Понад два століття тому на річках Чорна та Біла Тиса, а також на їхніх притоках, з’явилися унікальні гідротехнічні споруди – дерев’яні загати-греблі, які місцеві жителі називали "гатями". У науковій та технічній літературі вживалися й інші назви – "кляузи" або "кляузури", що походять від німецького слова klause ("ущелина", "перевал").

Відео дня

Однією з таких споруд стала Говерлянська гать, розташована на території Чорногірського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника. Вона вважалася однією з найбільш досконалих і важливих у своєму роді. У мережі оприлюднили унікальні фото Говерлянської гаті.

Із другої половини XVIII століття лісопромислова спеціалізація Гуцульщини стала провідною галуззю регіону. Для транспортування деревини гірськими річками будували сотні інженерних споруд: загати для стримування води та штучні водосховища.

Майстри зв’язували дерева у плоти, що називалися бокори. Це була складна і небезпечна професія, але й доволі прибуткова. У 1920-х роках керівник однієї ділянки бокора міг заробити стільки ж, скільки коштувала корова, – для гуцулів це були великі гроші. Недарма до місць заготівлі та сплаву з’їжджалися люди з усього краю. Плоти з деревиною пливли далеко – аж до угорського міста Солнок.

Гребля на річці Говерла зазнала реконструкції у 1938–1940 роках, а останній зафіксований сплав відбувся у 1953-му. До кінця 1950-х лісосплав на Закарпатській Гуцульщині остаточно припинився.

Відтоді гаті втратили свою практичну функцію, але залишилися важливою пам’яткою історії та символом епохи.

Раніше OBOZ.UA публікував архівні фото села Татарів у Карпатах.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.