Косів у 30-х роках: у мережі показали унікальні фотографії

Косів – це мальовниче місто біля підніжжя Карпат, яке офіційно визнане історичним населеним пунктом України та має статус курорту. Розташоване в долині річки Рибниці, воно здавна вважається адміністративно-торгівельним центром галицької Гуцульщини.

Відео дня

Клімат тут м'який, а навколишні гори вкриті густими мішаними лісами, що робить регіон ідеальним для оздоровлення. Цікаво, що Косів входить до вісімки найзеленіших міст країни, значно перевищуючи міжнародні норми за кількістю насаджень на одного мешканця.

Історія міста налічує понад шістсот років, починаючи з першої згадки у 1424 році. Сьогодні цей край славиться не лише природою, а й збереженими мистецькими промислами, що передаються з покоління в покоління.

Нещодавно у фейсбук-спільноті "Мандрівка Старим Кордоном" було оприлюднено велику добірку раритетних чорно-білих фотографій Косова 30-х років минулого століття.

На знімках зафіксовано повсякденне життя горян: чоловіків та жінок у вишиванках, жупанах та лляних сорочках. Особливу увагу привертають кадри масштабного ярмарку, де під величезними парасолями, що рятували від сонця, люди торгували худобою та домашніми продуктами.

Цікавою деталлю є те, що багато мешканців, навіть у святковому вбранні, ходили босоніж, а для розваг нечисленних тоді туристів використовували вишукані карети.

Від покладів солі до мистецького осередку

Розвиток Косова як міського поселення розпочався у XVI столітті завдяки цінним покладам солі. Видобуток сировиці та її виварювання у соляних банях приносили значні прибутки власникам міста, серед яких були відомі шляхетські роди Язловецьких та Дідушицьких.

Проте соляний промисел часто ставав причиною конфліктів та нападів опришків, зокрема загонів Олекси Довбуша та Василя Баюрака. Через постійні загрози у 1759 році тут навіть було організовано головну стоянку карального війська для боротьби з повстанським рухом.

З переходом Галичини до складу Австрійської імперії Косів отримав новий поштовх для розвитку. Місто стало повітовим центром, а соляна промисловість була одержавлена, що впорядкувало економічне життя. Окрім виварювання солі, тут почали активно розвиватися художні ремесла: ткацтво, різьба по дереву, килимарство та знаменита косівська кераміка.

Наприкінці XIX століття Косів став осередком українського національного відродження, де працював Михайло Павлик та часто бував Іван Франко.

Випробування війнами та шлях до незалежності

XX століття принесло Косову серію важких випробувань – від погромів часів Першої світової війни до жорстоких репресій радянського та нацистського режимів. Під час Другої світової війни місто пережило страшну трагедію знищення єврейської громади на Міській горі та вивезення сотень людей на примусові роботи. У повоєнні роки радянська влада остаточно зупинила соляну промисловість, проте зробила ставку на народні промисли, створивши великі художньо-виробничі об’єднання.

Сьогодні Косів продовжує розвиватися як культурна та туристична перлина Прикарпаття. Місто успішно поєднує статус курорту з роллю головного мистецького цеху Гуцульщини, де функціонують відомі художні школи та майстерні.

Сучасна історія міста пишеться також пам'яттю про героїв: нещодавно в місцевому ліцеї відкрили Алею Слави на честь полеглих захисників України. Косів залишається краєм легенд, де стратегія розвитку базується на гармонії мальовничої природи та глибокої історичної спадщини.