Блог | Податкова жадібність держави за умов шаленого дефіциту кадрів – економічний злочин
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Україна у рамках Конференції з питань відновлення в Гданську уклала 160 угод на суму понад десять мільярдів євро, про що тоді ж повідомила прем'єрка Юлія Свириденко.
Але все це ще не ліквідує гострого дефіциту кадрів на українському ринку праці, й тому саме людський капітал став однією із головних тем на Конференції.
Згідно з оновленими даними Євростату, в ЄС станом на кінець квітня 2026 року було зареєстровано більш ніж 4,3 мільйона українських біженців.
При цьому, за оцінками, що були озвучені в Гданську, вже сьогодні Україні не вистачає близко восьми-десяти мільйонів робітників, і заповнювати хоча б якісь із цих численних вакансій поступово стає все складніше.
Тому слід спробувати новаторські та гнучкі ідеї – в тому числі й з урахуванням тих біженців, які зважаться на повернення в Україну, як сказав, приміром, директор регіонального бюро управління Верховного комісара ООН з прав біженців у Європі Філіп Леклер.
"Потрібно більше гнучкості, щоб люди могли обирати свій ритм і свій час для повернення в Україну", – зазначив він.
Мається на увазі, що людина може ділити своє життя між двома або навіть трьома країнами, не втрачаючи при цьому зв'язків і з Україною, надалі приносячи користь українській економіці – наприклад, у форматі самозайнятості.
Таку гнучкість має відповідно відображати українське законодавство, – вважає директор програм Міжнародної організації праці для країн Європи та Центральної Азії Пітер ван Рой.
"Люди повинні мати можливість сказати, що хочуть повернутися частково або в будь-якій іншій формі, і саме тому важливо мати структуру, яка надає ці економічні можливості, а також враховує питання соціального забезпечення", – пояснює він.
Але в цьому контексті, додаю я вже від себе, важливо не відлякати тих, хто може в той чи іншій спосіб повернутися з-за кордону – "частково" чи повністю.
В той же час ми змушені чути від керівника податкового комітету ВР про те, що після війни, мовляв, у нас має бути встановлений єдиний податок на послуги на рівні 10 відсотків і вище плюс ПДВ, та про багато що іншого в тому ж дусі.
Подібні перспективи аж ніяк не сприяють чиємусь поверненню в жодній формі, й не лише потенційних спрощенців.
Адже оголошення такого курсу – ще й як загальнонаціональногої багаторічної стратегічної програми – демонструє хибне ставлення країни взагалі до всіх тих, хто тут працюватиме.
(Бо чого вартує вже одне тільки майбутнє "прогресивне оподаткування фізичних осіб"!)
Яка там ще "гнучкість" щодо "економічних можливостей" і "самозайнятих", які працюватимуть "одразу в трьох краінах"!
Складається враження, ніби в нас, навпаки, є величезний надлишок трудових ресурсів й ніхто навіть не знає, як цей надлишок скоротити: всі буцімто їдуть до нас, бо інших можливостей знайти роботу в Європі – крім як в Україні – в людей немає.
Якщо влада не в змозі затулити рота власним безвідповідальним спікерам, що мовлять від її імені, кризова міграційно-трудова ситуація може досить швидко перетворитися в потенційно катастрофічну й зовсім небезпечну.
