Валентин Бадрак: "До війни нового типу ми не готові"

Валентин Бадрак: 'До війни нового типу ми не готові'

Сучасний світ несе з собою нові виклики, в тому числі і військові. Чи готова Україна до воєн нового покоління? Розповідає Валентин Бадрак , директор Центру дослідження армії, конверсії і роззброєння.

Збройні конфлікти, ні для кого не секрет - ровесники цивілізації. Така людська природа. Homo sapiens відкинув палиці і каміння, взявся за щит і меч. Винайшов цибулю і колісницю. Осідлав коня і слона. Ввів в моду бойові побудови. Але все це було війнами першого покоління.

В результаті появи пороху і гладкоствольної зброї у військовій справі відбувся якісний ривок. Почалися збройні конфлікти другого покоління. Нарізна стрілецька зброя і нарізна артилерія, що володіють великою дальністю, скорострільністю і точністю, призвели до появи воєн третього покоління.

Відео дня

Четверте покоління - це автоматична зброя і лінійні кораблі, танки і бойові літаки. Концепція воєн цього покоління, в основі якої лежать дії сухопутних військ, існує майже сторіччя.

Розвиток ракетно-ядерної зброї стало базою так і не трапилися, до великого щастя, збройних конфліктів п'ятого покоління. Операція "Буря в пустелі" ознаменувала початок воєн 6-го покоління. Високоточна зброя. "Розумні" ракети і літаки-"невидимки". Безпілотні апарати та роботи-сапери. Навіть простий піхотинець розвинених країн світу зовні став нагадувати героя науково-фантастичних романів і кінофільмів. В армії США вже п'ятий рік існує кібер-командування. На міністерство оборони Китаю працюють близько 40 тисяч хакерів.

- Чи готові ми, наша армія до воєн 6-го покоління? - Запитую я експерта.

- Не готова. Взагалі нині українська армія - одна з найслабших в регіоні.

- А хто слабший?

- Ну це буде некоректно так відповідати. Я краще назову цифри. На потреби наших збройних сил зараз виділяється 1,1% ВВП . У Польщі ось уже десять років поспіль на армію йде 1,9-2% ВВП. Румунія витрачає 1,4%, Росія - до 4%. Ось цього року начебто істотний прорив. На переозброєння виділено в 4 рази більше коштів, ніж у 2010-му. Але що означає це збільшення? Було 46 мільйонів доларів, стало 180 мільйонів. Але в Польщі, дані за 2010 рік, на закупівлю нової зброї було витрачено $ 1,7 мільярда. У Туреччині - $ 4,8 мільярда. У Чехії - $ 450 мільйонів, в Румунії - $ 330 мільйонів, в Угорщині - $ 216 млн. Хіба що в Білорусії зіставні витрати на нову зброю - 140-150 мільйонів доларів щорічно. Але тут треба розуміти, що у них на випадок збройних конфліктів є ще й "парасолька" - Росія.

- А у нас, наскільки я розумію, "парасольки" вже ніякого немає, і не передбачається.

- Цілком правильно. Курс на вступ до НАТО згорнутий. Ми відхрестилися від усіх, заявивши про свій позаблоковий статус. Але, треба відзначити, за два роки не було видано жодного документа, який би визначав концепцію розвитку збройних сил, їх можливого застосування. До цих пір немає військової доктрини.

- Попередня військова доктрина, до речі, передбачала ведення воєн 6-го покоління?

- Ні. І доктрина, і програма розвитку та реформування збройних сил України на період 2006-2011 років була пов'язана з курсом на вступ до НАТО. І розрахунок був на їх захист.

- Що потрібно, щоб наша армія все-таки змогла відповідати часу, і, в разі чого, брала участь на рівних у сучасних війнах?

- Якщо зайнятися армією всерйоз, якщо вирішаться питання адміністративного управління, буде адекватне фінансування - причому без зривів, то за 5-7 років це питання можна вирішити.

- Адекватне фінансування - це скільки?

- Це 1,7-1,8 відсотків ВВП. На переозброєння, покупку новітнього озброєння або на глибоку модернізацію старого, має йти 500-700 мільйонів доларів щорічно.