Беркут: у новому союзі ми знову почуємо бій курантів

Фундаментальні потрясіння в Україні почнуться з 2013 року

Добігає кінця 2011 рік. Новий рік хтось зустріне в п'ятизірковому готелі на екзотичному острові, хтось - у Лук'янівському СІЗО, а хтось - традиційно: з шампанським та салатом олів'є у власній квартирі.

Своїми думками про те, кого і з чим можна привітати в році, що минає, з читачами "Оглядача" поділився лідер партії "Велика Україна" Ігор Беркут.

"Обозреватель": Як ми знаємо, цього року була скасована політреформа, Україна повернулася до Конституції 1996 року. Проте, народні депутати України не отримали чергових парламентських виборів і продовжили свої повноваження ще на один рік. Чи можна їх привітати з цим?

Ігор Беркут : Посада депутата в нашій країні є настільки привабливою, настільки дефіцитної, настільки бажаною, що люди готові платити абсолютно несусвітні гроші, щоб протягом п'яти років побути депутатом.

Це один з аргументів того, чому наша парламентська модель непрацездатна. Якщо в парламенті потрібно важко працювати, то чому, щоб потрапити туди, люди готові витрачати гроші, порівнянні з вартістю людського життя протягом 50 років?

"Обозреватель": Кого ще можна буде привітати в році, що минає, крім народних депутатів України?

Ігор Беркут : Судячи з відомостями, опублікованими такими газетами і журналами, як "Форбс", "Інвест-газета", ми можемо привітати найбагатших людей нашої країни, які за цей рік стали ще багатшими і піднеслися на верхівку вже не українську, а європейську. Конкуренцію їм складають буквально лічені одиниці сімей в Західній Європі і в Росії. У будь-якому випадку вони - лідери бізнесу в Європі і в Росії. Як можна їх з цим не привітати? Для України це найголовніше досягнення.

Це єдиний економічний рейтинг, де наші представники перебувають у перших рядах. Будь сволота, яка не радіє з від того, що і Ахметов, і Коломойський, і Тігіпко, і Пінчук стали ще багатшими - ця людина ненавидить нашу країну, ту, яка у нас є.

"Обозреватель": У жовтні екс-прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко була засуджена за невдалі газові переговори. Кого можна привітати з цього приводу?

Ігор Беркут : Можна привітати Юлія Володимирівну Тимошенко. Може бути, доля її таким чином готує до того, на що у неї ніколи не вистачило б мужності, якби цього не сталося.

Коли ми згадуємо півторарічний правління Тимошенко, ми згадуємо, як часто ті необхідні вчинки, які вона повинна була зробити, заміщувалися якимись акціями перед Київрадою, якимись проплаченими бабусями і студентами. І коли потрібно було здійснювати дійсно вчинки, коли потрібно було не боятися йти на відкритий конфлікт державного масштабу з олігархатом, Юлія Володимирівна, на жаль, завжди вибирала шлях угодовства, як це, втім, робили до неї і Ющенко, і Леонід Данилович.

Наші президенти завжди вибирали особисте благополуччя, коли потрібно відстоювати інтереси держави і від цього нервувати своє власне життя, потрібно піднімати і нести цей важкий хрест, коли потрібно піти на конфлікт з тими, хто іноді є ворогом України, кому належить все в нашій країні. Але на цій дорозі можна і загинути - в психологічному і у фізичному сенсі.

Тому всі наші президенти завжди обіцяли бандитам тюрми, але як тільки отримували владу, завжди починали раптом різко дружити з тими, з кого потрібно починати наводити лад у нашій країні.

Юлія Володимирівна боялася зробити різкі кроки. Відмовившись зробити такі кроки, їй навряд чи варто очікувати, що за неї зараз почнуться якісь народні хвилювання і люди будуть готові приносити в жертву власне життя або власний комфорт.

Я можу розповісти про тих невдалих переговорах, які від імені Юлії Володимирівни Тимошенко ведуться з депутатами її фракції. Юлії Володимирівні, як будь-якій людині в її положенні, як жінці, вже трохи набридло сидіти у в'язниці, бо той термін, який морально вона для себе відрахувала, вже давно пройшов.

Ви пам'ятаєте тріумфальне звільнення Тимошенко, коли її посадив Кучма. Так мало статися. Очікувалося, що втрутиться Європа, США чи Володимир Путін і її звільнять. Цього не сталося.

Занадто багатьом вигідно, щоб Юлія Володимирівна Тимошенко сиділа у в'язниці. Насамперед, це вигідно опозиції - так званої сьогоднішньої опозиції, - зрозуміло, що з звільнилася Тимошенко, все нові лідери опозиції втратили б свою привабливість. Це вигідно, наприклад, США в тому, що завжди можна звинуватити правлячий режим і сказати, що він нелегітимний і кримінальний. Це вигідно Європі, тому що Тимошенко на волі доставляла Європі набагато більше незручностей. Ми писали про це у статті "Чорний вересень", яка вийшла задовго до того, як Тимошенко заарештували. І, звичайно, це вигідно партії влади, тому що вона позбулася потужного опонента. Праведний Чи цей опонент або неправеден - це окреме питання. По-моєму, швидше за все, він неправеден, так само, як і партія влади. Але вона його втратила.

І зараз Юлія Володимирівна наполягає на тому, щоб депутати її фракції почали голодування, яка приверне увагу всієї міжнародної громадськості. Уявляєте, якщо оголосять голодування 50 народних депутатів, але краще 90 - це був би серйозний, дуже серйозний виклик системі, і це з новими інформаційними хвилями розійшлося б по всьому світу.

"Обозреватель": Тим більше, що зараз Різдвяний піст ...

Ігор Беркут : Я не настільки цинічний, як ви, тому я не можу говорити такі речі.

І ось коли залишилися депутати, яким не вдалося стати тушками, яких не взяли в Партію регіонів, коли вони зібралися і було висунуто пропозицію розпочати безстрокове голодування в парламенті ...

"Обозреватель": Без відриву від виробництва ...

Ігор Беркут : Так, щоб там були камери, висвітлювали цю подію, яка надто серйозна. Тоді члени фракції БЮТ почали згадувати про те, що вони дуже-дуже хворі люди. І навіть ті, у яких особа в два рази ширше мого, сказали, що вони, можливо, не нездорові, але явно погано обстежені.

У результаті на сьогоднішній переговори ведуться вже довго, але депутати БЮТ відмовляються голосувати і відмовляються не ходити в ресторани, на світські вечірки, бали, на всякі тусовки заради того, щоб їх лідер вийшла з в'язниці.

Тому ще раз хочу привітати Тимошенко з тим, що світ, який вона бачить зараз, і ставлення до неї тих людей, які завдяки їй виявилися і в парламенті, і з грошима - що світ цей їй зараз відкривається як ніколи щирим і як ніколи для неї правдивим.

"Обозреватель": Зовсім недавно в Російській Федерації завершилися парламентські вибори, почалися масові акції протесту. Кого і з чим можна привітати в цьому плані?

Ігор Беркут : Що стосується російських виборів, - я вважаю, виграли всі. Привітати, в першу чергу, потрібно російський народ - тепер люди бачать, що їхня громадянська позиція може бути почута і вони мають право на такий протест. Привітати можна політичну систему Росії, яка все-таки почала формувати громадянське суспільство.

Я хочу підкреслити, що це не була опозиція. У цих протестах мені сподобалося те, що це не якась "Наша Україна" чи "Наша Росія" виступила, не "Блок імені Тимошенкове", а люди, які кажуть: ми не маємо ніякого відношення до опозиційних партій. Ми - громадяни своєї країни.

Також можна привітати Володимира Путіна, майбутнього президента Росії, з тим, що він теж буде змушений тепер змінюватися. У своїй статті "Шлях Путіна: Відоме і невідоме" Роман Василишин і я за місяць до цих подій написали, що вдруге пришестя Путіна буде іншим. Він не зможе, вдруге прийшовши у владу, правити так, як було раніше - суспільство змінилося і йому буде потрібно змінюватися. Змінюватися, насамперед, з його ставлення до російської еліти, яка також показує нам далеко не кращі приклади своєї поведінки і свого ставлення до власного народу.

"Обозреватель": Таким чином, питання про те, що наступним президентом Росії буде Володимир Путін, вже вирішене?

Ігор Беркут : Ким? Народом? Так. російським народом вирішено питання, що наступним президентом Росії буде Путін.

В даний час поки немає нікого, хто б міг скласти справжню, потужну конкуренцію Володимиру Путіну.

Читач сайту "Обозреватель" Віталій: Ігор Віталійович, як на Вашу думку, російські вибори в році, що минає відіб'ються на ситуації в Україні?

Ігор Беркут : Шановний Віталій! Російські вибори показують, що Комуністична партія України, безумовно, проходить до парламенту і поліпшить свої показники, як мінімум, удвічі. Тому що, якщо в Росії "Єдина Росія" і змогла, напевно, вкрасти голоси у Комуністичної партії, але там вона отримала 20%, удвічі поліпшивши свій результат. В Україні вкрасти голоси у Комуністичної партії буде складніше. Значить, КПУ отримає на наступних виборах 12% голосів. З чим ми також можемо її привітати цього року.

Чому трапляється так? Хочу нагадати, за останні 20 років вибори в Україні проходили 19 разів. Через рік на вибори ходили, іноді - щороку. Але народ бачить, що життя багатих і бідних настільки різниться і настільки збільшується цей розрив, що хоч на зло, хоч в протестному, хоч в ідеологічному сенсі у КПУ буде все більше прихильників, поки не з'являться нові опозиційні небуржуйскіе партії. Бо Партія регіонів - буржуйська партія, БЮТ - буржуйська партія, "Наша Україна" - буржуйська партія, "Фітнес Змін" - буржуйська партія, партія "УДАР" Кличка - буржуйська партія.

"Обозреватель": Є ще "Свобода".

Ігор Беркут : "Свобода" - не буржуйська партія, "Свобода" - націоналістична партія.

Тому я впевнений, що люди, або, як казала Юлія Володимирівна, "біомаса", на Галичині буде голосувати за "Свободу", і це їх вибір, а південь, схід буде більше голосувати за комуністів.

Читач сайту "Обозреватель" Сергій, "Новий регіон": Що думаєте про мітинги опозиції в Москві?

Ігор Беркут : У Москві не мітингує опозиція. Ті, хто уважно стежив за цими подіями або навіть був присутній там, як ваш покірний слуга, може сказати, що там хтось із стрічками білими, хтось без стрічечок, але люди, яких запитують: ви опозиція? За яку ви опозиційну партію? - Люди відхрещуються і кажуть: ми не опозиція, ми - громадяни Росії, ми - громадянське суспільство, ми не хочемо мати ніякого відношення ні до якої опозиційної партії.

Може бути, і правда, російське суспільство, або краще сказати - московське суспільство, навіть не так - громадянське суспільство великих міст дозріло до того, щоб сказати: так, нехай краще у комуністів буде не 20%, а 30%, але це буде чесно .

Тому в Москві це був прояв громадянської самосознательного. Я сам особисто радий, що це сталося, тому що, ще раз повторюся - це змусить і російську еліту, і особисто Володимира Путіна переглянути свої підходи і погляди не у ставленні до опозиції - немає, а у ставленні до власної еліті, яку сьогодні в Росії народ довіряє все менше. Тобто, може бути, і йому доведеться поправити свій шлях, тому що народ ясно говорить, що 20% комуністів, а може бути, і 30% - тобто кожен четвертий, а може бути, і кожен третій у Росії хоче, щоб буржуйську "Єдину Росію" трохи загнуздали.

Думаю, і нас чекають у деякому сенсі подібні настрої. Тому що, вибираючи буржуйські партії вже 20 років (у Кравчука тоді ще не була буржуйська партія, тоді був "Рух за перебудову") - треба зрозуміти, що великий капітал не приведе країну до згоди і до соціальності. Або давайте йти в бік деяких країн третього світу, де у нас еліта буде ще більше, ніж зараз, ізольована від будь-якого настрою народу. Тобто така буде буржуазна хунта.

Або в цю сторону, або в цю.

Читач сайту "Обозреватель": Ігор, а з чим за минулий рік можна привітати Вас?

Ігор Беркут : Відповім коротко: молодець, що дожив. Все.

Читачка сайту "Обозреватель" Ірма: Особисто мене за цей рік можна привітати з тим, що я остаточно зрозуміла, що мені страшно і не хочеться жити в цій країні. Краще працювати прибиральницею в нормальній країні, але хоч якось мати можливість планувати своє життя, мати якісь соціальні гарантії та права. Адже Ігор Віталійович, навіть якщо підуть (ВНЕЗАПНО!) якісь позитивні зміни тут, то вони займуть покоління, навряд чи навіть мої діти (яких і народжувати-то страшно) зможуть жити нормально в цій країні?

Ігор Беркут : Шановна Ірма, ви можете собі уявити, що існує два сценарії і для вас, і для інших громадян нашої країни. Вчення про демократію говорить про те, що потрібно десятиліттями ходити на вибори. Ми вже 20 років ходимо на вибори. А вчення демократії говорить, що якщо ми хочемо еволюційних спокійних змін, то нам потрібно ходити ще 10, ще 20, ще 30, ще 40 років на вибори - вчитися демократії.

Через рік - нові вибори. Люди проголосують. Ще через рік зрозуміють, що це було помилкою. А там відразу через рік - знову президентські вибори. Знову люди йдуть голосувати, знову через рік розуміють, що це помилка, а тут знову нові парламентські вибори.

Ми можемо ходити на вибори ще десятиліття, двадцятиріччя. Зрозуміло, ми повинні зрозуміти, що демократична демократія, швидше за все, настане пізніше, ніж ми помремо.

Є й інший шлях. Зробити, щоб такі вибори померли раніше, ніж ви. Але тут загрожує тим, що оточуючі нас демократичні країни скажуть, що це недемократично. Для всіх, і в тому числі для Росії, вигідно, щоб Україна ходила на вибори і розкладалася ще десятиліття. Україна як четверту економіку в Європі в 1990 році сьогодні рівняють тільки з Молдавією або в Албанією небудь. Сьогодні ми на 48-49 місці, і це ще не межа.

Побажаємо швидких змін. Тому що і Грузії, і Росії, і Польщі, і Угорщини, і Румунії, і Туреччини - я маю на увазі не народу, а політичній системі, - вигідно, щоб ми, розкладаючись, десятиліттями ходили на вибори і кожні вибори вибирали клан, протилежний попередньому.

Але варто комусь піти проти цього - не так, як Тимошенко, коли їй доля вручила разом з правлінням і рейтинг, і влада і історичну можливість. Не так, як Ющенко, у якого було те ж саме, і може бути, не так, як Віктору Федоровичу, у якого сьогодні все це є, а піде по-справжньому проти цього.

Якщо у нас в країні за один рік появлятся нових 25 тисяч людей у ??в'язниці, які всі будуть говорити, що їх переслідують за політичними мотивами. Все - починаючи від злодія міського масштабу і закінчуючи злодієм-міністром або злодієм верховний суддею. І всі вони будуть говорити: це з політичних вимогам. А коли, якщо за зябра візьмуть і скажуть, скільки ти накрав в країні якого-небудь людини, якому належить центральний телеканал - ось тут вже будуть нон-стоп 24 години на добу йти політичні ток-шоу, і всі будуть говорити: це його переслідують з політичних мотивів, а насправді він чесна і порядна людина.

Україна в змозі вмирання сьогодні вигідні всім, включаючи Росію, яка найближчим часом, швидше за все, за рахунок цього зможе наполягти на тому, щоб Україна підписала союзну угоду, яка, на мою думку, ні до чого поганого не приведе, а тільки до хорошого , але проте наша політична еліта, роблячи цей крок, все-таки розписується у своїй неможливості управління та розвитку країною самостійно.

Читач сайту "Обозреватель" Роман: Судячи з усім Вашим абсолютно точним висновкам і деяким штрихам, якщо відкинути супер-популізм, який прекрасний і потужний, вдалий і міток, то залишиться найголовніше, що ховається за всім цим - агітація за союз (або новий союз) з Росією.

Україна сьогодні - країна, по-Вашому, нагадав (і рабів). А що зміниться в цьому плані, якщо в Союз об'єднаються дві країни негідників і рабів?

Ігор Беркут : Я вважаю, що ми всі є один народ. Але мешканець Донецька набагато ближче за своїм розмови, поведінки до жителя Ростова, ніж до жителя Львова. Це не говорить про те, що вони повинні роз'єднатися. А житель Ростова набагато ближче до жителя, наприклад, Маріуполя або того ж Донецька, ніж до жителя Санкт-Петербурга за своєю поведінкової моделі, за духом, з культури, з усього.

Тому зверніть увагу на принципову різницю: можливо, відновлення цієї великої необхідної країни і має розпочатися з союзу. Зрозуміло, може нічого і не статися. Але тепер - чому трапиться союз.

Ми як країна взяли на озброєння, починаючи з Кравчука, одну національну ідею, інший ніхто не запропонував: "Хто нам дасть грошей, за того ми й будемо, поки хто-небудь інший не дасть нам грошей ще більше". Раніше вона не сприймалася, тому що ми будували "демократичну демократію". Зараз сенс цієї ідеї почав доходити до людей.

Це національна ідея, починаючи від держави і закінчуючи всіма верствами населення. Саме тому і судді так судять, тому й приватизаційні механізми так спрацювали - "переможе той, хто дасть більше грошей, але не державі, а мені".

Взявши ідею "все заради грошей і все за гроші", починаючи від державної політики і закінчуючи будь державною посадою, ми повинні зрозуміти, що ця ідея і приведе нашу країну до її кончину. Ті люди, які стали надбагатими, сверхвліятельнимі, яким належить все в нашій країні - це стало можливим через те, що Україна стала незалежною, - саме вони і покінчать з українською незалежністю, тому що вони змусять владу у вигляді президента, прем'єр-міністра , хто б не був у цій владі, якою б не була його прізвище, підписати союз з Росією.

Тому що без союзу їх бізнес зараз стає все менш і менш рентабельним. Саме їм потрібен дешевий газ, а не нашому населенню. Ми видобуваємо 18 мільярдів кубометрів газу в Україні - це навіть трохи більше, ніж споживає населення. Це їм потрібен дешевий газ, це їм належать всі хімічні комбінати, металургійні, вся промисловість, яка спочатку, коли будувалася ця величезна країна, була орієнтована на російський газ. Саме вони і будуть могильниками незалежної України, бо їм потрібен дешевий газ, а дешевий газ буде тільки в обмін, для початку, на Митний союз з Росією.

І коли ця ситуація візьме їх за горло, то, повірте, вся міць їх телевізійних каналів, вся міць центральних каналів, вся міць всіх їхніх ЗМІ, найбільших у нашій країні, буде непомітно, потихеньку, тиждень за тижнем, місяць за місяцем повертатися убік того, що в загальному-то це не таке вже погане рішення.

Я сам не кажу, що воно погане. Я говорю про інше парадоксі - що, отримавши незліченні, неймовірні багатства за будь-якими масштабами, завдяки незалежності і можливості тут це все хижацьки забирати у народу, вони ж приведуть до кончини ось цього не відбувся щасливого, вільної, багатої української держави.

"Обозреватель": Сьогодні проходить багато протестів проти урізання пільг, на жаль, є випадки смерті чорнобильців, після оголошеної ними голодування. Як допомогти цим людям?

Ігор Беркут : Наша країна існує для комфортного життя багатих людей. Якщо ви багата людина, або надбагатих, як Тігіпко, то ваше життя облаштована і комфортна. У вас є все для того, щоб не відчувати ніякої різниці між тим, як ви б жили у Франкфурті-на-Майні, в Лондоні або в Парижі. За винятком, може бути, смутного пейзажу за вікном, коли місто не зовсім чистий і, можливо, не такий гарний, ну і люди безрадісні. Але погодьтеся - дивитися на це все набагато краще через тоноване скло Мерседеса.

Країна, яку 20 років повертали в ту сторону, що вона повинна бути комфортною тільки для багатих, тому що вся еліта складається з надбагатих людей - відкрито багатьох, як, наприклад, Тігіпко, або таємно багатьох, як, наприклад, губернаторів і мерів великих міст , міністрів і заступників міністрів.

Як у такій країні представників еліти може хвилювати, що десь хтось помирає або у когось немає грошей або чиєсь життя є похмурим походом в бік її кінця?

Я не розумію, навіщо чорнобильці голодують, і дуже шкода, якщо вони вмирають. Але ж це жест відчаю, це ні до чого не приведе. Я завжди намагався пояснити тим людям, які говорили: ось ще трохи буде гірше і ми всією бригадою спустимося в шахту, закриємось і будемо там голодувати. Але навіщо це? Ви знаєте, як жирують власники шахт. Опустіть в шахту їх! Я маю на увазі, керівників вищого порядку.

Те, що ви робите, приносить шкоду вам і горе вашим родинам, але ніякого дискомфорту для нашої еліти це не принесе. Тому я закликав би не мучити себе і своїх рідних цієї голодуванням. Ви ж розумієте, що вашу історію, крім інтернету, де вона проходить новинними рядками, по-справжньому популярною і відомою можуть зробити тільки центральні телеканали. А центральні телеканали якраз належать тим людям, які якраз і зробили так, щоб ви змушені голодувати.

Тому ви ніяк не можете сподіватися на співчуття до вас з боку еліти або її обслуги у вигляді тих же центральних телеканалів, які сьогодні продукують в принципі одну ідею: ти чи успішний, багатий і щасливий, або ти ніхто.

Ви можете побачити якихось шоу, де в тій чи іншій мірі показують, як несамовитий наша еліта від надспоживання. Але ви ніде не знайдете в списку представників еліти, наприклад, 20 кращих викладачів. Вони не входять в еліту. 20 медсестер, які рятують і тягають і п'яних, і битих, і травмованих (і ще можна багато прикладів навести) - чомусь цих людей немає в еліті.

Читачі сайту "Обозреватель": Ігор, 2012 - символічний рік у світлі різних пророкувань. Що особисто Ви, прогнози і сценарії якого в принципі досить часто збувалися, "наворожили" для України? Якщо можна, тільки хороше ... Якщо можна.

Ігор, а чи можна чекати в 2012 кінця світу для наших дорогих правителів і "кровосісь"?

Ігор Беркут : Я думаю, в 2012 році кінця для правителів і "кровосісь" не настане, я відношу цей термін трохи далі. Я думаю, що фундаментальні потрясіння, змушені потрясіння нашого суспільно-політичної системи почнуться з 2013 року, коли новообраний парламент забуксує.

На 2012 рік у людей буде Євро і на 2012 рік у людей будуть нові вибори, щоб нарешті, вже в останній раз проголосувати правильно, в самий останній раз. Люди будуть на це сподіватися.

І коли вони побачать, що обраний парламент в 2013 році є ще більш погіршеної копією минулого, як минулий - копія попереднього, ось тут можливі якісь нові виклики та нові запити від українського народу.

Тому думаю, що з 2013 року почнуть траплятися якісь речі, які сьогодні ніхто поки не може передбачити, а саме, як вони трапляться і в якому вигляді.

2012 рік не повинен бути поганим для України і не може бути гірше, ніж попередні. Тому що ми вже не обманюємо себе, що буде краще. Сьогодні вже ніхто не пов'язує поліпшення свого життя з приходом когось нового, хоча незрозуміло, кого вже вибирати. Зараз, по ідеї, повинні вибрати Юлію Володимирівну. Вихід Тимошенко з в'язниці - це страшна казка на ніч, наприклад, для таких партій, як "Фітнес Змін", тому що вони тоді відразу пропадають в її тіні.

Якщо не будемо мати дурних очікувань, проведемо 2012 непогано, а якщо ще й на Євро нічого жахливого не трапиться - виліт у першому ж колі або, не дай Бог, якісь теракти, - то все буде нормально.

Походимо до Євро, дивимося Євро і переключаємось відразу на вибори, запасаємося пивом, чіпсами і сидимо по 4 години на день і слухаємо Шустеру і Кисельову. "Звичка понад нам дана, заміна щастя вона".

Читачка сайту "Обозреватель" Ірина: Доброго дня! Перерахуйте, будь ласка, по кілька пунктів, просто кількома словами: 1) досягнення України за цей рік; 2) програші України за цей рік. Тільки серйозно, Ігор Віталійович. Можна з вашими смішними жартами, але можна і серйозно. Тільки щоб не страшно було)))

Ігор Беркут : Ви знаєте, досягнення і програші України за цей рік - я думаю, що ці статті будуть опубліковані в багатьох українських журналах і газетах, де журналісти, спираючись на інтернет та інші джерела інформації, зроблять і таблиці, і розділи, і статті, як це вони роблять щороку. Давайте ми просто почекаємо. Вони це зроблять набагато більш професійно і прискіпливо, ніж це б зробив я.

Я вважаю головним досягненням 2011 року, що кілька років тому, написавши, що 2011 рік буде останнім роком епохи нездійснених надій, я отримав підтвердження про те, що коло замкнулося і ось ці порожні, нікчемні 20-річні очікування, що ось-ось, і Україна - вперед, Україна - прорив, - закінчилися. Слава Богу, що сьогодні все менше людей, які думають, що якщо наступного разу вибрати президента з іншим прізвищем з того ж набору, з тих же людей, які сидять у Шустера або у Кисельова, то нарешті все буде не так.

Ми розуміємо, що справа не в прізвищі. Справа принципово в тому, що наше суспільство побудоване неправильно. Я б сказав, принцип в системі, але система - це слово вже девальвував. Принцип побудови українського суспільства, української моделі парламентаризму підлягає повному демонтажу та будівництві нової. Це може зайняти 2-3 роки.

А ще ж всього лише два роки тому люди думали: ну ось ще, і почнеться, тому що ось була обіцянка, ось до Європи шлях, як шлях у комунізм. Але, напевно, з цим пора закінчувати і пора нам дорослішати.

"Обозреватель": Ви сказали, нам варто почекати висновків про досягнення і програшах України в 2011 році. А новорічну вітальну промову президента нам також варто почекати, або вже зараз можна сказати, чому вона буде присвячена?

Ігор Беркут : Я думаю, нам потрібна нова традиція. Дивний феномен - це не добре і не погано, факт. За 20 років ми не змогли придумати нової традиції під привітання президента в новий рік. Чи то це були б дзвони, чи то куранти, чи якийсь музичний інструмент. І зараз життя нас зловила в мережі знову, щоб наступного року поздоровлення не повернулися під бій курантів. Тоді з'ясується, що хтось спеціально зарезервував цей час і в новому союзному державі ми знову почуємо бій курантів.

"Обозреватель": У записі, як завжди.

Ігор Беркут : Якщо ви пам'ятаєте, у нас з Москвою зараз 2:00 різниці, що, я думаю, велика недоладність і російська, і українська. Ми перевели, Росія не перевела - якось все це виглядає трошки безглуздо. І тут Україна ніяк не винна і не знаходиться в більш гіршій ситуації, ніж Росія.

Неперекладених часу в Росії призвело до того, що там дуже пізно світає, це людям незручно. А переведення стрілок України, яка піддалася ультиматуму Закарпатської облради, який сказав, що введе власний час, призвело до того, що ми з Харкова до Бєлгорода переїжджаємо і переводимо годинник на 2 години. Це, звичайно, щось.

"Обозреватель": Ви будете двічі святкувати Новий рік - у 22 і в 00?

Ігор Беркут : Я, як і більшість представників середнього класу в Україні, буду святкувати Новий рік в Дубаях по дубайському часу.

"Обозреватель": Яка там різниця з Києвом?

Ігор Беркут : Жодної.

"Обозреватель": Чудово, значить, ви будете зустрічати Новий рік з українським народом.

Ігор Беркут : Разом з українським народом. В Арабських Еміратах разом з усім українським народом у звичайних і знайомих нам до болю п'ятизіркових готелях.

Читайте новини за підсумками прес-конференції:

Друге пришестя Путіна буде іншим - Беркут

У 2013-му настане кінець "кровосісь" - Беркут

Опозиції потрібна Тимошенко-ув'язнена - Беркут

Беркут: олігархи - могильники незалежності України

Дивіться відеосюжети:

Ліквідатори ЧАЕС ніколи не стануть елітою

Тимошенко у в'язниці - вигідно всім

Олігархи стануть могильниками незалежності України

Беркут: Я виступаю за нову державу

У 2013-му настане кінець "кровосісь"

Придністров'я стане однією з областей України - Беркут

Повну версію стенограми прес-конференції читайте тут