Олег Винник - Слава Богу, що все проходить

З Олегом Винником ми розмовляли востаннє більше року тому. Тоді відбувся артист з Німеччини повернувся в Україну, вирішивши робити тут сольну кар'єру. До речі, досить сміливий крок - як все обернеться для неофіта було абсолютно незрозуміло. Виявилося, все обернулося непогано - кар'єра робиться, пісні слухаються і стають улюбленими, а народ наповнює зали в абсолютно різних куточках України. Тепер уже Олега не можна назвати починаючим українським співаком - за спиною успішний тур по всіх регіонах країни - близько 60 концертів, випущені альбоми, кліпи, а попереду - виступ на олімпіаді в Сочі, Винник там представлятиме Україну в "Українські дні". Про це й мова.

Артист, який сам по собі

- Олег, ми не спілкувалися під диктофон близько року. Тоді ти ще тільки починав кар'єру в Україні і все було не дуже зрозуміло. Зараз, наскільки я розумію, кар'єра йде повним ходом, так що сталося з тобою за рік, які віхи ти подолав, коротше, що в Олега Винника в активі сьогодні?

- За рік ми випустили два альбоми, причому, один з них українська. А ще, нарешті, пішла справжня робота у фізичному сенсі цього слова. Починаючи з жовтня ми дали близько шістдесяти концертів у всіх, без перебільшення, містах України - від Закарпаття до Луганська.

- Сьогоднішні події в Україні, я маю на увазі Майдан і протести, впливають на твою роботу музиканта, і яким чином?

- На жаль, звичайно, впливають, причому, не кращим чином. У першу чергу - економічно. Через заворушення зростає долар, отже, падає гривня, а з нею - купівельна спроможність глядача. Крім того, щоб була нормальна робота у артиста, тим більше, ліричного артиста, бажано, щоб у країні не було казусів - щоб народ був спокійний і щасливий, щоб у нього було все благополучно, щоб ніхто нікого не гнобив. В іншому випадку, глядачеві адже просто може стати не до концертів. А у нас адже реально страшні речі зараз відбуваються.

- Ну гривня-то падає, а народ на концерти ходить? Або гривня так вже сильно на нього впливає?

- Знаєш, як не дивно, народ на концерти ходить. У країні неспокійно, але обмін-то любов'ю між співаком і глядачем все одно відбувається, значить, це глядачеві потрібно. А в моїх піснях головне, що я хочу донести - любов і віра. Дякую бога, що я працюю саме в цьому, аполітичну, ключі.

- Тобто ти принципово ні з тими, ні з тими - артист, який сам по собі?

- Знаєш, мені ж надходили пропозиції, ще в листопаді, виступити на майдані, не буду говорити, на якій стороні. Вибирати не довелося - пропозиція припало якраз на пік гастрольної роботи. Лікар адже не може кинути скальпель посеред операції і помчати займатися політикою. Так і я - кинути своїх глядачів, які заплатили за квиток, для мене - непростиме хамство. Будь у мене хоч п'ятнадцять вільних хвилин, я б ще подумав, але їх просто не було. Кожен повинен робити свою роботу, я несу і доношу, слава богу, до публіки свою творчість. Взагалі, всі ми повинні працювати на своєму місці і, якщо ми будемо це робити добре, в ім'я світлого майбутнього, просто не буде ніяких майданів. До речі, ми зробили що пропонує стороні зустрічну пропозицію - виступити з інтервалом буквально в півгодини на обох майданах, навіть безкоштовно - для мене важливо заспівати людям, неважливо, по який бік барикад вони знаходяться. Мені важливо, щоб вони мене почули - вони всі українці і я всіх їх люблю. Як артист, я не розумію нічого в політиці, та й не хочу в ній нічого розуміти - для мене головне - заспівати людям і спробувати об'єднати їх, я вважаю, що музика може об'єднувати, незважаючи на відмінність менталітетів і поглядів. Емоції, почуття, любов - загальні моменти для всіх людей.

Від українського громадянства відмовлятися і думки немає

- Я знаю, що ти народився і виріс в центральній частині України, у Черкаській області, ким ти себе більше відчуваєш - східним або західним українцем?

- Я відчуваю себе стовідсотковим українцем і не можу ділити Україну на будь-які сегменти. Я живу в Німеччині вже багато років, однак у мене немає і думки відмовитися від українського громадянства, тому, що я відчуваю себе громадянином цієї країни, в Україні живуть мої батьки, ми повинні бути єдиним цілим, в іншому випадку Україна може перетворитися на набір окремих областей чи регіонів. У нас були концерти в Чернівцях, Тернополі та Луганську, між якими дуже великі відстані. І, коли я бачу в залі переаншлаги, незалежно від регіону, я розумію, що мова виступу не має значення. У мене адже велика частина російськомовних пісень, і виявляється, що на західній Україні вони прекрасно сприймаються. І навпаки. Коли слухають і люблять музику і пісні, незважаючи на мову і вік, це і є людська любов - те, до чого ми прагнемо.

Як артисту потрапити на Олімпіаду

- Я чув, що тебе запросили співати на Олімпіаді в Сочі. Це правда? Що треба зробити артисту, щоб потрапити на таке престижне виступ? Адже це, правда, престижно - представляти свою країну на такому рівні?

- Я дуже щасливий, для мене це велика відповідальність. Я буду співати 10 лютого на "Українських днях". А як потрапили ... Відправили пісні в Олімпійський комітет, потім досить довго (кілька тижнів) чекали, хвилювалися. Там буде представлена ??сувора програма українською мовою, крім того, артист повинен виконати гімн України в гідній аранжуванні. Скільки артистів подали заявки, я не маю поняття, але, гадаю, що чимало - в Україні є велика кількість хороших співаків, які могли б представити країну на Олімпіаді і хотіли б це зробити. Вийшло так, що нам пощастило, постараюся зробити все, щоб виступ виглядав гідно.

- Що ти зробив нового буквально в останні дні, до Олімпіади, взагалі?

- Йде нормальна напружена робота - пишемо і аранжуємо нові пісні, знімаємо кліпи. Ось буквально недавно вийшла нова пісня "Кохання поза моди", вона увійде в новий альбом, над яким я працюю, скоро, сьомого лютого, знову їдемо в тур, так що графік вельми щільний.

Обмін спокійній Німеччини на вируючу України

- А як твоя робота в Німеччині? Наскільки я розумію, настільки щільний робочий графік в Україні не міг не вплинути на зайнятість в Берліні? Думаю, тобі було б спокійніше і вигідніше працювати на одному місці, по стабільному графіку?

- Так, я не укладаю там зараз річних контрактів, виступаю тільки на разових закритих і відкритих заходах. Те, що ми робимо тут, мене зараз цікавить дещо більше, та й уяви собі - шістдесят концертів за два місяці - дуже велике навантаження, а доводиться ще постійно викроювати час для написання нових пісень, так що я став справжнім українським співаком. Буду відвертим, жити і працювати в Німеччині точно спокійніше, але я не хочу допускати рутини в своєму житті. Те, що ми робимо зараз в Україні, мені дуже подобається - їздити з концертами по різних містах, неважливо - провінція це чи мегаполіс, я із задоволенням вивчаю життя своєї батьківщини, мене це по-справжньому надихає і дає сили для подальшої творчості. Приїхати в будь-яке місто нашої немаленькою країни і побачити перед собою повний зал - нагорода для будь-якого артиста.

- Ну і, наостанок, що ти скажеш співвітчизникам, у зв'язку з останніми подіями?

- Скажу, що Україна повинна бути, і повинна бути єдиною. У нас велика країна. Є, звичайно, в Європі крихітні країни, країни-міста, але це точно не наш шлях. Україна, перше, повинна бути єдиною, другий, незалежної ні від кого, ні від Євросоюзу, ні від Росії. Я за здоровий глузд, у нас все є, не варто робити ніяких революцій, треба займатися своєю справою і нормально жити. Коли я чую пропозиції зробити на Хрещатику "музей революції" - залишити там, коли всі устаканиться, всі ці барикади та інше для історії, я питаю - навіщо? Не варто жити вчорашнім днем, треба дивитися вперед, йти вперед і дякувати Богові за те, що все проходить і у нас є шанси просто нормально жити, бути адекватними людьми, ми ж називаємо себе європейцями.