Беркут: правління Путіна буде правлінням вже не мирного, а воєнного часу
Україна потрібна Росії, а Росія - Україна
Події останніх місяців свідчать про те, що якийсь умовний світовий баланс порушений. Благополучні Штати опинилися на межі дефолту. Економіка Греції, "в якій все є", ось-ось завалиться. Країни Європи, мабуть, вперше за роки існування Євросоюзу засумнівалися в доцільності його створення ...
Яка роль України в змінився? Які перспективи "не відбулася країни, яка ніколи не мала свого шляху"? Наскільки сильно майбутнє України залежить від Росії? Чому Україна зацікавилися США? На ці та інші запитання в прес-центрі "Обозревателя" відповів лідер партії "Велика Україна" Ігор Беркут.
Ігор Беркут: Якби нам хтось сказав, що через десять років в Україні принципово нічого не зміниться і за десять років не буде вирішена жодна проблема, а існуючі проблеми тільки посиляться - ми б не повірили. Але так і сталося.
Чому так відбувається? Напевно, тому що Україна як країна ніколи не мала свого шляху. В останні двадцять років вона представляла собою полігон з відпрацювання будь-яких сценаріїв будь-яких країн.
Що у нас є натомість? Взаємини у нас є свобода слова, якої знову не вистачає і яку знову хтось намагається у когось відібрати. І ще у нас є карнавал виборів.
В цей же час ми бачимо, що ніякого економічного дива не відбулося ні в одній з східно-європейських країн, жодна з них не вийшла на рівень ВВП, який був у соціалістичному таборі. Так само як Україна сьогодні має 51% ВВП України радянської. А економіки диктаторських моделей чомусь розцвіли. Розцвіла економіка диктатури Сінгапуру, розцвіла економіка диктатури Малайзії, розцвіла і цвіте економіка диктатури Монте-Карло.
Наші вчені розрахували, що до кінця наступного десятиліття кількість Українців скоротиться ще на 4 мільйони чоловік. Тривалість життя в Україні продовжує знижуватися зі швидкістю 1,9 місяця на рік. Тобто через 10 років середня тривалість життя українця скоротиться орієнтовно ще на півтора року.
"Обозреватель": На минулих прес-конференціях ви говорили про те, що для олігархів, керуючих України, достатньо 4-5 мільйонів людей. Ось до того і йдемо.
Ігор Беркут: Так, до того і йдемо. Дійсно, якщо зібрати всіх працюючих на головних підприємствах, то дійсно для того, щоб обслуговувати всю нашу еліту, країні достатньо 4-5 мільйонів.
Найважливіша подія для України - це висунення Володимира Путіна на новий президентський термін. Володимир Путін провів своє висунення на новий президентський термін практично у вигляді спецоперації. Це ще раз підтверджує той факт, що Володимир Путін є одним з найцікавіших політиків на землі в нашій новітній історії.
Фактор Путіна для України означатиме багато чого, тому що путінська Росія, швидше за все, гідно переживе наступне десятиліття. Правління Путіна в наступному періоді буде трохи іншим, ніж воно було в попередні два терміни, тому що це буде правління вже не мирного, а воєнного часу.
Як ви знаєте, Володимиру Путіну недвозначно натякають і говорилося від імені Держдепартаменту США, що Захід не прийме висунення Володимира Путіна на новий термін. І що, швидше за все, в цьому випадку Росію чекатимуть конфлікти з Заходом. Це говорить про те, що Захід усвідомлює, наскільки сильна особистість Володимира Путіна, який ніколи не був маріонеткою в руках Заходу.
Ми абсолютно впевнені, що Володимир Путін здобув би нищівну перемогу, якби балотувався в Україні. На будь-яких виборах. Тому що, на жаль, в нашій історії за останні 20 років не було жодної фігури порівнянного масштабу. Близько порівнянного.
Таке історичне невезіння для України призвело до того, що ми сьогодні - не відбулася, країна, яка втратила те, що мала, і ще всім повинна.
"Обозреватель": Ви вже згадали про Володимира Путіна. Як відомо, російське керівництво традиційно проявляє інтерес до України. Але чи не є цей інтерес інтересом хижака до видобутку?
Ігор Беркут: Зрозуміло, є, і це правильно. Інтерес Польщі до України - теж інтерес хижака до жертви. У Польщі давно опублікований план, як Польща повинна брати участь в розколі України, який підняв велику хвилю інтересу в Польщі і широку дискусію. Румунія дивиться на Україну як на жалюгідну видобуток, Туреччина дивиться на Україну взагалі як на непорозуміння, тому що в Стамбулі продаються карти, де Крим давно зафарбований в колір турецьких прапорів.
Росія як українська країна є другою за чисельністю в світі. Сьогодні в Росії проживає 25 мільйонів вихідців з України. Тобто у разі, якщо колись відбудеться об'єднання України і Росії, це буде зрозуміло, тому що, по суті, це і є одна країна, один народ.
"Обозреватель": Численні газові переговори, які ведуться вже не перший місяць і навіть не перший рік, досі не привели до позитивного для України результату. Чи означає це, що для Росії прибуток - головне, а дружні відносини з сусідньою державою і просто принципи справедливості - щось другорядне?
Ігор Беркут: У бізнесі не існує принципу справедливості. Справедливість - категорія, що не відноситься до бізнесу. Це перше. Друге - кожного разу ми укладаємо угоду, кажучи про те, що попереднє було погане, і кожну угоду в якомусь сенсі виявляється знову поганим.
Чому це відбувається? Подивіться на команду оточення Путіна, на його міністрів, і на наших. Подивіться на менеджерів "Газпрому" і "Нафтогазу". Подивіться на оточення Тимошенко на виборах і оточення Путіна. Вчинено не дивно, що наша містечкова еліта, яка отримала свої посади з політичних, а не за професійними квотам, буде завжди програвати. Це абсолютно нерівноцінні команди - і в професійному сенсі, і в освітньому цензі, і в інтелектуальної потужності. Так і буде продовжуватися.
Хіба без Росії ми щось виграли? Ми не виграли ні в чому. Ми не виграли у Румунії острів, ми не виграли в переговорах ні в Європи, ні у Росії по трубі. Шлях України останні 20 років - це шлях поразки, приниження і презирства. Ми сьогодні як країна незалежні і зневажені. І це справедливо.
Читач сайту "Обозреватель": Україна потрібна Росії як важлива складова частина імперії, але що вона може запропонувати натомість? Проблеми що у нас, що у них практично одні й ті ж. Як в анекдоті: "Росія і Україна схожі як дві пляшки мінералки, тільки одна - без газу".
Ігор Беркут: Україна потрібна Росії, а Росія потрібна Україні. Якби англосаксонському світу вдалося закінчити розчленовування Росії за прикладом розчленування СРСР, що здавалося вже невідворотним в 1996-97 роках, то й України такою, як вона є, вже б не було. Якщо з Росією щось трапиться, і Україні не бувати.
Ми потрібні один одному, так як великих симпатиків України, ніж у Росії, не існує. У Росії десятки мільйонів людей щиро люблять Україну. В Україні як мінімум десяток мільйонів людей щиро люблять Росію. І те історичне непорозуміння, яке сталося 20 років тому, можливо, в середині або в кінці цього десятиліття буде виправлено.
"Обозреватель": Після нещодавньої зустрічі керівництва України і Росії тема Митного союзу стала менш гострою. Зокрема, прозвучала заява про те, що Росія не має наміру надалі наполягатимуть на членстві України в МС. Чим була мотивована така зміна тактики?
Ігор Беркут: Україна сьогодні катастрофічно потребує грошей. Українська влада через якийсь час опиниться перед вибором: або девальвація гривні і дефолт, або Митний союз з Росією і 10-20 мільярдів доларів, які можна знову проїдати і розкрадати ще років десять, поки не прийде наступний президент.
У Митний союз ми будемо вступати тоді, коли нинішня влада - будь-яка буржуйська влада в Україні - буде гостро мати потребу в грошах. Вона піде в МВФ, а МВФ не дасть, вона звернеться до Євросоюзу, а Євросоюз не дасть. І у влади буде вибір: або економічний колапс, або дружити з Росією. Бабло перемагає зло. Будь-яка українська влада за останні 20 років за гроші зробить все. Гроші, поставлені на чільне місце, приведуть нас у підпорядкування більш економічно сильній країні або сусідові.
"Обозреватель": Що має бути поставлено на чільне місце замість грошей?
Ігор Беркут: Якість еліти. Якість української еліти таке, що в ній зовсім немає прикладів, на які можна було б рівнятися.
В Україні ми вибираємо якогось президента, кожен раз розгойдуючи країну з боку в бік, і потім всі дружно його ненавидимо. Але нам кажуть, що карнавал виборів абсолютно необхідний, що це і є суть демократії. І навіть якщо на вибори йдуть одні покидьки, то все одно потрібно вибирати серед них, бо інакше не буде демократії. Таке глибоке оману, я сподіваюся, колись розсіється.
"Обозреватель": На тій же зустрічі керівництва Росії і України виникло питання про створення газового консорціуму з управління українською ГТС. У України відберуть "трубу"?
Ігор Беркут: Як її відібрати? Її ж з землі не виколупаєш. Не можна ж там в Росії смикнути, щоб вона тут уползла. (Сміється)
Коли я і Роман Василишин написали статтю про те, що Україна втратить ГТС ще за часів Ющенка, на нас дивилися як на недоумкуватих. "Як! Україна не може втратити свою газотранспортну систему ... "
"Обозреватель": "... тому що вона в землі".
Ігор Беркут: Ще цікавіше. "Так в Конституції написано". Тобто існують люди, які вважають, що українська Конституція варто хоч чого-небудь, комусь цікава і хтось її дотримується або повинен дотримуватися. Конституцію України, прийняту Верховною Радою, в якій серед депутатів 85% корупціонерів, злочинців, вбивць і іншої нечисті, називають священним законом України.
Вони кажуть: "Україна не втратить ГТС, тому що в Конституції написано". Україна втратила все. Після труби вона втратить землю на користь транснаціональних корпорацій, які вже сьогодні готують цілі юридичні штаби, які будуть створювати компанії, брати участь у купівлі землі.
Україна втратить територію. Ви і без мене чудово знаєте про те, що Євросоюз хоче дати грошей на переїзд 120 тисяч кримських татар до Криму. Чому 120 тисяч? Тому що з переїздом хоча б 80-100 тисяч кількість кримськотатарського населення стає більше 20%. Вони голосуватимуть за створення автономії та отримання власної державності.
У України немає ніякого імунітету. Ви або йдете вгору і набираєтесь сил, або сповзаєте у прірву і будете зрештою з'їдені сусідами. Як би не називалася наша країна - СРСР, Росія, Україна, Білорусія, як завгодно - завжди або рух вгору, або рух вниз. Стабільності не існує, її не може бути.
"Обозреватель": В якому контексті США можуть зацікавитися Україною?
Ігор Беркут: Сполучені Штати Україна цікавила в двох випадках. Перше - коли потрібно було роззброїти одну з найпотужніших армій, що й було зроблено. І друге - зараз, коли за допомогою України можна дестабілізувати Росію. Тому що як самостійна країна, як гравець, Україна не представляє з себе нічого. А впливати на Росію через Україну - так було і так, напевно, буде продовжуватися. Ви пам'ятаєте, що сказав Бісмарк - "Перемогти Росію можна, тільки відірвавши від неї Україну". Це було сказано 130 років тому. Це вірно точно так само і сьогодні.
Читач "Обозревателя" Владимир: Колись раніше мені сподобалася ваша вельми здорова думка про те, що Європа нас не чекає, а Росія не демонструє приклад, якому хотілося б наслідувати. Як ви вважаєте, зараз чи здатна Росія на побудову якогось нового, в першу чергу, якісно, ??геополітичного проекту, в якійсь мірі анонсованого Путіним в його останній статті? Який може бути основоположна ідея такого проекту?
Ігор Беркут: Ми сподіваємося, що Путін при наступному своєму президентстві зможе вивести Росію з геополітичного тупика, де вона опинилася після розвалу СРСР.
Якщо Путін це зробить, Росія знайде себе, і десятки мільйонів людей знову знайдуть якісь ідеї і надію на те, що щось може змінитися в кращу сторону. Ми говоримо не тільки про зарплати і пенсії, а про ідею для всієї країни, для народу будь-якої національності. Тоді Путін увійде в історію як великий правитель. Росія віддячить Путіна у віках, якщо він зможе дати їй нове життя, нову ідею і підтвердить одну з істин, в якій стали сумніватися - що Росія вічна.
Читач "Обозревателя": Є думка, що поки ми роками будемо думати про те, як облаштувати Росію і Україну, нас з'їсть Китай. Хоча агресивна, прагматична, експансивна політика китайців навіть у чомусь викликає захоплення.
Ігор Беркут: Шкода, що ми роками думаємо і дискутуємо про те, як нам облаштувати Україну, і не облаштовуємо її. А китайський вплив на Україну буде жорстким і сильним, тому що, як ви знаєте, ми просимо зараз у Китаю на будь-яких умовах, якщо я помиляюся, від двох до десяти мільярдів доларів. І Китай виставить такі умови, які дозволять йому розвивати свою економічну експансію в Україні на десятиліття, а то й на два десятиліття вперед.
В Україні ми думаємо максимум до наступних виборів, а плануємо максимум на рік і під час планування ще кілька разів його змінюємо. Китай же планує п'ятирічками вперед, а думає відразу на п'ятсот років вперед. Тому я бачу зростання впливу Китаю на політику України, на її економічні закони, на майбутнє української інфраструктури.
Україна як країна не-сос-то-я-тель-на, тому що Україна просить у всіх, у тому числі і у Китаю, грошей. Тому, якщо нам дадуть грошей, ми повинні будемо їх відпрацювати в тому чи іншому сенсі. І при цьому проявляти усіляку лояльність і захищати китайські інтереси в Україні.
"Обозреватель": В тому числі шляхом практично прозорих кордонів України для громадян Китаю?
Ігор Беркут: Це проблема, яку не може вирішити жодна країна. Я хочу сказати, що там, де сьогодні існують китайські діаспори - я говорю про нелегальних діаспорах, - жодна країна не може навіть помислити, щоб почати кампанію по виселенню нелегалів. Тому що у відповідь вона може отримати настільки сильне, жорстке і безумовне тиск від Китаю, що ніхто не зможе вгадати, чим це закінчиться.
Китай дуже сильно стежить за тим, щоб ніде і ніколи жоден його громадянин не був принижений, і це правильно. Всі громадяни Китаю, де б вони не були - в Казахстані, в Росії, в Україні - розуміють, наскільки потужна сила за ними стоїть.
Читачка "Оглядача" Олена (Запоріжжя): Чи є на сьогоднішній день хоч одна ефективна модель структури суспільства, спроектована-якої з шкіл теорії управління, яку можна було б застосувати до України. Не могли б ви описати своє бачення устрою життя нашої держави в ідеалі?
Ігор Беркут: Для нашої країни сьогодні була б ефективною потужна патерналістська ідея - сильне вольове керівництво або команда, яка в змозі відстоювати інтереси країни, а не інтереси великого капіталу. Це безумовно витіснений на узбіччя політичного життя великий капітал, який не має ніякого впливу на парламент і не має там своїх представників в ньому в такій кількості.
Зрозуміло, це абсолютно інша модель українського парламентаризму, де має бути все-таки зріз суспільства, а не одні мільйонери, мультимільйонери і мільярдери. Це ЗМІ, а саме центральні телеканали, зареєстровані в Україні і які мають кінцевого власника, кожен з яких не може бути одноосібним власником центрального каналу.
Це, зрозуміло, найбільший в світі сталевий холдинг, який Україна може створити, якщо проведе націоналізацію промисловості. Україна як країна може мати сталевий "Газпром". Ця міць настільки велика, що Україна стала б ціновим гравцем на світовому ринку сталі і його похідних.
Ми вважаємо за доцільне націоналізацію всієї землі, що захистить нашу країну від продовольчої залежності. І створення найпотужнішого державного холдингу. У плані сільськогосподарської продукції ми могли б досягти висот радянської України за кількістю виробленого м'яса, молока, зерна, а потім і переступити ці висоти. Зрозуміло, враховуючи, як повинен управлятися цей холдинг.
Сьогодні в Україні немає національного авіаперевізника. У всіх країнах національні авіаперевізники - абсолютно прибуткові компанії, тому що повітря над нами - це ресурс. Можна продовжувати і далі.
Тобто реально в країні є хорошої роботи років на 10-15, щоб все це привести у стан, при якому воно успішно у інших країнах.
Читайте новини за підсумками прес-конференції:
Українці не відмовляться від президента Путіна - Беркут
До об'єднання України і Росії залишилося кілька років - Беркут
Після ГТС Україна може втратити землю - Беркут
Дивіться тематичні відеосюжети:
Колапс або ТЗ. Третього не дано
Тимошенко і Янукович повинні одружитися
Повну стенограму прес-конференції читайте тут