Беркут: Людина, яка змінить вбивчий шлях України, почне війну
Відмовитися від протистояння буде не можна
Події останніх тижнів явно свідчать: загроза революції в країні більш не є гіпотетичною. Суспільство розігріте, політикум - теж. Будь-яка акція протесту загрожує перерости в щось більше.
Чиї інтереси озвучують мітингувальники? Якою має бути реакція влади на протести? Чи є в країні сила, здатна очолити нову революцію? Чи має майбутнє країна, яка будує "демократичну демократію"? На ці питання в прес-центрі "Обозревателя" дав відповідь лідер партії "Велика Україна" Ігор Беркут.
"Обозреватель": Законопроект, що передбачає скорочення соціальних виплат чорнобильцям та афганцям, викликав хвилю протесту. Останній тиждень запам'яталася бурхливим протистоянням під стінами Верховної Ради, ламанням паркану та покаліченням. Активісти акцій протесту дійсно мають на меті відновити соціальну справедливість? Або у них є інші цілі?
Ігор Беркут: Почнемо з паркану - паркан неякісний. Бо якби паркан був зроблений якісно, ??його не можна було б зламати голими руками. А оскільки люди розгойдали і відірвали паркан від стійок, до яких він був приварений, це говорить про те, що він був зроблений тяп-ляп. Швидше за все, гроші, виділені на паркан, були вкрадені.
Переважна маса чорнобильців та афганців не має достатніх засобів до існування, щоб вести гідне життя. Україна втратила цілі галузі промисловості, робочі місця. І люди змушені займатися так званим дрібним підприємництвом - ті, у кого немає робочих місць. Скажімо, дрібної спекуляцією, яка приносить все менший і менший дохід, так як все нижче заробіток і все нижче купівельна спроможність. Ті ж, хто працюють на господарів нашої країни, також отримують грошей рівно стільки, щоб половину з них віддати за комунальні послуги тим же, кому належать обленерго, водоканали, генеруючі потужності і ті ж заводи і фабрики.
Глухе обурення до такої країни, до такої влади. Вона така була завжди - і при Ющенку, і при Тимошенко, і при Кравчуку, і при Кучмі. Але тоді вони були молодші і у них був шанс, вони думали, що ще щось можна виправити, щось налагодиться - ще одні вибори, ще двоє виборів. Коли тобі 35 чи 40, думається не так, як коли тобі 50.
Ну а зараз вони бачать, що більше нічого в житті їх не очікує, крім хвороб та злиднів - прихованої, неявної.
Звичайно, вони люто ненавидять владу великого капіталу і всіх політиків. Найбільшою радістю цих людей хоча б під кінець свого життєвого шляху було б побачити, як відплата наздоганяє нагадав, пройдисвітів, злодіїв і корупціонерів, з яких складається Верховна Рада.
Але чогось не вистачає, щось не зростається. Всі ці протести виглядають трошки мультиплікаційними, мультяшними. Напевно, так і має бути, тому що коли керівництво профспілок, керівництво афганських і чорнобильських організацій само існує за рахунок правлячої партії, якою б вона не була, як би вона не називалася, тобто за рахунок того ж держави, проти якого вони хочуть виступити , напевно, нічого крім таких ось слабких і ні до чого не ведуть протестів очікувати не доводиться.
"Обозреватель": Тобто люди вийшли під стіни Верховної Ради захищати свої інтереси, але їх керівники мають інші цілі?
Ігор Беркут: Всі керівники в нашій країні за рідкісним винятком переслідують цілі, які стоять на чолі кута нашого суспільства, цілі, які відповідають сучасної моралі. І мета тут одна - підвищення рівня особистого споживання. Інших цілей сьогодні в країні не варто ні в яких керівників, тому що поки ні один керівник чи політичний діяч, який за законом має залишити керівництво бізнесом, не став біднішим. Чомусь керівники весь час стають багатшими. Значить це і є головна мета керівництва чому б то не було в нашій країні - хоч областю, хоч митницею, хоч партією, хоч фракцією, хоч міністерством.
"Обозреватель": У світлі останніх подій сьогодні часто говорять про ознаки революційної ситуації, про "низах", які не можуть, і "верхах", які не хочуть. Чи згодні ви з тим, що в Україні склалася революційна ситуація?
Ігор Беркут: В Україні ніякої революційної ситуації не склалося і скластися не може, тому що сьогодні образ, проти кого має бути спрямована революція, у всіх різний. Одні бачать, що це донецька банда, інші бачать, що це промоскальскіе кацапи, треті бачать, що це бандерівці.
Революційна ситуація не може скластися там, де після перемоги революції повинна виникнути відразу наступна за нею громадянська війна і наступна революція. Тому що якщо в ході такої революції або бунту до влади приходить людина, яка не вважає Бандеру героєм, що повинно бути - наступна революція? А якщо до влади приходить людина, яка є переконаним бандерівцем, значить, теж виходить, що потрібна наступна революція.
Поки суспільство в Україні поділено на чужих і своїх, цей маркер набагато важливіше, ніж будь-який інший.
Для революційної ситуації потрібна у тому числі і революційна організація. Хтось може сказати, що БЮТ - це революційна організація? Це організація, за яку проголосувало 10 мільйонів, а в день посадки свого лідера у в'язницю вони зібрали близько 3 тисяч чоловік. Або БЮТ - революційна організація в тому, що пан Кожем'якін, будучи одним з начальників БЮТу, коли лідер партії, Юлія Володимирівна Тимошенко, сидить у в'язниці, сьорбає баланду і розкреслює тюремні стіни рисками, скільки днів вона вже сидить, приходить на Діамантовий бал, який перейменували в Пушкінський, з дружиною, яка обвішана діамантами і смарагдами. Чи потрібно нам очікувати революцію від БЮТу з таким керівництвом, з такими людьми?
Так хто ж у нас тоді революційна організація? Може бути, у нас революційна організація - це "Фітнес Змін" ? Той "Фітнес Змін", який на рік тільки за офіційними даними міститься на суму понад 300 мільйонів гривень тими ж людьми, яким належить все в нашій країні.
Які вимоги до революційної організації? Щоб в "Шустер-лаве" сиділа, і гроші були, і при цьому олігархів не любили, і при цьому ще й задовольняли одночасно морально-етичним і культурним потребам і жителів Криму, і жителів Галичини, і жителів Донбасу.
Такий революційної організації сьогодні в Україні немає і не буде. Тому всі ці словеса про революційної організації - абсолютна дурість. Нас можуть чекати тільки якісь дрібні, безглузді бунти, може бути навіть відчайдушні, які були б легко придушені існуючою владою.
Наступний пункт про революцію голосують про те, що потрібна відповідна зовнішньополітична обстановка. Хто сьогодні, яка зовнішньополітична сила, яка країна підтримає революцію в Україні, якщо вона буде спрямована проти великого капіталу? США? Ні. Росія? Ні. Тому боюся, що нам судилося дочекатися не революцію, а економічного, що більш імовірно, колапсу країни, коли будуть рватися логістичні зв'язку у постачанні населення електрикою, водою, теплом. Тоді, може бути, почне кульгати логістика в постачанні продовольством, тоді щось може реально почати змінюватися.
"Обозреватель": Українців може об'єднати тільки один спільний ворог і один загальний герой, яких поки не спостерігається?
Ігор Беркут: Українців не може об'єднати один спільний ворог і один загальний герой, тому що якщо завтра буде вторгнення Російської Федерації на нашу неньку-Україну, танкові колони з боку Харкова почнуть зламувати українську оборону, то як мінімум половина українців зустрічатиме російську армію з квітами та піснями. А якщо післязавтра з іншого боку німецькі танки "Тигр" будуть знищувати пшеницю із заходу нашої країни, то величезна кількість відомих нам людей із задоволенням надіне на себе форму окупантів.
В України не може бути одного героя, і він ніколи її не об'єднає. Україні потрібно чекати героя, який усім сестрам дасть по сережках. Об'єднати Україну може тільки герой, який віддасть належне в повчальному плані і тим, і іншим, і третім, від якого спуску не буде нікому. Ось такий герой може об'єднати Україну.
"Обозреватель": Повертаючись до подій під стінами Верховної Ради. На тлі несприятливих економічних прогнозів про кризу, що наближається, чи вважаєте ви можливим збереження соціальних виплат у такий порівняно бідній країні, як Україна?
Ігор Беркут: Нова Україна нічого не винна цим людям - ні афганцям, ні чорнобильцям, ні якимось там матерям-одиначкам, нікому. Бо нова Україна ніколи не брала на себе соціальних зобов'язань. Їх брала Україна радянська. Нова Україна отримала ці зобов'язання в спадок від України радянської і, зрозуміло, повинна якомога швидше і ефективніше звільнитися від цих зобов'язань, тому що Україна сьогоднішня, Україна тоталітарного капіталізму, - для неї всі ці люди зайвий баласт, людське сміття, який потрібно утримувати, лікувати, утворювати, пенсіонерам пенсії платити.
Тому недарма Сергій Леонідович Тігіпко постійно говорить про ефективні реформах. Ефективність у реформи може бути тільки одна - різке категоричне скорочення населення, не зайнятого на підприємствах олігархічного капіталу, тобто у великій промисловості, яка дає експортну виручку.
У відповідь на це журнал "Форбс" публікує і підраховує точно, що для роботи на всіх підприємствах, які сьогодні дають експортну виручку, досить близько 2 мільйонів працівників. Все. 2 мільйони працівників плюс їхні родини - більше 5 мільйонів людей в Україні не потрібно. Саме тоді Україна буде ефективною державою. Можна додати ще півмільйона обслуги власників країни.
Тобто реально 5500000 в країні, і тоді Україна буде європейською тигром і зможе зробити ривок до того, що наші олігархи і мільярдери будуть найбагатші, смішно сказати, не в східній Європі, а вже у всій Євразії, а може бути вже і в планетарному масштабі.
Якщо скинути з України баласт хоча б 15-20 мільйонів непотрібних людей, то країна отримує шанс стати ефективною і реформи можна буде вважати закінченими.
"Обозреватель": Ви пропонуєте цим 15-20 мільйонам зайвих людей звалити за кордон на постійне місце проживання?
Ігор Беркут: А звідки у них гроші на квиток?
Ні, вони просто повинні не отримувати пенсію через підвищення пенсійного віку, вони не повинні отримувати ніякого лікування, 3/4 сільських лікарень, поліклінік і амбулаторій ліквідовано за 20 років. Тобто вони повинні просто тихо піти в інший світ.
"Обозреватель": Тільки один шлях? Тільки в інший світ?
Ігор Беркут: У всіх людей цей шлях. Просто людина заможна, багатий, у нього є гроші на прекрасне харчування, на відносно здоровий спосіб життя - свіже повітря, курорти, лікування, в потрібний час зроблені потрібні операції, які не дають організму рано померти. Вони житимуть 80-90 років в розкоші і в задоволеннях. А цим людям потрібно думати, як віддати із тисячегривнєву пенсії 500 за комунальні послуги і як прожити на інші 500 гривень.
Тому ті, кого змогли видавити - більше 6 мільйонів виїхали з країни, - вони вже поїхали. Сьогодні на нашій суверенній території проживає менше 40, але більше 39 мільйонів людей - від 52 мільйонів 20 років тому. Які ще докази згубності перманентного приреченого побудови демократичної демократії вам потрібні? Хто ще повинен стати президентом? Яку людину ви ще хочете?
"Обозреватель": Якою має бути реакція влади на події, що відбуваються під Верховною Радою?
Ігор Беркут: Реакція влади - керувати цим процесом. Одним з керівників організації "Ніхто крім нас" є Борис Новожилов, який частину свого життя присвятив роботі в ДУСі і відповідав там за розваги та масаж влади багато-багато років поспіль і ніколи не був в Афганістані.
Якщо я помиляюся, я хотів би отримати від нього будь-яке повідомлення в будь-якому вигляді, навіть по телефону. Але щось мені підказує, що цього не буде.
Читач сайту "Обозреватель" Сергій: Чому протестуючі чорнобильці та афганці не піднімають питання загальносоціального характеру: зниження тарифів на комунальні послуги, контроль цін на продовольство і т.д. Чому вони створюють вид боротьби? По суті, це боротьба тільки за свої, вузькогрупові інтереси. Адже їх ніхто з народу не підтримає.
Ігор Беркут: Як можуть афганці та чорнобильці піднімати тему зниження тарифів на комунальні послуги, коли організації, що виробляють ці послуги, переважною частиною майже скрізь, починаючи від Київенерго і закінчуючи Луганськ або Вінниця, Житомир або Ужгородоблгазам, належать приватним особам. Це бізнес. Мета у бізнесу одна: отримання прибутку. Все. Якщо облгаз-енерго-електро-водоканал-постачання-комуналь приватний, мета тільки одна - отримання максимально можливого прибутку. Чому максимально можливої? Тому що ніхто з цих власників не ставив його мережі, що не прокладав труби, не рив канави, не освітлюючи міста, не прокладав труби з газом, що не будував котельні. Це все їм дісталося шляхом різного роду корупційних схем.
Чому вони повинні знижувати вам тарифи? Ви хто такі для них? Не можете платити? Забирайтеся. Не можете платити і не хочете забиратися, читайте Житловий кодекс: ви будете виселені примусово, а коли закінчиться повсюдне створення ОСББ, то всьому будинку відключатимуть енергію (що правильно) і нехай або інші мешканці повинні заплатити за вас, або вони будуть говорити вам, що через вас відключають весь будинок, а це вже соціальна війна всередині цього будинку чи кварталу.
Ми всі погодилися на те, що приватизація - це благо, абсолютне благо, а тепер починаємо просити зниження комунальних тарифів. А зниження цін в ювелірних магазинах не хочете попросити? А зниження цін на "Бентлі" не хочете попросити? А зниження цін в супермаркетах? А зниження цін на базарах? Це все приватний бізнес. Не хочете платити - не користуйтеся.
Ця двоїстість і розшарування в мізках українців, які чомусь згодні з правилами нової України, буржуазної, але думають, що вона буде робити так само, як Україна радянська.
Читач сайту "Обозреватель" Владимир: Як ви думаєте, тих грошей, які знаходяться у Сергія Тігіпка в офшорах, вистачило б, щоб зробити виплати чорнобильцям за рішеннями судів?
Ігор Беркут: Звичайно, безумовно. Як пише світська преса, у нього там близько мільярда доларів після продажу двох банків через офшорні схеми, з яких не було заплачено жодної копійки податків в українську казну. Банки-то українські були продані. Зрозуміло, він використовував службове становище, коли ці банки накачував активами, будучи одночасно головою Національного банку. Тому грошей пана Тігіпка вистачить на те, щоб закрити проблему даної соціальної групи. А якщо ми ще й про інших згадаємо, то я думаю, в Україні ситуацію з соціальними потрясіннями взагалі можна відсунути на 7-10 років.
Читач сайту "Обозреватель" Георгій: Яку все-таки роль ви відводите для себе? Народного вождя або просто просвітителя мас? Ви відчуваєте себе особистістю необхідного масштабу для ролі вождя?
Ігор Беркут: Я не можу говорити про себе, тому що Господь Бог посміється над тією людиною, яка озвучує свої плани. Ніхто не знає, як складеться. Мало того, може бути, взагалі нам судилося випробувати потрясіння іншого роду та іншого масштабу. І все зовсім піде по-іншому, як це неодноразово відбувалося в історії нашої та сусідніх країн. Коли, здавалося б, ось все йде до того, але щось відбувається і все зовсім інакше.
Я користуюся нагодою, своїми знаннями та баченням для того, щоб донести ту точку зору, яка, я вважаю, геть відсутня на олігархічних, буржуйських центральних каналах. Я маю на увазі політичні передачі. Але я передбачаю, що те, про що я кажу - це очевидна неминучість для нашої країни. Якщо у вас є до цього інтерес, я хотів би порекомендувати вам дві статті, які написані мною і Романом Василишиним за останній місяць і які мають достатньо великий відгук, не будучи при цьому якось розтиражованими центральними ЗМІ. Це "Шлях Путіна: відоме і невідоме", де ми пишемо про те, що чекає нас з поверненням Путіна, прогнозований. І друга стаття - "Україна - країна покидьків", яка також отримує резонанс, тому що стаття неоднозначна, жорстка, але дуже необхідна.
Читач сайту "Обозреватель": Коли до влади прийде, за вашою теорії, освічений добрий демократичний диктатор, хто контролюватиме його дії? Яким чином? Адже немає святих - всякий, хто прийде до влади, зіткнеться з безліччю спокус.
Ігор Беркут: Його дії контролюватиме його розум, його оточення та історія. Справа в тому, що будь-яка людина, що прийшов до влади в Україні, який буде намір змінити цей убивчий і негативний шлях країни, буде змушений відмовитися від усіх спокус і почати війну, очікуючи, що, може бути, колись потім, через скільки- то років, він зможе знову повернутися до життєвих спокусам, якщо зможе. Тому що проти нього, або проти цих людей, тому що він не буде один, тому що величезна кількість людей, професіоналів у всіх сенсах, просто чекають появи того, коли все почнеться не навмисно, не тільки балаканина, не тільки вивіски "Любіть Україну" , або "Справедливість є", а коли все почнеться всерйоз.
І це протистояння буде, хто кого переможе. Відмовитися буде не можна. Сказати: "Передумав" і повернутися - не можна. Ті, хто захочуть змінити ситуацію, у них не буде можливості передумати. Їм потрібно буде йти до кінця. Народ не відразу і не весь зрозуміє, про що йде мова, коли всі центральні телеканали заявлять, то багато є замах на демократію. Що коли при виборах до парламенту будуть створені абсолютно інші умови, коли буде вирвана економічна база з-під маніпуляцій виборів і проходженню олігархічних партій. Народ довго буде розбиратися, як так, чому - це замах на демократію. А коли почнуть глушити і застосовувати загрозу відкликання ліцензії центральних телеканалів, які сьогодні зареєстровані в офшорах, взагалі почнеться Бог знає що.
Але це потрібно буде пройти.
Повну версію стенограми прес-конференції читайте тут
Читайте новини за підсумками прес-конференції:
Паркан під Верховною Радою неякісний - Беркут
Протести чорнобильців та афганців "мультяшні" - Беркут
БЮТ - не революційна організація - Беркут
Тягнибок не може бути президентом - Беркут
Україна чекає не революція, а економічний колапс - Беркут
Дивіться тематичні відеосюжети:
Чому Тягнибок не буде президентом
БЮТ - не революційна організація
Добрий диктатор почне в Україні війну