Зустріч Нікола Пашиняна з Володимиром Путіним у Москві 1 квітня 2026 року, яку офіційні зведення сухо охрестили "робочим візитом", на ділі має вигляд фінального акту тривалої драми з виходу Вірменії з-під контролю Кремля. Всупереч черговим посмішкам перед камерами, підсумки переговорів підтверджують очевидне: Москва стрімко перетворюється з "арбітра" кавказького регіону на стороннього спостерігача, чиї важелі тиску більше не працюють.

Відео дня

Головний підсумок візиту Пашиняна до Москви виглядає, як визнання того, що Єреван де-факто завершив свій стратегічний розворот. Поки Путін на зустрічі в Кремлі вкотре застерігав Вірменію від "сидіння на двох стільцях", намагаючись протиставити ЄАЕС і ЄС, Пашинян приїхав до Москви не за порадою, а з повідомленням. Вірменія зробила цивілізаційний вибір на користь стандартів ЄС і безпеки НАТО. Єреван більше не вірить не тільки в "русскій мір", а й у "парасольку" Москви, яка виявилася дірявою в найкритичніші моменти.

Вірменія остаточно відходить від участі в діяльності ОДКБ. Вірменський прем'єр у Москві лише підкреслив формальність відносин із цією організацією. На тлі новин про те, що НАТО активно підтримує прозорість і реформи у вірменському оборонному секторі, у т.ч. через програму Building Integrity, російська "військова допомога" має вигляд архаїзму. Заморожування членства в ОДКБ вже не тимчасовий захід, а діагноз: російську військову присутність у регіоні визнано неефективною і навіть токсичною.

Поки в Кремлі по-старому обговорювали "цивілізаційну спільність", Єреван готується до історичної події, а саме першого саміту Вірменія-ЄС, який відбудеться 405 травня 2026 року. Участь Урсули фон дер Ляєн та Антоніу Кошти перетворює Єреван на нову точку складання європейської політики на Кавказі. Для Москви це геополітична невдача: просто під боком у РФ формується простір, що живе за західними правилами, де економіка зав'язана на інвестиціях Брюсселя, а не на подачках із "Газпрому".

Без Вірменії Росія остаточно перестає бути вагомим гравцем на Південному Кавказі. Азербайджан і Туреччина ведуть свою гру, а Грузія, яка маневрує, лише тимчасово відійшла від західного шляху. Вірменія була останнім "якорем" РФ у регіоні. Сьогодні цей якір втрачається. Ультиматуми Путіна про те, що "не можна бути одночасно в ЄС і ЄАЕС", більше не лякають Єреван, а лише підштовхують його до швидшого виходу з євразійських структур, які стали гальмом для національного розвитку.

Однією з прихованих тем візиту стала криза концепції транспортного коридору "Північ-Південь". Москва розраховувала використовувати вірменську територію як підконтрольний вузол для зв'язку з Іраном та Індією. Однак перехід Вірменії на західний вектор і активна участь США в посередництві між Єреваном і Баку ставлять хрест на російських планах контролю над логістикою. "Північ-Південь" у російському виконанні перетворюється на мертвонароджений проєкт, оскільки Вірменія віддає перевагу інтеграції в міжнародні транспортні мережі без нагляду ФСБ РФ на кордонах.

У сухому залишку бачимо: візит Пашиняна до Москви у квітні 2026 року не історія про партнерство. Це вірніше про цивілізоване розлучення. Вірменія рветься в самостійне майбутнє, залишаючи Росію в полоні її імперських ілюзій, які на Кавказі більше не варті й ламаного гроша. Москва втратила Вірменію, та й весь регіон, і жодні "попередження" вже не в силах повернути історію назад. Залишається лише одне питання: як скоро Єреван офіційно оголосить про вихід з ЄАЕС після травневого саміту з ЄС?

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZ.UA – запосиланням...