Обвинувачення у справі "Роттердам+" не має незалежного підтвердження, – Карповець
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Обвинувачення у справі "Роттердам+" ґрунтується переважно на службовому листуванні та економічній конструкції, яка суперечить власній логіці й не підкріплена жодним незалежним висновком.
Про це йдеться в колонці юристки Валентини Карповець, опублікованій на OBOZ.UA.
Автор аналізує версію сторони обвинувачення, слухання якої по суті суд розпочав у травні–червні 2026 року. За її оцінкою, справа, попри резонанс, є юридично нескладною: докази зводяться до хронології подій та переписки представників приватної компанії із регулятором, тоді як прямих доказів змови чи неправомірних дій конкретних осіб у матеріалах немає.
Карповець зазначає, що надсилання бізнесом пропозицій і аналітичних матеріалів регулятору під час розробки нормативного акта є законною стадією нормотворення, а не таємною операцією. Ухвалення формули у березні 2016 року, на її думку, пояснюється тогочасним контекстом – дефіцитом вугілля та загрозою зриву постачання палива з окупованих територій, – а не змовою.
Окремо юристка спиняється на економічній частині обвинувачення. Теза про 39 млрд грн, "надмірно отриманих на логістику", побудована на припущенні, що вугілля було регульованим товаром, хоча ринок вугілля регульованим не був і ціну на нього регулятор не встановлював. Логіка обвинувачення, за її словами, суперечлива: якщо в ТЕС немає документів на логістику з Роттердама, то немає їх і на саме походження вугілля, проте питання виникають лише до логістичної складової.
Карповець також наголошує, що жодне незалежне джерело не підтвердило позицію слідства: перевірку формули ініціювало саме обвинувачення через АМКУ, і комітет підтвердив коректність висновків регулятора, а експертиза Київського НДІСЕ, яка визнавала формулу правильною, зі справи зникла. Формула "імпорт + логістика", зауважує автор, застосовується в Україні для ціноутворення на десятки товарів, зокрема закріплена для природного газу в Меморандумі з МВФ.
Ключовим правовим аргументом юристка називає питання умислу: інкримінована стаття 364 Кримінального кодексу вимагає доведення прямого умислу, тоді як методологія розрахунку прогнозованої оптової ринкової ціни прив'язана до міжнародного індексу API2 та валютного курсу – величин, які неможливо передбачити чи гарантувати на момент ухвалення формули.