Блог | Справа "Роттердам+": як офіційне листування намагаються видати за злочин
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Десять років. Саме стільки живе одна з найгучніших справ української енергетики. І коли в травні-червні 2026-го суд нарешті почав слухати версію обвинувачення по суті (відео є на YouTube), стало очевидним головне: гучності значно більше, ніж змісту.
Спробую пояснити це мовою права – без емоцій, лише те, що є в матеріалах.
У чому, власне, звинувачують
Фабула обвинувачення проста. На вимогу АМКУ регулятор розробляв формулу оптової ринкової ціни на електроенергію. Представники ДТЕК листувалися з регулятором – офіційними каналами, через службову пошту, перевірити яку не складає особливих труднощів. З цього листування видно обмін аналітичними даними та різними версіями розрахунків. Регулятор коментував, критикував, проводив власні розрахунки. Ось це листування прокурор і називає злочинним процесом переконання регулятора.
Другий стовп обвинувачення – хронологія. Слідство звертає увагу на зміну риторики: на початку грудня 2015-го посадовці регулятора, які раніше критикували підвищення ціни на вугілля, почали підтримувати концепцію перегляду тарифу на електричну енергію. Для прокурора цей збіг у часі – доказ якоїсь таємної змови.
І це, по суті, вся справа. Немає жодних доказів змови. Немає жодної неправомірної дії конкретної особи. Є хронологія і є листування. Решта – інтерпретація.
Чому це не злочин, а нормальна процедура
Будь-який юрист, який супроводжував ухвалення нормативного акта, скаже те саме, що й обвинувачені: те, що бізнес надсилає регулятору пропозиції та аналітичні матеріали, є нормальною практикою, передбаченою законом. Це не таємна операція - це стадія нормотворення. Пропозиції компанії відкрито обговорювалися, її позиція фіксувалася в офіційних листах. Перетворювати службову переписку на склад злочину – означає криміналізувати державну регуляторну діяльність.
А те, що регулятор ухвалив формулу вже в березні 2016-го, після публічних дискусій, пояснюється контекстом, а не змовою. Був дефіцит вугілля й реальна загроза зриву постачання палива з окупованих територій – постачання, яке зрештою і зупинилося повністю у 2017-му. Для визначення тарифу на електричну енергію Регулятору був потрібен ринковий механізм замість "ручного режиму", щоб ТЕС могли б купувати вугілля як в Україні, так і за кордоном. "Роттердам+" був відповіддю на цю проблему, а не інструментом збагачення.
Помилковість версії сторони обвинувачення
Тепер – до цифри. Позиція прокурора: формула хибна, бо вугілля буцімто було регульованим товаром, а отже, кожну статтю витрат треба було підтверджувати документально. Але тут допущено фундаментальну помилку. Ринок вугілля не був регульованим, ціну на нього регулятор не встановлював – і це базовий факт, а не питання оцінки.
Далі логіка обвинувачення стає ще дивнішою. Мовляв, якщо ціна регульована, то ТЕС не мають документів, що вугілля справді їхало з Роттердама на весь обсяг внутрішнього видобутку, – тож витрати на логістику до формули включати не можна. Саме з цього умовиводу й народилися 39 млрд грн "надмірно отриманих на логістику".
Але тут обвинувачення суперечить саме собі. Якщо в ТЕС немає паперів на логістику з Роттердама – то немає їх і на саме походження вугілля з Роттердама. Чому ж тоді до ціни вугілля без перевезення в прокурора питань немає, а до логістики – є? І якщо вже йти за цією логікою до кінця, то будь-якому підприємству було б достатньо приносити регулятору документи про свої фактичні витрати , а той мав би цю ціну погоджувати вручну. Але саме цей механізм АМКУ визнав непрозорим і фактично зобов’язав НКРЕКП відмовитися від нього. Виходить, логіка обвинувачення вимагає повернення до тієї самої моделі, яка існувала до цього. Обвинувачення , критикуючи формулу, обмежується тим, що вилучає знеї незручну складову. Хоча питання про ціноутворення взагалі не належить до його компетенції, і жодної альтернативи вона не пропонує.
І жодної незалежної думки на підтримку
Найслабше місце обвинувачення в тому, що воно самотнє. Формула "імпорт + логістика" в Україні визначає ціну на десятки товарів. Для природного газу вона прямо зафіксована в Меморандумі з МВФ - і чомусь ні Уряд, ні МВФ на лаві підсудних не опинилися.
Ба більше: перевірку формули ініціювало саме обвинувачення – через АМКУ. Комітет підтвердив коректність висновків регулятора. За словами захисту, у справі була й експертиза Київського НДІСЕ, яка прямо визнавала формулу правильною. Ця експертиза невідомим чином зі справи зникла. Тобто кожне незалежне джерело, до якого зверталося саме слідство, спрацювало проти обвинувачення.
Головне – питання умислу
І, зрештою, суто правова серцевина. Інкримінована стаття 364 Кримінального кодексу вимагає прямого умислу: треба довести, що особи чітко передбачали й бажали настання конкретних наслідків, зазначених в обвинувальних актах. Але методологія розрахунку прогнозованої ОРЦ прив'язана до міжнародного індексу API2 та валютного курсу – величин, які щодня змінюються під впливом світового ринку незалежно від волі будь-кого в Україні. Передбачити, а тим паче гарантувати точний фінансовий результат на момент ухвалення формули було фізично неможливо. А без передбачення й бажання наслідків немає й прямого умислу – тобто немає складу злочину в тому вигляді, як його описує обвинувачення.
Підсумок
Суд слухає гучну справу. Але юридично – далеко не складну. Обвинувачення побудоване на листуванні та економічній конструкції, яка не витримує власної логіки й не має жодного незалежного підтвердження. Все інше – версія.
