УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

В Україні у держкомпаніях платять мільйони на місяць: вигідно бути не прем'єром чи спікером, а головою автобази чи "Нафтогазу"

Скільки платять в Україні

В Україні міністри, які відповідають за цілі галузі, отримують у десятки разів менше, ніж директори держпідприємств. Чинна система оплати праці державних службовців та менеджерів створила значні диспропорції.

Наприклад, голова "Нафтогазу" заробляє 1,7 млн грн на місяць, а прем'єр – усього 81,2 тис. грн. Спікер Верховної Ради отримує з бюджету менше, ніж директор автобази ВР.

Після зміни системи оплати праці держслужбовців почали переводити в держпідприємства, щоб утримати на роботі кращих фахівців, які не згодні працювати за зарплату в 15-20 тис. грн. Про те, скільки заробляють державні службовці та менеджери державних компаній, читайте в матеріалі OBOZ.UA.

Мінфін: у банку можна заробити у 15 разів більше

Міністр фінансів Сергій Марченко відповідає за фінансову стабільність усієї країни, знаходить кошти для фінансування бюджету, відповідає за рівень держборгу.

У своїй декларації за минулий рік міністр показав середню зарплату в 93,5 тис. грн. Цього року, згідно з даними дашбордів відомства, середня місячна зарплата керівництва Мінфіну склала 97,4 тис. грн (дані за січень).

Пересічний спеціаліст Мінфіну заробляє 38,4 тис. грн на місяць.

Скільки заробляє Марченко та на підприємствах

Саме Мінфін володіє акціями державних банків, зокрема найбільших – ПриватБанку, Ощадбанку та Укргазбанку. Поки Марченко в середньому заробляє 93,5 тис. грн, Родіон Морозов, виконувач обов'язків голови Укргазбанку, отримує зарплату в 870 тис. (на руки після сплати податків – 683,3 тис. грн).

Один з найбільших банків – "Ощад" у лютому заплатив своєму голові Сергію Наумову 1 млн 53 тис. 194 грн. А його колега з "Привату" Герхард Бьош щомісяця заробляє 1,4 млн грн. Тобто голова банку, який належить Мінфіну, заробляє в 15,3 разів більше, ніж сам міністр.

Міністр заробляє в рази менше за керівників підприємств, що належать його міністерству

Міністр розвитку громад, територій та інфраструктури Олександр Кубраков відповідає за одну з найдорожчих галузей економіки. Він займається не тільки інфраструктурними проєктами, але і відновленням країни. Минулого року щомісячно Кубраков у середньому отримував 81 210 грн. Цьогоріч, згідно з даними дашбордів, керівництво відомства заробляє 104,6 тис. грн, а звичайні спеціалісти – 25 тис. грн.

Скільки заробляє Кубраков і директори підприємств

У рази більше заробляють на підприємствах, що належать міністерству. Наприклад, минулого року керівник Адміністрації морських портів Юрій Литвин (частину зарплати він отримав в Укрводшляху) заробляв щомісячно 207,4 тис. грн.

Ігор Смілянський, голова "Укрпошти", декларацію не заповнює, зарплати підприємство перестало публікувати ще на початку 2022-го. У грудні 2021-го він отримав 695 232 грн окладу, 104 284 грн надбавки та 531 759 індексації (у сумі це 1 331 275 грн).

Шмигаль заробляє в десятки разів менше, ніж голова "Нафтогазу"

Головний менеджер країни Денис Шмигаль задекларував зарплату в розмірі 81 237 грн. Він відповідає за економіку, соціальну, комунальну сферу, медицину й освіту країни. Під час війни від роботи уряду також залежить і забезпечення потреб військових. Саме Кабмін є акціонером національної компанії "Нафтогаз України".

Скільки заробляє Шмигаль і директори компаній

Олексій Чернишов у 2019-му в середньому заробляв 26 тис. грн, працюючи міністром розвитку громад та територій. Багато роботи, відповідальності, уваги і мало грошей. Але незабаром Олексія Чернишова призначили головою "Нафтогазу". В декларації за 2023-й він показав середню місячну зарплату в розмірі 1 781 025 грн. Це майже в 22 рази більше, ніж заробляє прем'єр-міністр.

Уряд також володіє і національною енергогенеруючою компанією "Енергоатом". Голова компанії Петро Котін минулого року в середньому отримував зарплату в розмірі 393 066 грн.

Чому в Україні несправедливий розподіл зарплат і як хочуть це змінити

В Україні з 2024 року переглянули розмір заробітних плат державних службовців. Оклади підвищили, розмір премій обмежили, крім того, закрили вакансії, які спеціально залишали відкритими для збільшення фонду оплати праці.

"У нас частину вакансій не закривали для того, щоб зберігати бюджет і платити ринкові зарплати. Як було? Було, наприклад, 300 тис. грн на 20 людей. Але замість того, щоб брати на роботу 20 людей і платити по 15 тис. грн, умовно брали на роботу тільки 10 людей, а платили по 30 тис. грн. Тобто за рахунок збереження вакантних посад були нормальні зарплати. Я до січня заробляв 37 тис. грн, у січні отримав уже 17 тис. грн. Двоє колег звільнились, мене зараз переводять на наше держпідприємство, бо там немає обмеження по зарплатах", – розповідає OBOZ.UA співробітник пресслужби одного з органів центральної виконавчої влади.

Чинна система оплати праці державних службовців і працівників державних підприємств не стимулює молодих українців будувати кар'єру в державних органах влади. Наприклад, спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук, який обіймає одну з трьох найвпливовіших посад у країні, минулого року заробляв у середньому 79 тис. грн на місяць.

Водночас директор автобази управління справами Верховної Ради Борис Богославець, який забезпечує Стефанчука і його колег транспортом, за той самий період у середньому заробляв 132,4 тис. грн. А все тому, що автобаза – окреме державне підприємство. Тому зарплати тут можуть бути вищими, ніж навіть у перших осіб держави.

До речі, президент Володимир Зеленський на своїй посаді отримує менше, ніж директор автобази та всі нардепи. Зарплата президента не дотягує навіть до рівня спеціаліста Мінфіну і становить всього 28 тис. грн. Це "гола" ставка без жодних доплат. Ймовірно, для жодного з українських президентів зарплата не була в переліку стимулів для отримання посади. Але сама диспропорція, коли президент отримує менше звичайного спеціаліста в міністерстві, голова Верховної Ради – менше, ніж директор його автобази, а прем'єр – у десятки разів менше, ніж голова підприємства, яке належать уряду, дивує.

Система оплати праці не стимулює українців працевлаштовуватись в органи влади та брати участь у реформах. Тим, хто хоче заробляти, куди вигідніше займатись машинами для парламентарів, а не парламентаризмом.