Блог | Нерезидент із Переліку № 480 – ще не порушення: про нову хвилю податкових запитів
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
Останніми місяцями український бізнес почав масово отримувати листи та запити від податкових органів щодо застосування підпункту 140.5.4 Податкового кодексу України.
Зміст таких звернень майже однаковий.
Податкова служба встановлює факт здійснення операцій із нерезидентами, організаційно-правова форма яких включена до Переліку організаційно-правових форм нерезидентів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 480 (далі – Перелік № 480), після чого пропонує платнику надати пояснення щодо причин невідображення відповідного коригування фінансового результату або навіть подати уточнюючу податкову декларацію.
Фактично йдеться про нову хвилю масових інформаційних розсилок, які отримують як великі, так і середні платники податків.
У чому проблема
На перший погляд такі листи можуть виглядати цілком логічними.
Однак якщо уважно проаналізувати норми Податкового кодексу України, виникає питання: чи справді сам факт здійснення операції з нерезидентом із Переліку № 480 свідчить про наявність порушення?
Відповідь очевидна – ні.
І саме в цьому полягає головна проблема таких запитів.
Більше того, сама конструкція пп. 140.5.4 ПКУ передбачає необхідність аналізу обставин конкретної операції. Тому неможливо зробити висновок про наявність порушення виключно на підставі інформації про організаційно-правову форму контрагента.
Включення організаційно-правової форми нерезидента до Переліку № 480 саме по собі не є достатньою підставою для висновку про необхідність застосування різниці, передбаченої пп. 140.5.4 ПКУ.
Підпункт 140.5.4 Податкового кодексу України не встановлює автоматичного обов'язку здійснювати коригування фінансового результату лише через те, що контрагент має певну організаційно-правову форму.
Сам Кодекс передбачає винятки, зокрема якщо платник може підтвердити відповідність умов операції принципу "витягнутої руки" або якщо нерезидент фактично сплачує корпоративний податок у країні своєї реєстрації.
Тобто для висновку про наявність чи відсутність порушення необхідний аналіз конкретних обставин операції.
Податкова фактично пропонує платнику самому довести свою правоту
Особливість таких листів полягає в тому, що податковий орган зазвичай не стверджує про встановлене порушення.
Натомість платнику повідомляють про наявність певної операції та пропонують:
- надати пояснення;
- підтвердити застосування винятків;
- надати додаткові документи;
- а інколи навіть самостійно подати уточнюючу декларацію.
Фактично відбувається зміщення акценту з перевірки обставин контролюючим органом на необхідність самостійного доведення платником правильності своєї позиції.
Натомість платнику пропонується самостійно проаналізувати власні операції, оцінити наявність підстав для застосування винятків та надати документи на підтвердження своєї позиції.
Чи зобов’язаний платник надавати всю запитувану інформацію
На практиці окремі запити містять вимоги надати:
- документи щодо операцій з нерезидентами;
- документацію з трансфертного ціноутворення;
- підтвердження сплати корпоративного податку нерезидентом;
- довідки про податкове резидентство контрагента;
- бухгалтерські документи щодо відповідних операцій.
При цьому далеко не завжди податковий орган пояснює, які саме обставини свідчать про можливе порушення та на підставі яких даних зроблено відповідні висновки.
Особливу увагу привертають випадки, коли податкові органи запитують документацію з трансфертного ціноутворення, підтвердження сплати нерезидентом корпоративного податку або інші документи, необхідні для застосування винятків із пп. 140.5.4 ПКУ.
При цьому не завжди враховується, що обов’язок щодо підготовки або отримання таких документів виникає за наявності передбачених законодавством підстав, а не автоматично щодо кожної операції з нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до Переліку № 480.
Фактично єдиною підставою для направлення запиту часто стає наявність зовнішньоекономічної операції з контрагентом певної організаційно-правової форми.
Однак сам по собі цей факт ще не підтверджує ані порушення податкового законодавства, ані обов'язок здійснення коригування фінансового результату.
Чому така практика викликає запитання
Податковий кодекс України передбачає чіткі підстави та процедури для отримання контролюючим органом інформації від платників податків. Водночас сам факт здійснення операції з нерезидентом із Переліку № 480 ще не свідчить про наявність порушення або про обов'язок платника здійснити відповідне коригування фінансового результату.
Натомість масове розсилання подібних листів фактично створює ситуацію, коли платнику пропонується доводити відсутність порушення ще до початку будь-яких контрольних заходів.
Особливо дивно виглядають випадки, коли податковий орган прямо натякає на необхідність подання уточнюючої декларації без проведення перевірки та без встановлення конкретних порушень.
Такий підхід більше нагадує превентивний тиск на платників податків, ніж реалізацію передбачених законом процедур податкового контролю.
Що робити бізнесу
Отримання такого запиту не означає автоматичної наявності податкового порушення.
Перед наданням відповіді доцільно:
- проаналізувати характер відповідної операції;
- перевірити наявність підстав для застосування винятків із пп. 140.5.4 ПКУ;
- оцінити наявні документи щодо нерезидента;
- перевірити відповідність запиту вимогам Податкового кодексу України;
- сформувати правову позицію щодо обсягу інформації, яка дійсно підлягає наданню.
У багатьох випадках сам факт отримання такого запиту ще не свідчить про будь-які ризики донарахувань.
Висновок
Схоже, що податкові органи розпочали чергову кампанію масового листування з платниками податків щодо застосування підпункту 140.5.4 Податкового кодексу України.
Водночас сама наявність операції з нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до Переліку № 480, не означає автоматичного виникнення податкових різниць або порушення вимог законодавства.
Тому отримання такого запиту ще не означає наявності податкового ризику або помилки у звітності.
У кожному випадку доцільно окремо оцінювати обґрунтованість вимог контролюючого органу та перевіряти, чи дійсно існують підстави для застосування різниць, передбачених пп. 140.5.4 ПКУ.
Фактично такі запити самі по собі не підтверджують наявність порушення, а лише свідчать про підвищену увагу контролюючих органів до операцій із нерезидентами певних організаційно-правових форм.
