Премія ''Страуса'': Казино Путіна, шапки Януковича-2 і ганьба патріарха Кирила
Всі країни нещасливі по-своєму, але тільки одна вже скоро як 20 років "щаслива" абсолютно однаково. Не вірячи в чарівність березового ситцю, вона з маніакальною завзятістю спокушає соціально близьких вождів тоннами вічнозелених купюр з портретами лідерів вічно ненависної країни.
Якщо де-небудь, на будь-якому континенті планети Земля, судилося бути скинутим якомусь диктатору, який довів власну країну до сказу — значить, він недавно отримав багатомільярдний кредит від Росії. Ця прикмета, що вже стала майже народною, вперше показала себе в усій красі під час правління в Україні Януковича.
За місяць до початку Майдану Кремль щедрою рукою відсипав межигірському страусофілу аж 15 мільярдів доларів кредиту. Щоправда, Революція Гідності не дала золотому струмку повністю вилитися в бездонні "засіки", і Віктор Федорович встиг "освоїти" лише перший транш розміром три мільярди доларів. Ці гроші зникли з України разом із президентом-утікачем, і тепер Київ судиться в Лондонському суді, справедливо відзначаючи, що мільярди пішли прямо в кишеню Януковича, минаючи державну. Здавалося б, сумна історія зі зникненням чималої суми повинна була змусити Путіна бути уважнішим із кредитуванням невдачливих диктаторів.
Читайте: Премія ''Страуса'': Сором'язливий Путін, мученики "за віру" в Раді, Лукашенко і тьолки
Але не так тут було. Буквально днями Москва виділила п'ять мільярдів венесуельському дуче Мадуро. А незабаром у цій чудовій країні спалахнув "Майдан". Правда, сенсацією для тих, хто стежить за ситуацією в Венесуелі, це не стало. Адже народ повстав проти колишнього водія Уго Чавеса дуже прогнозовано. Посудіть самі, середня зарплата у Венесуелі менше 10 доларів США. Інфляція побила світовий рекорд і вже наближається до двох мільйонів відсотків. Але ж ця нафтоносна країна потенційно мала бути однією з найбагатших у світі. Ну як таким "успішним менеджерам" із Каракаса не позичити кілька мільярдів до "зарплати"?
Так чи інакше, але всім зрозуміло, що режим Мадуро приречений, тому що всидіти на одних багнетах неможливо навіть диктатору. І самою собою зрозуміло, що нова венесуельська влада, якій належить піднімати з попелу розорену країну, пошле московських друзів поваленого диктатора, при будь-якому натяку на повернення кредиту, в довгий еротичну подорож куди-небудь до Ростова, а може, навіть на Курильські острови. Вкотре ставка Путіна, який поставив все в своєму геополітичному казино на божевільного диктатора, виявилася битою. І хто ж тепер буде платити за рахунками? Як завжди, російський народ. У країні скреп після підняття пенсійного віку, ПДВ і цін на ЖКГ вирішили ввести плату за право виходу в інтернет. І правда, нічого дурниками читати про повалення в далеких і близьких країнах "легітимних президентів". А то ще подумають, що Майдан — це не так страшно, як їм кожен день розповідають Кисельов і Скабєєва.
Читайте: Премія ''Страуса'': Білозір спереду і ззаду, райський Путін і ''Зоря'' без Роналду
Шапка кандидата, або "Університети" Януковича
Кандидат у президенти України Ігор Шевченко, перебуваючи на світовому економічному форумі, в швейцарському Давосі, вирішив, судячи з усього, хоч якось "виправдати" дорогу поїздку.
Побачивши, що на вулицях європейського курорта автомат видає всім бажаючим безкоштовно одну фірмову лижну шапку ніжного небесного забарвлення, Шевченко, порушуючи правила, та й навіть найпростіший рагульський етикет, набрав для "друзів" аж чотири шапки. Жадібність і любов до халяви були настільки наочні, що не витримав навіть загартований швейцарський охоронець. Якби не дипломатичний паспорт, не уникнути б кандидату, за його власним визнанням, декількох неприємних хвилин у поліцейській дільниці. Зрозуміти починаючого політика, в принципі, можна. Напевно, він пам'ятає, що славний шлях Віктора Януковича в президенти також почався з "діставання" шапок в єнакіївській Пивнівці. Тільки ось юний Вітька ріс безбатченком і жер макуху, чим вигідно відрізнявся від Шевченка.
Та й не бачити Януковичу не те, що президентства, а й посади завгара, якби не добрий космонавт Береговий і люди з "гарячим серцем" з однієї всесвітньо відомої "контори". А зараз таких, як Шевченко, вже не беруть на поруки космонавти, та й "контора" тепер залишилася за кордоном.
Але найдивніше, що історію з шапками розкопали не шкідливі журналісти-розслідувачі, а сам кандидат у президенти, розписавши детально всі подробиці походу "за шапками" на своїй сторінці в Фейсбук.
Загалом, людина від щирого серця намагається, щоб її не забули. І якась пам'ять у нашого електорату про кандидата все ж залишиться. Тільки ось яка, побачимо 31 березня.
Читайте: Премія ''Страуса'': аромат туалетного Лаврова, облом із кавою і треті груди
Ганьба патріарха Кирила
Український животворящий Томос володіє силою мільйона "Томагавків" і, може, навіть трохи більшою. Адже саме йому на наших очах заходить зірка патріарха РПЦ Кирила (Гундяєва), яка ще недавно сяяла вище Останкіно. І збив високу птицю в стратосфері не "Патріот", а всього лише листок пергаменту, красиво списаний грецькими буквами в Константинополі. Він перетворив безтомосного патріарха в рідкісне посміховисько навіть серед правовірних московської церкви.
В принципі, вже після скарг чолобитної на Православну церкву України, написаної Папі Римському, стала відчуватися тривога за душевний стан і подальшу долю російського предстоятеля.
А тут новий удар звідки не чекали. Здавалося б, що тут складного і підступного — минулого тижня Російська академія наук присудила Кирилу звання почесного професора. Воно, звичайно, таку людину можна було відразу в почесні академіки, а й професором теж зійде. І тут виявилося, що трапилася жахлива помилка, і Гундяєв не те, що не професор, але навіть і не доцент.
Виникло відчуття, що хтось маленький і злісний у Кремлі злобно мстить патріарху за переможну ходу Томосу Україною.
Того й гляди, скоро Кисельов розповість, що Кирило по суботах таємно відвідує синагогу. Саме час патріарху подумати, а чи не попроситися, поки ще є час, про перехід у ПЦУ. Адже там зла не пам'ятають, і напевно такій людині виділять хороший прихід у заможному українському селі. Може, коли-небудь навіть і Томос привезуть подивитися здалеку...
Ваш "страусознавець", Роман Лазоренко