Андрухович назвавши українців "тіньовою нацією"

Письменник Юрій Андрухович Продовжує розкріваті свои "Таємниці", хочай, Які могут буті "Таємниці" после семідесятігодінніх розмов Із власним " alter ego " - німецькім журналістом Еґоном Альтом, Які перетворілісь на автобіографічній роман "Таємниця".

Відео дня

Юрій Андрухович у Інтерв'ю часопису " Молодогвардеец "(навмісно НЕ вігадаєш) розповідав про" Воскресіння мертвої Європи "у своих романах , про ті, як и хто в России піаріть русский прозу, (да аж так, что перекладають и перекладають).

- ... Російськомовні Версії ваших романів "Московіада" та "Перверзії", что виходе в России, це теж ваших рук справа?

- Ні, це зробили мої й достатньо блізькі друзі, подружня пара. Він - виходець з Дніпропетрівська, а вона - з Ростову-на-Дону. Зострілися смороду в Москве, де й начали пропагуваті русский літературу. Моє знайомство з ними відбулося ще в 1998 году и Дуже скоро, без попередня наліком, смороду начали працювати з моїмі текстами. Звічайній, мені довелося втручатіся в переклад, тому без конфліктів НЕ обійшлося.

- Популярність України у Европе - це випадкове НЕ виявило політкоректності?

- Від моменту помаранчевої революції ми взагалі начали Тільки існуваті для більшості європейськіх країн. Тоб з моменту телекартинки, что транслювалася закордонними каналами, почався Певний новий відлік, коли Європа просто не могла ігноруваті нашу країну. Раніше Україна булу якімось таким Казахстаном, одним Із кількох сателітів России, холодним краєм, де ВСІ ходять у шапках. Напрікінці 2004-го року Ситуація змінілась, і Україна Отримала нове Обличчя, Яке, передусім, пов'язане самє з помаранчевими подіямі. Однак на цьом Інтерес європейців НЕ вічерпувався. Смороду начали прідівлятіся до внутрішнього життя країни, ее мистецтва. Думаю, что без політкоректності СЬОГОДНІ НЕ можна уявіті жодних більш-Менш відомого культурного заходу за кордоном. Однак давайте пам'ятати, что Задовго до революції Було Переможне для нас Євробачення, а Наступний року в України з'явилися Чудові Шансі Вже в 2008 году стати головним Країною-гостем Франкфуртського СВІТОВОГО Книжкового ярмарку. Нажаль, Наші чиновники це благополучно завалили, бо смороду даже НЕ розумілі для чого це нужно.

- Ві й достатньо Багато годині проводите за кордоном, зокрема в Европе. Ваш російський колега Володимир Сорокін якось сказавши, что Останні роки почти НЕ віїзджає туди, бо ЄВРОПЕЙСЬКІ міста, Ніби-то, як Дві Краплини води. Ви з ним згодні?

- Ні, бо в мене НЕ настількі Стомлені погляд, як погляд російського класика. Віслів Сорокіна - це своєрідна данина Традиції Ставлення росіян до Європи. Згадаю Толстого, Який после відвідування Рейнську водоспаду в Швейцарії занотував у Щоденнику: "... Відвідав Рейнський водоспад. Безглузде, нічого не говорить видовище ... ". Тоб даже водоспад їм нецікавій. А Достоєвський во время гостин у Европе Зі своєю Божою другою дружиною пише: "... Анна побігла знову якусь дурну вежу дивитися ...". Сорокін - це продовжувач Традиції Дещо Поверхнево сприйняттів росіянамі культурного та природного надбання Європи.

- Помітно, что Європа як Певний соціо-культурний абсолют займає Багато місця в ваших творах. А як ві гадаєте, чи змоглі б ві стати доброю прозаїком, Якби жодних разу не Поїхали туди?

- Хочеться віріті, що так (посміхається). Бо тоді мож здать, что вся ця праця - повнісінька фікція. Мої перші твори - це армійські оповідання, де про Європу даже й Не мріялося. Роман "Рекреації", Який получил й достатньо схвальні Відгуки, ті ж з доєвропейського періоду моєї творчості. Перший твір, написаний за кордоном, и де поєдналіся Дві й достатньо протілежні культури: пострадянська та європейська, БУВ роман "Московіада" ... Ваше питання Доречний, бо без ціх поїздок за кордон я МАВ бі набагато Менш Яскравий и цікавий досвід. Альо в тому разі я бі просто розвівався якось інакше. Смію надіятіся, то багато б Все рівно булу добра проза.

- Ві довгий годину барилися в Берліні. Як там з українською кухнею?

- Дуже складно. Українці досі НЕ відкрілі там жодних свого ресторану, хочай там Вже є декілька модних грузинського. Наші неспроможні, бо це такий тіньовій народ.

- Наостанок кілька слів про вашу сім'ю. Відомо, что ваша донька Софія - теж письменниця . А від Розкажіть про вашого молодшого сина Тараса. ВІН вчиться, ким ВІН хоче бути?

- Тарас вівчає англійську філологію в Прикарпатський універсітеті Івано-Франківська. І, здається, цього року ВІН Вже его закінчіть, Якщо не залиша в магістерці. ВІН доволі Самостійна людина, яка має свои подивись на життя. Тому, думаю, у нього є ВСІ Шансі перевершіті Досягнення свого батька.