Чому чоловіки не люблять театр
У більшості з нас ще зі школи формувався неадекватне благоговіння перед "класичним мистецтвом", яке саме правильне й найвище. Мені абсолютно незрозуміло оспівування усілякого арт-мотлоху, і будь тверезо мисляча людина напевно зі мною погодиться.
Взяти хоча б балет. Так, я розумію, що ця діяльність вимагає чималого таланту, досвіду і праці. Але ж головне-то не зусилля, витрачені на досягнення результату - а сам результат! Чотири позиції і десяток стереотипних па, які багаторазово повторюються протягом виступу - ну куди це годиться? Все це навіть і порівнювати не можна з сучасними динамічними і експресивними танцями. Звичайно, на пі-джеїв в клубах теж зазвичай сумно дивитися, але повноцінні танцювальні постановки залишають будь-який класичний балет далеко позаду, пише Woman2Woman.
Або опера. Більшість класичних опер - це незрозуміле співуче читання досить-примітивних текстів під невиразну музику. Навіть у самих цікавих операх є лише одна або дві дійсно класних мелодійних теми, заради яких люди і вислуховують двох-тригодинні постановки. Хороші мюзикли анітрохи не втрачають у якості співу й у складності аранжувань - але в них зазвичай практично кожна арія красива і звучить як закінчений твір.
Та й взагалі поділ на оперу і балет давно застаріло. І те, що зараз на сцені є і танцюристи, і співаки - величенний плюс. І зовсім незрозуміло, чому люди досі ходять на "класичні" постановки. Думаю, причин тільки дві: снобізм ("елітарність") і ціна квитків.
У літературі ситуація аналогічна. Навіть самі екстравагантні і веселі екзерціси минулих століть - це нереальна скукотища в порівнянні з сучасною якісною літературою. Той же Рабле був цікавий і нов 500 років тому, але сьогодні це - не більше ніж легке і не особливо визначна чтиво. Ну а про "справжньої" класиці я взагалі мовчу - суцільні неадекватні моральні страждання і аномальна поведінка, яке могло здатися логічним автору, але насправді не властиво живій людині.
Мабуть, єдиний виняток - це кіно. Та й то лише тому, що народилося воно лише трохи більше сотні років тому, а тому "класика кінематографа" створювалася вже практично в наш час - 30-50 років тому. Тому такі фільми як "Хороший, поганий, злий", незважаючи на очевидне відставання в технології, все ще можуть змагатися з сучасними блокбастерами завдяки соковитості і насиченості сюжету.
Загалом, поклоніння "класиці" - абсолютно неадекватно. Так, старі автори та їхні прориви гідні пошани і вивчення любителями історії мистецтв. Але говорити, що комедії Мольєра - це недоступний сучасним автором рівень шедевральності - по меншій крейді нерозумно. Звичайно, сучасне мистецтво здебільшого теж повний непотріб. Особливо коли йдеться про "експериментах" і "інсталяціях". Але шедеври трьохсотрічної давності в будь-якій сфері і в підметки не годяться шедеврам нашого часу.