"Хотів піти в ченці": ЛГБТ в Україні відверто розповіли про своє життя

У неділю, 22 липня, у Кривому Розі відбувся прайд активістів ЛГБТ-спільноти, раніше схожий захід великих масштабів проходив у центрі Києва. А ось у Львові містяни-консерватори у 2016 році завадили організації подібного маршу рівності, після чого спроби повторити його не здійснювалися.

Львівські представники ЛГБТ-спільноти розповіли журналістам УП про своє життя, права, дискримінацію та прийняття себе.

Марія, студентка

"У 10 класі я усвідомила, що мені подобається дівчина. Довго намагалася це прийняти – минув рік, поки наважилась розповісти найближчій подрузі. Тій дівчині так і не сказала про свої почуття. Але виявилося, що вона також лезбійка. Згодом я розповіла мамі, що відчуваю себе лезбійкою, але вона запевнила, що це мине. За три роки ми поговорили знову. Тоді мама сказала, що "любить мене будь-якою". Мене це образило – не треба мене сприймати будь-якою, я є такою, якою є. Їй було важко, але зараз вона змирилася".

"Перші два роки в університеті я не зізнавалася одногрупникам, що лезбійка. Не думала, що варто про це говорити і боялася, як мене сприйматимуть у групі. Люди сприймають зазвичай вороже: це виражається у підколах про мою "ненормальність" та постійних жартах. Зараз намагаюсь говорити про свою орієнтацію відкрито, уже не боюся бути неприйнятою".

"Проблема ­– у вихованні в консервативному суспільстві. Молодь стала толерантнішою. Можливо тому, що прагне нового, намагається бути відкритішою до світу. Якщо порівнювати мій рідний Кривий Ріг та Львів, Львів видається толерантнішим містом. Проте деякі львів’яни вороже сприймають ЛГБТ-спільноту. Не хочуть сприймати "інакше", думають, що вони одні нормальні, а ті, хто трішки від них відрізняються – відхилення від норми".

Дмитро, лікар

"Я почав звертати увагу на хлопців у 5 класі, але повністю усвідомив, що щось не так, як у всіх, десь у 14 років. Мій хлопець Марк – бісексуал, до 18 років він навіть не думав про хлопців. Коли зрозумів, хто я, в мене почався період втечі від дійсності у релігію. Зараз думаю, що бажання вступити у чернечий орден після школи було несвідомим прагненням завуалювати свою гомосексуальність".

"З часом я розчарувався у християнстві, пізніше прийняв себе як гомосексуала і з 20 років живу повноцінним щасливим життям, в якому є все – від справжніх друзів, котрі приймають мене, до близької людини, з якою хочу будувати сім’ю".

Читайте: В Україні жорстоко побили організатора ЛГБТ-маршу

"На другому курсі університету батькові розповіли про мою орієнтацію без мого відома. Відтоді вирішив не ховатися. Батьки на новину, що я гей, зреагували болісно, особливо батько – він військовий. Але з часом вони змирилися. Мама каже, що тепер мене треба любити ще більше, адже мені в житті важче, ніж іншим. Правда, я не впевнений, що аж настільки важко, як вони це собі уявляють. Марк розповідати про свою орієнтацію не збирається – боїться".

"Часто можна почути, що нікому не важливо, що ЛГБТ роблять у себе в ліжку, тільки нехай це не показують на людях. Але саме суспільство надає настільки великого значення гомосексуальним стосункам, що гомосексуальні люди мають проблеми в банальній повсякденності. Я – лікар, і матиму проблеми, якщо мої пацієнти знатимуть про мою орієнтацію. Вона ніяк не стосується професійності, але пацієнти не прийдуть до мене, знаючи, що я у стосунках із хлопцем".

Саша, студентка

"У дитинстві я грала в онлайн-ігри, цікавилась зброєю, бавилась машинками. Спілкувалася тільки з хлопцями – мені це видавалося дивним, думала: "Щось не так". До 15 років нікого не любила, у 15 закохалася у дівчину. У мені розвинулася сильна внутрішня гомофобія. Казала собі, що такого не може бути, що це неправильно. У дев’ятому класі ще вчилась себе приймати, в одинадцятому – прийняла та почала перші стосунки".

"Таких людей у Львові багато. А мовчать вони, бо перебувають у безпечному вакуумі, у своїй компанії. Багато моїх друзів – або гомосексуальні, або трансексуали. Я відкрито спілкуюся і з гетеросексуалами, але вони зазвичай обізнані та не звертають уваги на мою орієнтацію".

"Деякі члени родини припинили спілкування більш ніж на рік. Під час однієї з сімейних вечерь брат розповів про одну з індійських каст, яка вважає, що жінки стають гомосексуальними через грубість та насилля з боку чоловіків. Але це не так. Коли я почала це пояснювати, вечеря переросла у серйозну сварку, і мені довелося жити тривалий час у друзів. В сім’ї закидають, що краще б я вчила мови, займалась спортом (хоч я це все і роблю), ніж була лезбійкою – кажуть це так, наче я можу обрати свою орієнтацію як професію".

"В університеті я не зустрічаюся з серйозним цькуванням. Проте багато людей, коли бачать мене, перешіптуються: "О, дивись, лесбійка!". З працевлаштуванням виникали проблеми – на співбесіді все може йти чудово, поки роботодавець не побачить сторінку в соцмережі зі світлинами, що кажуть про ЛГБТ-активізм, та не почне тебе ігнорувати".

Як повідомляв раніше OBOZREVATEL, скандальний мер назвав представників ЛГБТ "рукою Кремля".