Про любов і собачатину

Про любов і собачатину

Історія з вихідних, про шашлики.

У мене є один баг. Я коли задумуюся про судьби людства або про те, що купить на вечерю, то у мене стає страшне обличчя. Таке, наче в мене щось ужасне сталося в лічній жизні і я планую вбивство 3-4 людей. Це іноді призводить до деяких непорозумінь.

От наприклад. Їду я в метро і старанно думаю про щось своє. А поруч сидить дідок. І він їхав тихо якийсь час. Але потім не витримав і сказав мені, що Христос Воскрес і все в мене буде добре, і щоб я не була така сумна, бо на мене дивитися важко. Потім поцікавився, чи є в мене хлопець і чи він мене не ображає (ну реально, чого би я ще була сумна). Тоді порадив узнать хлопця краще перед тим, як шото рішать, і взагалі, надія в цьому житті тільки на бога, а не на хлопців.

В общім, я вирішую взяти ініціативу в свої руки і питаю, як Олексій (да, ми вже познайомилися на цей момент) провів Великдень і чи їв він паску.

Олексій розцвітає і розказує, що їв, звичайно, мало того, він пік паски, бо він дуже любить готувати. А взагалі все життя в нього часу не було готувати, тому що він був військовим льотчиком.

Десь на перетині кулінарного дискурсу і флешбеків про військове минуле Олексій радує мене прекрасною історією.

Значить, служив він у Казахстані. І десь там біля військової частини було кафе з фантастичним шашликом з баранини. І значить всі офіцери любили там їсти. І – уявіть собі – повара з того кафе посадили на 8 років. За що ж? За те, що він замість баранини робив шашлики із собачатини. А вона, знаєте, якщо її добре промаринувати, на смак ну чисто як баранина.

А як всьо з’ясувалося? До них в частину приїхав іноземний офіцер (блін, забула, звідки саме. Француз, чи що). І він приїхав з собакою, з такою великою вівчаркою. І ця вівчарка зникла. Іноземець сильно рознервувався через песика й підняв усіх на ноги. В общім, так-то все і вскрилося, коли в кафе найшли останки нещасної забугорної псіни.

Тут я доїхала до своєї станції і стала прощатися. На прощання Олексій ще раз нагадав мені, що вся надія на бога. В світлі шашличної історії ця теза звучала якось особливо розпачливо.

Загалом прекрасна вийшла розмова – почали про любов, закінчили шашликами з собачатини.

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.

Kyiv.City