"На підлозі туалетний папір і 13 дітей": репортаж про жахливу бідність ромів в Україні

Низка прецедентів із нападами правих організацій на сезонні табори ромів у містах України привели журналістів BBC у поселення найбіднішої частини національної меншини — аби розібратися, чи дійсно це "паралельне суспільство" настільки не помічається громадськістю.

Як відзначили журналісти, частина цих людей народжуються, виростають і проживають все своє життя в Україні, при цьому весь цей час перебувають повністю поза її інформаційним полем. OBOZREVATEL зібрав головну інформацію ексклюзивного репортажу.

Як пише джерело, жителі таборів охоче йдуть на контакт: показують журналістам свої порожні, приземкуваті халупи, погано говорять і розуміють українську, але все ж знаходять способи розповісти про себе.

В одному з таких таборів на околиці Баркасова (селище в Закарпатській області. — Ред.) проживає майже 2,5 тис. людей. Більше 90% — безробітні, до 80% дорослих ніколи не ходили у школу або залишили навчання ще в початкових класах, відзначають автори, посилаючись на дані правоохоронних органів.

Староста однієї із ромських громад на ім'я Ферія розповів, що за останнє десятиліття життя для місцевих змінилося на краще: їхні будинки підключили до електромережі, провели газ.

Місцеві жителі все частіше їздять на заробітки в сусідні країни — в Угорщину, Словаччину, Чехію. Зізнаються, що часом побоюються шукати роботу в містах України, особливо після минулих атак на табори. Себе ж роми звуть "мирним народом".

"Зустрічаю на вулиці молоду жінку. Їй 29 років, має шістьох маленьких дітей, ніколи не ходила в школу. Поруч із нами бігають її маленькі донька і син. У обох на обличчях — виразки. Якщо звичайні присипки не допоможуть їх вилікувати, дітям припишуть антибіотики", — розповіла журналістка Жанна Безп'ятчук.

Читайте: Погром табору ромів у Києві: суд вирішив долю лідера С14

"Питаю, чи ходять вони у школу. Так, ходять. Питаю, чи є можливість показати їх лікарям, чи вони уважно до них ставляться. Відповідає, що проблем із цим немає: місцеві медики дуже добрі до цих дітей, — продовжила вона. — Звертаюся до її сина, п'ятирічного Давида, українською. Хлопчик зовсім не розуміє. Багато дітей підходили й запитували мене українською одне й те ж: "Як тебе звати?" Але, крім імені, нічого з відповідей не розуміли. Діти тут не володіють українською мовою, хоч їхні батьки й кажуть, що вони таки відвідують школу".

У подібному таборі ромів в Харкові журналістам вдалося поспілкуватися із 9-річним Ринатом, який живе в поселенні разом зі своїми батьками і 12-ма братами і сестрами. Наймолодшій його сестрі — 2 роки, найстаршому братові — 16.

Журналісти передали діалог із хлопчиком:

"Ким ти хочеш бути?" — "Поліцейським".

"Подобається тобі в школі?" — "Так, подобається".

"Маєш там друзів?" — "Так, у мене багато друзів".

"Можеш показати свої книги, зошити, де ти займаєшся?" — "У мене їх немає, нічого немає. Всі діти порвали (його брати і сестри. — Ред.)".

"А спиш ти де?" — "Ось тут сплю. Ми тут всі спимо". Показує на невелику кімнатку без меблів, де на підлозі валяється туалетний папір".

У будинку Рината, як пишуть очевидці, немає ні кухні, ні ванної кімнати, ні навіть умивальника або меблів. Під ногами — цементно-земляна підлога. Мати хлопчика — 34-річна Індіра сподівається, що її діти знайдуть мрію "кимось стати у цьому житті". Сама ж вона закінчила тільки два класи початкової школи. Жінка ніколи ніде не працювала, її чоловік зараз теж безробітний. Живе їхня родина на 15 000 гривень соціальних виплат, які отримує на дітей.

Так, за рахунок соціальних виплат, бідні родини ромів живуть і в інших країнах, але відмінність у тому, що в деяких отримання коштів безпосередньо залежить від того, чи відвідують діти дитсадок, школу, чи вивчають мову країни. Тобто, в грошовому вимірі держава витрачає ті ж кошти, але отримує важелі впливу на інтеграцію найпроблемніших меншин у суспільство.

Як повідомляв раніше OBOZREVATEL, у Раді запропонували радикально вирішити проблему з ромами.