"Місто змінюється на очах": блогер назвала місця сили у Львові

Колумністка і літературний критик Марта Госовська розповіла про місця сили у Львові, яких скоро може не бути.

Блог опублікований на сайті dyvys.info.

Цього не бачиш на щодень, як не зауважуєш зайвих сантиметрів на талії, поки не витягнеш з шафи літню сукенку, а вона підло репається і тріщить по швах. Ці зміни непомітні. На щастя, сантиметрів можна легко (та кого я там дурю, яке там легко!) позбутись, а от новозбудованої висотки на місці, скажімо, вілли Поппеля – ні. "Бородавок" з обличчя Львова не випалити ніяким азотом. Місто змінюється на очах, тож поспішайте побачити його ще без "напомпованих губ" і "накачаних вилиць".

Церква Вознесіння Господнього (Знесіння)

Пам’ятаю, як вперше її побачила: спускалася з татом з Кайзервальду, який ми сходили вздовж і впоперек (точнісінького як Найясніший Франц Йосиф, який там находжував свої денні десять тисяч кроків), і аж ахнула, коли непомітна стежка вивела нас на пагорб, з якого проглядалася неоготична стрільчаста арка церкви Вознесіння Господнього.

Тоді ще не було смартфонів – на щастя, чи на жаль – але я точно ніколи не забуду цього казкового видива на тлі надвечірнього неба. Колись (для залюблених в цифри – у ХVІ столітті) на місці сучасного храму була невеличка дерев’яна церковця, а до того (у ХІV столітті) – оборонні мури міста, а ще раніше – язичницьке капище з фігурою Баби. Неподалік, кажуть, була фігура Діда, а коли баба з дідом лаялись, над Знесінням гриміли громи і били блискавиці. Хочете вірте, хочете ні, але парасольку взяти не зашкодить!

Світовидове поле

Не думайте, це не просто собі галявинка, це – древнє язичницьке капище верховного божества Світовида. Не знаю, що там робили древні слов’яни (подейкують, що робили вони щось дуже містичне – чи то жертви приносили, чи то дощ випрошували, чи то дівчат водили милуватися зорями), але зараз тут з містичного тільки сонцевіри, які зустрічають схід сонця в чому мати народила. Але без фанатизму, тільки влітку. А якщо серйозно, то ми малими ловили тут в озерці-баюрі жаб і запускали повітряного змія. Вони – жаби, не змії – досі там кумкають вечорами. Тільки уявіть: кумкають жаби за п’ять хвилин від центру міста-мільйонника! Таке не можна пропустити, еге ж?

Гора Баба Род

Знайти її не так вже й просто: треба наважитися і прошмигнути в невеличку вуличку, а тоді піднятися шкарпом догори. І ви на місці! Розкладайте коцик, відкорковуйте вино і насолоджуйтесь панорамою міста, якої ще точно нема в інстаграмах з тегом “Львів”. Не знаю, що там кажуть біоенергетики, – а ходять вони сюди як по свячену воду – але я вам скажу, що нема кращого місця для читання і терапевтичного нічогонеробіння! Найкраще тут, до речі, читається Бредбері, особливо "Вино з кульбаб"! Тут можна грати в бадмінтон і махати поїздам, можна засмагати і медитувати на найгарніші заходи сонця. Перед вами буде нещадний індастріал, а позаду – парк Знесіння. Знайте, що ви п’єте вино на місці древнього городища, де, на думку багатьох істориків (для залюблених в імена – Вагилевича та Шараневича) Данило Галицький заснував те, що тепер зветься славним містом Львів!

По заході сонця обережно спускайтесь на землю, вертайтесь до міста вулицею Лисенка. При самій Порохові вежі спиніться і прислухайтесь – то вже буде зовсім інший Львів, "для всіх". А ви щойно побували там, де в повітрі пахне кульбабовим вином!

Раніше CityOboz розповідав, як святкували Вальпургієва ніч в Україні та чому в Києві було 13 Лисих гір.

Також пропонуємо дізнатися про 5 секретів сучасного Києва.