Ми всі занадто різні

Ми всі занадто різні

Сьогодні був цікавий день, все почалося з того, що мені намалювали мою душу. Я б вам показала, але мене попередили, що малюнок душі не можна показувати, бо це якось там може на неї негативно повпливати. Тому я не буду.

Виявилося, що душа у мене червоного і чорного кольорів, бурхлива така душа, яку постійно тягне на всілякі пригоди.

А ще я записала декілька інтерв'ю з дуже різними людьми: з молодим пастором, з колишнім наркоманом, дівчинкою, яка малює душі, і езотериком.

Молодий пастор каже:

- От ти, Оксана, так говориш про грішників, наче себе до них не причисляєш!

- Я? Ти що, я ще та грішниця, всі мої гріхи при мені.

- Ну так, може, сходимо після інтерв'ю покаємося?

- Раніше мене після інтерв'ю кликали в бар випити, а зараз покаятися, тепер це у вас так називається?

Наркоман пояснює:

- Ти не розумієш, на якому дні я ріс. От уяви, що навколо так сіро і темно, що щастя немає ніде роками, ти намагаєшся жити, але що б не робив, все одно не відчуваєш ось це почуття, і єдиний спосіб пережити щастя - це вколоти себе у вену.

- А що тебе врятувало?

- Кохання. Я її зустрів, і зрозумів, що ніякі наркотики не дадуть мені такого абсолютного щастя, яке відчуваю я поруч з нею.

Езотерик розповідає:

- В житті були різні періоди, в 15 тато вигнав мене з дому і я жив з бабусею свого друга, а в неї хвороба була - альцгеймер. Ну і грошей у мене не було ні копійки. Я тоді почав за дуже дешево скуповувати у наркоманів золото, яке вони крали на районі по квартирах, і продавав його значно дорожче. Знаєш, заробити завжди можна - було б бажання.

Дівчинка, яка малює душі, ділиться:

- Моєму двоюрідному брату було вісім, коли його мама померла. Знаєш, як йому це пояснили дорослі? Сказали, що мама тепер на небі. І він виліз на дах і довго лежав там. І я лежала поруч разом із ним, ми шукали очима в небі його маму...

Чим більше я пізнаю світ і людей, тим спокійніше мені стає. Ми всі занадто різні, і по-своєму щасливі і нещасні. Все частіше думаю, що життя - це всього лише коротка, цікава подорож кудись туди, де безкінечно добре.

Публикацію взято з Facebook-сторінки Оксани Шаварської

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.