УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС
Софія Грабовецька
Софія Грабовецька
Екскурсовод, знавець Києва

Блог | Дивись вгору: найкрасивіші в'їзні арки Києва

Дивись вгору: найкрасивіші в'їзні арки Києва

Скільки в Києві заклопотаних людей! Усі десь біжать, втупившись в асфальт, книгу чи телефон. І так мало людей насолоджуються тим, що навколо. Дарма! Адже якщо бути уважнішим, можна побачити приховані таємниці міста.

Наприклад, колишні каретні проїзди або, як вони ще звуться, в’їзні арки. Саме через них 100 років тому всередину двору проїжджав каретний транспорт та екіпажі: для когось тогочасне приватне авто, для когось - просто таксі. До речі, невід’ємною частиною проїздів були відбійники - тумби, які захищали кути будівель від ударів колес. Домовласники турбувались про стан свого майна.

То як же ж виглядають ті арки? Розповідаю про свій особистий топ-5.

Городецького, 9

Каретний проїзд, вул. Городецького

Улюблений будинок у Маленькому Парижі. І хоч у 1941 він майже повністю згорів, проте вже в 1950, як фенікс, відродився з попелу.

Оригінальну будівлю зводили для одного з 10 найбагатших людей Києва, власника Будівельної контори Лева Гінзбурга. Тому й не дивно, що споруда вийшла розкішною: оформлена в ренесансно-бароковому стилі, прикрашена грифонами та статуями грецьких богів, оснащена передовим інженерним обладнанням. Вона була найкращою рекламою бізнесу власника. Як і його найвищий хмарочос на місці сучасного готелю "Україна".

Перші два поверхи будинку займав відомий магазин меблів "Я. та Й. Кон", а з 3 по 6 - багатокімнатні квартири. Звісно, в них жили ті, хто мав екіпажі, або користувався ними. Тож в’їзд у двір відповідав загальному шику. До речі, оформлення арки якраз-таки збереглося першопочаткове. А ковану браму встановили у 1990-і. Цікаво, що дата на ній - 1904 - хибна, бо будинок звели у 1901.

Ярославів Вал, 1

Каретний проїзд, вул. Ярославів Вал

Романтичний замок біля Золотих воріт. Будувався наприкінці 19 ст. на замовлення поляка Міхала Підгорського. Власник дуже хотів вразити незвичним оформленням фасаду, адже всередині будинку знаходилось дві квартири на 10-12 кімнат з усіма зручностями, які треба було вигідно здати в оренду.

Каретний проїзд, вул. Ярославів Вал

Для мешканців та їхніх гостей, звісно, передбачались каретні паркомісця у дворі. Щоб потрапити на одне з них, візник проїжджав через арку. І нехай з вулиці вона виглядає скромно, та якщо зазирнути за важкі дерев’яні ворота, з кам’яних зводів на всіх допитливих дивитимуться дракончики, хвости яких переплетені з виноградними лозами.

Сагайдачного, 12

Каретний проїзд, вул. Сагайдачного

Проїзд на Подолі виглядає святково і прикрашає колишнє правління Другого пароплавного товариства по Дніпру та його притоках. Будівля з’явилась у 1892 році на колишній Олександрівській вулиці на замовлення підприємця та купця Давида Марголіна. Згодом власник передарував її сину.

У радянський час всередині споруди продовжували функціонувати органи, пов’язані з пароплавством. Їхній слід вже давно щез, проте арка, на щастя, тішить око як вдень, так і ввечері. Її навіть підсвічують.

Пушкінська, 8

Каретний проїзд, вул. Пушкінська

Будівлю з цим проїздом, прикрашеним грецькими мотивами, у 1895 році будував для себе та орендарів артист імператорських театрів Михайло Михайлов, справжнє ім’я якого Моісей Зільберштейн. Кажуть, чоловік мав чудовий голос і незвичний тембр. Його порівнювали з італійським тенором Анджело Мазіні, він був першим, хто виконав партію Лєнського в опері "Євгеній Онегін", саме він мав честь виступати на сцені з Ф. Шаляпіним.

Дивишся на цю арку і уявляєш, як через неї проїжджали у своїх екіпажах усі поважні гості співака, а повз неї, цілком можливо, ходив на щоденні прогулянки письменник І. Нечуй-Левицький, котрий мешкав неподалік драматичного театру ім. Л. Українки.

Шота Руставелі, 30

Каретний проїзд, вул. Шота Руставелі

Скромний в’їзд з квітами і рослинним орнаментом - окраса колишнього прибуткового будинку в стилі неоренесанс з 1903 року. Його замовником був купець і власник мануфактурного магазину тканин Йосип Розенталь.

Перший поверх своєї будівлі він віддав під агентурно-комісійну контору Ф. Махаринського, де приймали представництва виключно першокласних фірм для Київської, Подільської, Волинської та Чернігівської губерній. Як у контори чи пана Розенталя склалася доля, мені невідомо, але ця маленька весна на арці змушує думати, що все в них було добре.

Нехай все добре буде і у вас! Любіть Київ, помічайте деталі. Часом саме в них криється маленький привід для радості.

disclaimer_icon
Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...