Блог | Бог все бачить?

Пасочку я не святила, бо, якщо чесно, то православна прихожанка з мене так собі. Це довга тема для обговорення, тому не будемо тут розводити філософію буття. Але цей святковий день треба було якось вбити, задавити, аби не відчувати себе вигнанцем суспільства.

Відео дня

Я довго вагалася, але все ж вирішила поїхати на роботу. Робота прекрасна тим, що навіть якщо ти явишся туди, коли Христос Воскрес, завжди знайдеться що робити. А у нас на проекті скоро зйомки, тому поле непахане, яка там пасочка, про що ви? Горять святі дедлайни.

Мені почати працювати завжди тяжко, найважче - це вийти з дому і доїхати до роботи. Я не люблю метро, не люблю людей, тому кожного ранку (ладно, кожного обіду) я їду в офіс на таксі, мотивуючи це тим, що якби в мене була своя машина - я б витрачала на неї значно більше кровно зароблених грошей. Так я себе заспокоюю. Кожного ранку (ладно, обіду) у мене з таксистами різні історії. Наприклад, сьогоднішній казав мені "Пока, красівая, харошего дня тебе, милашечка".

Але цей пост не про таксистів. Цей пост про Бога.

От сиділа я собі в офісі і різала рибу візиток учасників проекту. "Різати рибу" - це, наприклад, коли ти записала годинне інтерв'ю з героєм шоу, і з цього інтерв'ю тобі треба зробити дві хвилини, в які поміститься усе його життя. Процес вибору найголовнішого в нашому телевізійному світі так і називають "нарізати рибу".

І от ріжу я рибу. Телефонує мені о шостій вечора продюсер проекту і радісно так каже:

- Оксанка, Христос Воскрес!

- Воістину... - бурмочу я, бо Великдень, як не як, а я ні пасочки не зїла, ні крашночкою ні з ким не стукнулася.

- А ти там чим занята? - питає продюсер, яка платить мені гроші.

- Рибу нарізаю...

Чую нервове мовчання в слухавку.

- Програми рибу, не подумай, я ж ненормальна людина, який там святковий стіл, як ти могла подумати? Не сьомгу і не окуня ріжу, а наших прекрасних учасників.

- Фух! Тобі воздасться, Оксанка, от реально воздасться, ти не переживай! - каже радісно продюсер

- Як саме? - уточнюю я, сподіваючись на премію за мою неймовірну віддачу невпинному робочому процесу.

- Бог все бачить, - тихо каже мені продюсер.

- А чи бачить Бог мою премію, він раптом не казав?

- Ні, про премію нічого не казав. Але казав, що на проекті лишніх грошей нема, - сумно відповіла продюсер.

"Бог все бачить", - подумала я. "Цікаво, чи є в планах Бога зробити так, аби, коли наступного разу Христос Воскресне, я б все ж таки нарізала окуня за святковим столом, а не хєрячила на роботі, як проклята, аби людям було що нормальне по телевізору дивитися у святкові вихідні дні?"

Публикацію взято з Facebook-сторінки Оксани Шаварської.

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...