Чаленко: Ось така Мацука: Шарий знову шле привіт" Стоп цензурі!"
Тут Толік Шарий знову передає маленький привіт "Стоп цензурі!". Його я публікую нижче.
Я ще рік тому говорив, що "Стоп цензурі!" - Це політична організація, створена для того, щоб мочити режим Януковича й організованого виїзду в Межигір'ї, а не для захисту журналістів та боротьби з міфічною цензурою. Якщо журналісти і захищаються, то тільки свої - борці з янучар, нацикі, русофоби і всякі інші любителі Западов і Америк. Чи не помаранчевий журналіст може отримати підтримку, звичайно, але тільки в тому випадку, якщо в нього проблеми з режимом Януковича або синьо-білими олігархами. Той же, хто займає антипомаранчеві позиції і мав нещастя покритикувати діячів "Стоп цензурі!", Зі списку захищаються викреслюється. Так от, тут Толя знайшов у Фейсбуці цього донецького журналіста Мацуку, на захист якого виступили "стоцензурщікі", переглянув його запису в ньому. І в нього, і в мене все встало на свої місця. Встане і у вас :))))))))
"Судячи з коментарів і рекомендаціям, більшість громадян зрозуміли мій посил до" Стоп цензурі! ". Тим же, хто вирішив, що моє, образно висловлюючись," відкритий лист "до організації, що позиціонує себе, як головний таран, пробиває стіну цензури, є просто криком скривдженого журналіста, я дещо проясню. Я не образився. І не засмутився. Я був попросту шокований відсутністю якої б то не було реакції на пресинг з боку МВС. Ніякої реакції. Штиль. Давили морально - штиль, тиснули кримінальною справою - тиша, тиснули вражаючим за своєю абсурдністю слідством - мовчанка. Після чергового розслідування даванул пострілом по машині - знову ігнор. Продовжують пресувати шляхом нічних обшуків і конфіскацій особистого майна, включаючи транспортний засіб; вилучають мобільні телефони для "моніторингу" списку контактів (цікаво адже - хто інформацію з надр структури мені зливає) - знову ніхто нічого не помічає. Дивляться мимо. Чому? Відповідь у стопцензурщіков та інших репортерів без кордонів залізний, хоча і неофіційний - "Шарій - ублюдок". Ок, я ублюдок, я морально розклався, п'ю, колюсь, перелюбство й катаюся на Порше. Але я - журналіст. Я проводжу реальні розслідування, і вони стосуються аж ніяк не віддавленими ніг у громадському транспорті. Розслідування стосуються діяльності структури, невіддільною від влади, так ненавидимой "Стоп цензурою". Від дільничних я плавно перейшов до начальників РУГУ, а від них - до верхівки структури. Але якщо "втратити" дільничного, влаштувавши публічний аутодафе для "перевертня" - не боляче, то завалювати камінням грошові струмки - явно неприпустимо. Гроші роблять на продажу наркотиків, нелегальному ігровому бізнесі, проституції, системі відкупу від кримінальної відповідальності. Практично на всіх вадах, що розкладають наше і без того не дуже здорове суспільство. Я "вліз" туди, куди лізти не можна. Чи не бачити зв'язку між розслідуваннями, і кримінальним переслідуванням, розгорнутим проти мене, може або сліпий, або співробітник правоохоронних органів (як тут не згадати коментарі зама міністра Фаринника!), Або той, кому вигідно не помічати очевидного. "Стоп цензурі" вигідно не помічати очевидного. Знову-таки, чому? Тому що я не член тусовки. Усередині цієї тусовки існують свої чіткі правила, чітка ієрархія, свої закони. Окремі мої друзі-журналісти, яких до категорії трусів віднести ніяк не можна, БОЯТЬСЯ виступати проти "Стоп цензурі". Саме бояться, пояснюючи свою боязнь невиразно - "сваритися з ними ... ну, знаєш ... потім відгукнеться ..." Борці з цензурою викликають страх у самих журналістів, які побоюються відкрито вказувати на явну неправоту організації. Виходить, що кожен, який виступив проти несправедливості організації, ризикує стати ізгоєм. Мені цікаво, звідки у молодих людей, що застали, в кращому випадку, самий розвал Союзу, такі звички - бойкот, "свій-чужий", "якщо не з нами, то проти нас ". Піонерських краваток ще не вистачає, і значків, по типу СС-Совських, чітко вказують на приналежність до зграї. Чому "Стоп цензурі" проігнорувала пресинг Шарія, але дуже оперативно відреагувала на почорнілу двері Олексія Мацуки, пояснювати зайве. Мацука - свій. Він свій в дошку. Будучи помічником народного депутата, Мацука "жорстко мочить" владу у своєму акаунті на Facebook, там же він з гордістю викладає свої фото на тлі американського прапора. Це фото є фотографією його профілю, до слова. Він їздить на "семінари" в Штати, і робить на сторінці записи, дивовижні за змістом і змістом. Наприклад, останні його висловлювання на Фейсбуці несуть в собі посил неймовірний: 1. 9 травня - день який нічого не означає. Це нікчемний день. Нехай відстала Росія святкує. Але недовго - вона скоро розвалиться. І я в це вірю! 2. Георгіївські стрічки носять тільки пропащі ідіоти. 3. Тимошенко - прапор опозиції 4. Православна церква - церква злодіїв і ублюдків 5. Відмінна ініціатива! Львівський окружний адміністративний суд заборонив проведення у Львові заходів з нагоди святкування 67-річчя звільнення Львова від німецько-фашистських загарбників. Червоні ганчірки під ноги! А ось щодо потужних розслідувань, і замахів на життя: "Мер Краматорська - справжнісінький обманщик. Він каже, що не нападав на мене і не наступав мені на ноги, не намагався укласти на асфальт. Я став свідком, особисто я, його брехні. Я можу довести це всім і кожному. Я знаю що мер Краматорська - бреше. На жаль, мій голос не почують його виборці. Жалкую ". Той випадок з мером Краматорська Мацука розпіарив на весь Інтернет. Пукшин, мовляв. Напад. Побиття. Ось відео, яке знімав ... сам Мацука: Відео Як Мацука вижив в такій рубці - незрозуміло ... "Стоп цензурі" заступилася за свого. А "чужого" залишила за бортом свого вельможного уваги. Тим самим в черговий раз довівши, що є чисто політичною організацією, яка не захищає журналістів, а захищають "своїх журналістів", або людей, журналістами себе іменують ".
