Блог | Смерть Долматова і лукавство Європи
Самогубство в роттердамському депортаційні центрі другороса Долматова відкрило справжнє ставлення Європи до російської опозиції. Наша країна не представляється їм диктатурою, зате ЄС зовсім не проти росіян з великими грошима. Самим же російським економбеженцам, осілим у Лондоні, незважаючи на завивання про "режим", наплювати на опозицію.
Передісторія появи Олександра Долматова в Голландії добре відома. Він член "Іншої Росії", провідний конструктор оборонної корпорації "Тактичне ракетне озброєння". Брав участь в протестному ході 6 травня, був затриманий. Незабаром відчув за собою стеження. Вирішив їхати до Голландії і попросити там політичного притулку. Вже після приїзду до Європи до його батьків в місті Корольов прийшли оперативники, вилучили комп'ютер, один з силовиків шепнув Долматова: "Добре, що він поїхав".
У Голландії його зустріли непривітно. У наданні політичного притулку йому було откзаться, він опинився в депортаційні центрі. Так, ще можна було потягнути час - подача апеляції в голландський суд, але висока ймовірність, що Долматова все ж видали б до Росії. І тут його чекали б не тільки оперативники по "справі 6 травня", але і співробітники ФСБ, які могли підозрювати його у видачі оборонних секретів, тобто в "шпигунстві".
Слідство у справі про самогубство Долматова не закінчена, але не чекаючи його висновків, поговоримо про проблеми, які показала ця трагедія. Тезово.
1) Голландський політолог Хуберт Смітс, який тривалий час працював власкором газети NRC Handelsblad в Москві пояснив нам, що "Росія не прийнята місцевим урядом як диктатура або зона війни. У цьому відношенні Росія і Україна не схожі на Білорусію".
На тлі таких заяв з'являється питання, а чому тоді в т.зв. "індексі демократії" Росія віднесена до авторитарних режимів і знаходиться на 117 місці, між Мадагаскаром і Йорданією?
Про "зону війни" теж не зовсім правда. Довгий час в ЄС десятками тисяч брали біженців з Чечні і взагалі з Північного Кавказу, аргументуючи це тим, що там йдуть повномасштабні військові дії.
Такі подвійні стандарти - норма для хитрою, дослідної Європи. Маніпулювання елітами інших країн - до російської еліти це теж відноситься - дозволяє ефективно вирішувати багато проблем. Наприклад, фінансові: хочеш сподобатися Європі - зволь платити чи йти на якісь інші поступки (наприклад, розмістити базу НАТО в Ульяновську). Повідець то натягується, то трохи опускається.
2) "У нас зараз уряд складається з консервативних лібералів і соціал-демократів. Політика до біженців стала трохи легше і менш ксенофобська", - розповідає тлумачі Хуберт Смітс.
Цілий ряд жорстких законів щодо біженців був прийнятий колишнім право-націоналістичним урядом. І це, звичайно, урок не тільки для російських правих, націоналістів та інших політичних сил - однієї тільки прихильності якої ідеології, битующей на офіційному рівні в ЄС, недостатньо для того, щоб називатися "російським європейцем". Можна до безкінечності сліпо, один в один, переводити на російську і приймати тут європейські закони. Навіть більше - можна, як в 1990-ті, заполонити російський уряд західними радниками. Напевно, можна навіть перейти з кирилиці на латиницю і взагалі зробити офіційною мовою в країні німецька або англійська. Всього цього мало, щоб стати Європою.
Тому що тільки сама Європа вирішує, хто належить до її політичного, географічної та юридичного простору.
