Блог | Нобелівська політкоректність

Цього року Нобелівську премію отримали три жінки: президент Ліберії, і дві правозахисниці, в тій же Ліберії та Ємені.

Країни далекі, герої не володіють всесвітньою популярністю, як, наприклад Б.Обама, тому подія не породило скандалів і великого ажіотажу. Всі гідно і спокійно. А даремно.

Премії вручені дивним жінкам. Президент Ліберії Еллен Джонсон-Серліф, професійний політик, мужньо, вміючи плести при цьому складні інтриги, прибрала диктатора-канібала, який поїдає своїх ворогів в прямому сенсі слова, в т.ч. і в прямому ефірі.

Дві інші виводили десятки тисяч протестуючих жінок, не застосовуючи при цьому агресію, але слідуючи всюди за тим, з ким боролися. Тому премія точно за адресою: "за ненасильницьку боротьбу" за права жінок у країнах, ну ніяк не прихильних ліберальним цінностям.

Оголошення співпало з річницею загибелі Анни Політковської. Що навело на думки. Чому ні вона свого часу, ні та ж Людмила Алексєєва удостоїлися честі стати лауреатами премії миру?

Кажуть, спрацьовує та ж політкоректність: або країна повинна бути ізгоєм для демократії, або навпаки. Ми - ні те, ні се. І сваритися з режимом незручно, все-таки ручна демократія, чи не відморожена диктатура, але при цьому не свої, як у випадку з президентом США.

Після скандалу з Китаєм Комітету хочеться проскочити саму політизовану номінацію без зайвих скандалів. У таких випадках завжди рятує жінка, а краще три: для солідності - :)).

У будь-якому випадку жінкам все на користь. Копітко і ненасильно завойовують світ заради Миру, а не Війни. Хороше рішення. Сучасне.