Блог | Одружив сина-солдата...
Сьогодні передчасно, за три години, одружив одного зі своїх прийомних синів.
На жаль, це не кіно мого дитинства про війну... Це саме вона, проклята... Власне персоною...
Все - точнісенько як в дідівських фільмах. Наказ. Бігом в РАЦС із коханою. Штампик у паспорті. Молитва. І скромний вечір із родиною за нашвидкоруч приготованою вечерею...
Вранці він відбуває. Убуває надовго. На скільки - незрозуміло. І не можна сказати, куди саме.
А ще, в його випадку, не можна навіть викласти святкові фото...
Як співалося в старій, знову-таки в дідівській пісні - "Когда-нибудь мы вспомним это... И не поверится самим".
Читайте: Ніч початку кінця війни
Тільки п'ять годин тому дізнався цю новину - і "під руку", одразу після цього, попалися (телефоном) російські журналісти... Упевнений, що вони не ризикнуть пустити в ефір все те, що я їм сьогодні сказав. Та й не зрозуміють, напевно, до ладу, про що я...
І тим не менше... Зі сльозами на очах - вітаю, синуха!!! Ти розумник... І у тебе, і у твоєї коханої все буде добре!
Ми неодмінно переживемо все це! Ти тільки пам'ятай, що нам обіцяв...
А слово ти завжди вмів тримати...
