Хто кого в СОТ

Як би не наближало Україну вступ до СОТ до членства в ЄС - заповітної мрії нинішнього президента - ніякі вмовляння не допомагають, коли мова заходить про основоположні актах. Зате вельми одностайно парламентарії стверджують незначні закони, якось "Про карантин рослин". Невідповідність поглядів виконавчої і законодавчої влади на це питання існує вже близько року, що змушує пошукати частку логіки в позиції народних обранців.

Україна переговори про вступ до Світової організації веде з 1993 року. Але багато це чи мало для держави, що розвивається з початку тільки зароджуватися демократією?

Поспіх в шкоду

Як відомо, більше за інших галузей постраждає в короткостроковому періоді після виходу країни на світові торговельні простори аграрний сектор. Сьогодні сільське господарство в Україні - напевно, найбільш відстала галузь економіки. Тому число втрат, які вона понесе, непоправно ніякими вигодами, наприклад, конкурентоспроможної металургії.

"У результаті скорочення ставки ввізного мита на сільгосппродукцію протягом 6 років після вступу до СОТ без підготовчого етапу українські виробники за оптимістичними прогнозами втратять 7-8% внутрішнього агропродовольчого ринку, за песимістичними - 30%", - стверджує один з лідерів блоку Народно-демократичних партій, голова Християнсько-демократичної партії України Віталій Журавський.

Взяти, приміром, цукор: тростинний зараз на світовому ринку в два рази дешевше бурякового, і всі виробники цукрових буряків ввели систему щодо захисту свого буряківництва. А Всесвітня торгова організація від нас вимагає дозволити безмитне ввезення 260 тисяч тонн тростинного цукру щорічно. До слова, парламент уже прийняв закон, згідно з яким Україна зобов'язується дозволити ввезення тростинного цукру-сирцю в обсязі 200 тис. тонн на рік після вступу до СОТ, а також збільшити обсяги імпорту цукру-сирцю до 260 тис. тонн протягом 3 наступних років. Членство в СОТ в результаті може обернутися насамперед крахом для виробників і переробників цукрового буряка і зростанням безробіття в галузі.

Очевидною після вступу до СОТ, за словами одного з лідерів Блоку НДП, стане і неконкурентоспроможність виробництва молока, яєць, м'яса, овочів і фруктів: всі ці сектори АПК, в першу чергу, діють на основі технічно застарілих методів виробництва, які роблять продукцію дорогої, найчастіше знижуючи її якість. Наприклад, молоко в Україні виробляють здебільшого домашні господарства, і до переробників продукт потрапляє у варіаціях самого різної якості.

Конкуренція на шкоду собі

Сьогодні найбільші експортери сільгосппродукції у світі - США і Західна Європа - перетворили сільське господарство в наукомістку галузь, де основний фактор приросту виробництва (порядку 2/3) визначається використанням нових технологій. А на науку в цих державах витрачається як мінімум на порядок більше, ніж в Україні.

Водночас розвинені країни, зберігаючи присутність на світовому ринку, для своїх селян не шкодують коштів. Американські фермери щороку отримують мільярди доларів підтримки від держави, за рахунок чого мають можливість без проблем продавати свою продукцію за собівартістю. Що ж до Європи, то тут, за словами Журавського, "дотації на гектар посіву в країнах Євросоюзу становлять 300-400 євро. Чи зможе конкурувати наш селянин, який не має таких дотацій, із західним виробником? ".

Рішенням головоломки під назвою "Членство в СОТ" може стати відстрочка ще на кілька років. "Необхідно відкласти вступ до СОТ на 3-4 роки, щоб поступово адаптуватися до умов та правил організації", - переконують представники Блоку НДП. Блок НДП радить Верховній Раді не голосуватиме за закони, що дозволяють істотно збільшувати ввезення сільськогосподарської продукції, оскільки 95% продукції на внутрішньому ринку - вітчизняного виробництва, якого до набуття членства в СОТ необхідно захистити.

Пізніше - не означає ніколи

Про перехідний період, під час якого мають бути створені всі умови для захисту національного виробника, говорить лідер блоку НДП, керівник бюджетного комітету Верховної Ради Людмила Супрун. "Сьогодні в СОТ вступило багато країн. Україна також може вступити до СОТ, але вона повинна вступати в цю організацію, зберігаючи пріоритетність своїх національних інтересів - а не здавати всі свої позиції так, як це робиться зараз ", - вважає народний депутат.

Супрун підкріплює свою точку зору досвідом інших країн: "Китай вступав до СОТ протягом 25 років, він виторгував у всьому світі все, що тільки хотів, заліз на всі ринки, а потім став повноправним учасником СОТ. Тобто я веду до того, що ми повинні працювати за загальними правилами торгівлі, але спочатку повинні думати про те, як зберегти і захистити інтереси України ". Говорячи про Китай, можна згадати поспішне вступ до СОТ Тайваню, яким керували більше політичні мотиви: при отриманні права голосу в раді СОТ, Китай міг ветувати вступ Тайваню в цю організацію стільки часу, скільки завгодно китайським властям. Незабаром СОТ зобов'язало Китай і Тайвань відкрити свої ринки рису, і туди ринув потік дешевого зерна з Індії та Бірми. За один рік на Тайвані площі посівів рису скоротилися на 100 тисяч гектарів, і тисячі селян змушені були зайнятися вирощуванням квітів та інших культур.

Серед республік колишнього СРСР можна поглянути на позицію країн Балтії: "При вступі до СОТ, вони залишили ті системи підтримки власної економіки, свого товаровиробника, які у них працювали раніше. Тобто, взяли перехідний період, поки їх підприємства адаптуються ", - говорить Л. Супрун. Вона нагадує, що в цих країнах перехідної період склав 7 років.

А преступивший першим з пострадянських держав поріг СОТ Киргизстан погодився на всі вимоги цієї організації і повністю відкрив ринки. Киргизстан сподівався при цьому, безумовно, на краще - економічне зростання, приплив інвестицій. Проте за даними Світового банку, обсяг прямих іноземних інвестицій в країну знизився на 21%, також почали знижуватися обсяги торговельного обороту з третіми країнами і середня заробітна плата.

За словами Людмили Супрун, при вступі до Світової організації торгівлі в поточному році "вітчизняні товаровиробники понесуть втрати, пов'язані з адаптацією до нового конкурентного і регуляторної середовищі. Ми хотіли вступити до СОТ вже до кінця 2005 року. Якби ми тоді вступили в СОТ, то сьогодні ні Росія, ні ми не мали б права надавати переваги українським підприємствам щодо вартості газу ", - нагадує лідер блоку НДП Людмила Супрун.

Таким чином, у прагненні приєднатися до цієї організації, Україні необхідно як мінімум домагатися порівнянного з торговими партнерами рівня державної підтримки села, та надання Україні перехідного періоду терміном на кілька років. Блок НДП пропонує на цьому етапі компенсувати всі ризики в агропромисловому комплексі шляхом держдотацій. Адже СОТ - це не тільки засіб наближення до ЄС, як вважає Президент. Це в першу чергу суверенний інститут, в якому кожна держава захищає свої права, визначаючи правила торгівлі один з одним.