Святкові клопоти

Секретаріат Президента болісно перебирав варіанти.

- Костюм Пані - латекс, шкіра. Набір батогів і маленьких штучок. Дві тисячі гривень. Дешево і сердито, - задумливо читав з екрана монітора серйозний чоловік в бороді і дорогому костюмі.

- Чи не піде, - відповів Президент.

- Чому?

- Подарував їй такий на День святого Валентина. Подумає, ніякої фантазії.

Присутні поринули в напружене мовчання. Було чутно, як поскрипують звивини.

- А може, кошеня? - Несміливо пискнула стенографістка Ксюша.

Суворі чоловіки пожвавилися.

- А правда, вона любить тварин? - Запитав чоловік з обличчям ката на пенсії.

- Треба у Нестора запитати, - відповів хтось зовсім непомітний.

- Ні, з кошеням Не будемо гарячкувати. Раптом алергія на шерсть. Почне чхати і звинувачувати нас у тому, що заважаємо роботі уряду.

- Та вже куди далі заважати, - Президент вийшов з себе. - План по інфляції перевиконують чудово! Ще пару місяців - і вилетимо в трубу.

При слові "труба" чоловіки збуджено засовалися. А Президента несло ...

- Вчора зайшов в супермаркет - сала до вечері купити. Так воно подорожчало в два рази. Та й балик кременчуцький ...

Гвардія здивовано дивилася на свого імператора.

- А чого ви витріщилися? Ми і в Макдональдс ходимо. Катя любить з дитинства.

Глава Секретаріату зняв напругу дипломатичним кашлем.

- А все-таки, дарувати що будемо?

- А подарую-но я їй "РосУкрЕнерго", - Президент схопився. - Набридло! І в гості вже не ходимо! Чи не цілуємося! Листування якась безглузда! Вона мене з 23-им лютого не привітала!

- Віктор Андрійович, може, не гарячкувати з "РосУкрЕнерго"?

Президент спустошено звалився на антикварний стілець.

Пошук Восьмиберезневий подарунка для Юлії Володимирівни Тимошенко тривав десята година.

За вікнами орала котами божевільна київська весна.

Чоловікам в Секретаріаті хотілося любові і шашликів.