Зміни в структурі діалогу з ЄС з питань асоціації
Відмова України від підписання Угоди про асоціацію і наступні події будуть мати істотні наслідки не тільки для відносин Києва з Європейським союзом. Вони потягнуть за собою значні зміни в розстановці сил всередині ЄС з усього спектру питань, пов'язаних з політикою ЄС у східній частині Європи. Хоча з формальної точки зору Євросоюз може і зберегти нинішні формати цієї політики (включаючи Східне партнерство), змістовно вони також зміняться. Це відбудеться під впливом двох питань, які постали перед ЄС саме в силу кроку, зробленого Києвом.
Перше питання - остаточний переклад відносин з партнерами у Східній Європі в площину боротьби за політичний вплив ЄС в міжнародній політиці. ЄС планує перетворити східноєвропейські країни в політичних клієнтів Євросоюзу. Це питання виключно складний для ЄС, оскільки у нього немає досвіду традиційної для суверенних держав силової політики встановлення сфер впливу. Однак неминучість такого кроку очевидна. Адже лідери ЄС схильні пояснювати провал політики щодо України своєю неготовністю боротися з Росією, використовуючи методи тиску на Київ, рівноцінні російським.
В ЄС усвідомили необхідність вести з Україною і з іншими партнерами більш прагматичний діалог. Європейські цінності будуть в ньому присутні як важлива складова, але вони не будуть підміняти інструменти фінансового заохочення, політичного тиску і переговорів з третіми державами. На відміну від колишніх соцкраїн, що раніше пройшли етап асоціації як попередній до вступу в ЄС, у нових партнерів перспектива членства дуже неясна, і тому порівнянної мотивації немає. Тому зараз предметом внутрішнього обговорення в ЄС буде можливість перейти до "торгу" з партнерами, в якому ЄС стане вести себе як велика держава, тобто з позиції сили.
Обгрунтованість такого переходу пов'язана з прагненням закріпити східноєвропейські країни в сфері власного впливу, при цьому, не наближаючи їх вступ до ЄС. Важливим фактором, який сприятиме такої трансформації, стане формальне втручання США у процес асоціації нових партнерів з ЄС. Для Вашингтона принципово важливо відірвати колишні радянські республіки від Росії. Тому варіант з ЄС для США вигідний, оскільки знижує власні ризики і витрати. Підтримка з іншого боку Атлантики підвищить ймовірність прагматизації політики ЄС.
Друге питання - фінансовий. Поставлений у відкритій формі українським керівництвом, він також "відкрив очі" Європейському союзу на невідповідність використовуваних методів політичним викликам. Тепер ЄС оцінюватиме можливість виділення більш значних коштів на підтримку своїх політичних проектів у Східній Європі. Це означає, що ключові ролі у визначенні методів і темпів реалізації східноєвропейської політики ЄС остаточно перейдуть до потенційних донорів цих проектів - Великобританії, Франції і, в першу чергу, Німеччини. Це ще один фактор, який підтверджує, що найближчим часом визначати політику Євросоюзу в Східній Європі стануть не загальні інститути та малі країни ЄС, а провідні економіки єврозони.
Рішучий поворот, який ЄС може зробити в своїй східноєвропейській політиці, відбудеться повною мірою не раніше початку наступного року. Проте зрушення в цьому напрямку вже відбуваються - зокрема, на цей тиждень намічені американо-німецькі консультації з питань Східного партнерства. Очевидно, що проблема України займе в них центральне місце. США цим кроком закріплюють не тільки свою пряму участь в питаннях просування ЄС на схід Європи, а й лідерство Німеччини в цьому питанні, як єдиного держави, повною мірою володіє необхідної політичної та фінансової міццю.
Що ці зміни означають для України? Неформальний центр подальших переговорів про асоціацію вже найближчим часом має бути зміщений у бік лідерів ЄС, насамперед, у бік діалогу з Берліном. В рамках саме цього діалогу буде вирішуватися, якщо не сама можливість асоціації, то умови, на яких Україна підпише Угоду з Європейським союзом.