Булки ростуть не на деревах, а молоко тече не в кисільних берегах

Селяни нарікають. Вони знову готові взятися ... ні, не за вила, за ножі. Обсяги виробництва молочних продуктів в країні зростають, витрати на утримання молочного стада збільшуються мало не кожен день, а переробні підприємства, на думку селян, необгрунтовано занижують закупівельні ціни. Їх керівники, в свою чергу, звинувачують приватників в несумлінності, в низькій якості сировини, кивають на сезонність виробництва молочної продукції та специфіку регіонів. Мінагрополітики України зі свого боку намагається розрулити ситуацію шляхом установки фіксованої мінімальної ціни. І всі разом говорять про назріваючу в галузі кризі.

Хто правий? Чи є вихід із глухого кута, в який загнано й виробники, і переробники молока? Поділитися своєю думкою ми попросили представників зацікавлених сторін - голови правління одного кооперативу Вікторію Куц та першого заступника голови правління іншого молокозаводу Віктора Прокопенка.

- Отже, селяни наполягають на державне регулювання цін на ринку молока. Ваш погляд на спробу Мінагропрому встановити фіксовані ціни на сировину?

В.К.: - Подібне рішення ми розглядаємо, як спробу захистити виробника. У першу чергу, від сезонного коливання цін, яке нам, природно, невигідно. Крім того це дає можливість забезпечити рівні умови для виробника, що знаходиться поруч з переробними підприємствами і в глибинці. Адже що зараз відбувається? Чим ближче, наприклад, до Києва, тим вище закупівельна ціна, яка доходила взимку і до 1,5 грн. А чим далі, тим нижче, як наприклад, у Закарпатті, Хмельницькій, Вінницькій, Одеській областях, де ціна становить 50-60 копійок. Крім того, це спроба гарантувати нам, що навіть самий серйозний виробник не надумає завтра скинути ціну.

В.П.: - Подібний підхід абсолютно справедливий, але він повинен бути збалансованим. Всі учасники ринку повинні знаходитися в рівних умовах. Поки що одні відверто підробляють масло, маючи на цьому 50-70% доходу, а чесні виробники, в кращому випадку, мають 3% рентабельності. Про які ж рівних умовах можна говорити?

- Так адже саме для цього міністерство видало наказ про створення погоджувальних комісій - щоб визначати співвідношення закупівельних цін на молоко, оптово-відпускних цін на продукцію та торговельних надбавок?

В.К.: - Видало. Створили. Я сама брала участь в подібній комісії по м'ясу. Але скажу відверто: нічого, крім нервування, це не принесло. Учасники засідань нагадували криловських Лебедя, Рака і Щуку. Так що непогана ідея знову не отримала нормального розвитку.

В.П.: - Для виробництва "липового" масла молоко взагалі не потрібно закуповувати. Молоко закуповують тільки чесні переробники.

- Існує ще закон "Про молоко та молочні продукти", рік тому вступив у силу ...

В.П.: - Він поки існує тільки на папері. Толку ніякого. Важливо не придумати закон, а визначити механізми реалізації його статей і відстежувати їх виконання. А таких механізмів немає. Це стосується як виробників, так і переробників. У лабораторії нашого заводу проводили експеримент. Купили на базарі десять пачок масла від різних виробників і провели аналіз. У половині масла не було жодної молекули коров'ячого молока! Та що говорити, коли навіть в законі вказується, що молочними продуктами вважаються такі, в яких молочна сировина становить не менше 50 відсотків від загального складу продукту! А інші 50%? Хімія? Кому потрібні такі закони і таке масло? Так що уряд повинен зайнятися серйозною калькуляцією. Плюс чітко визначити учасників ринку. Тому що насправді краще всіх себе почувають посередники.

Купив Вася Пупкін собі молоковоз і почав займатися бізнесом - скуповувати по подвір'ях молоко. Йому все одно, якої воно якості, чи здорова корова, ніж її годують, як доглядають. А щоб по дорозі молоко не зіпсувалося, він додає в нього хімії. Сьогодні відомо півтора десятка хімічних речовин, які посередники підсипають в молоко, починаючи з прального порошку і закінчуючи аміаком. Таке молоко ми не закуповуємо взагалі. Ми інвестуємо в сировинну зону: встановлюємо приймальні пункти з охолоджувачами та лабораторіями, закуповуємо прилади, техніку ... Ніякої посередник з такими інвестиціями не впорається. Ось чому архіважливо співпраця селян безпосередньо з заводом. Замість того щоб платити посереднику, ми можемо ці гроші заплатити тому, хто трудиться біля корови, у кого руки в мозолях!

- І все ж. Чи можливо перерозподіл рентабельності між виробниками та переробниками?

В.К.: - Можливо. Але хто за це візьметься? Жодне переробне підприємство не стане ділитися своїми прибутками. Якщо ж до процесу підключиться держава, це вже будуть не ринкові відносини. Тут потрібно інше. Сільгоспвиробник від держави повинен отримувати дотацію. На м'ясо все ж невелика дотація є, а на молоко немає. Точніше і вона є, але знову ж тільки на папері. Але ж від цього залежить і ціна продукту, що надходить у магазини. І щоб ціни не стрибали, частину витрат на себе має брати держава. Так робиться в усіх цивілізованих країнах.

В.П.: - Я знову повернуся до проблеми посередництва. Частка рентабельності переробних підприємств коливається від 3 до 7 відсотків. Рентабельність у посередника - 10-15%. Відчуваєте різницю? Приватник сам дозволяє себе обкрадати, здаючи молоко посередникам по 60-70 копійок. Ми ж відразу (!) Платимо 80-85 коп. Причому, це за неякісне, низькосортне молоко, а за хороше - гривню і більше. Наприклад, одна наша торгова марка працює для найменших споживачів, і ми вкрай зацікавлені в якісній сировині. Щоб жирність, щільність і білок молока відповідали нормі. Щоб у молоці не було води з калюжі і прального порошку. Крім того, щоб під контролем був весь процес виробництва молока. Ні для кого не секрет, що є спритні селяни, які знімають вершки, розводять молоко водою - бадяжат, а потім вимагають гривню двадцять. Тобто вони самі псують свій товар! Адже нам ще доведеться це сировина очищати. І навіть очищеним годиться воно тільки для виробництва технічного казеїну, з якого потім роблять клей для взуття. Молоко для сирки, кефіру і йогурту ми беремо тільки у великих колгоспів, де процес доїння, охолодження і доставки на завод строго контролюємо.

- Якою має бути цінова політика, щоб виробництво молока стало рентабельним?

В.К.: - Крупний переробник може собі дозволити платити високу ціну, а для дрібного така марнотратність смерті подібна. В ідеалі ж собівартість виробництва повинна бути науково обгрунтованою, із закладанням в неї всіх технічних вимог до молока.

В.П.: - Якщо порахувати по календарному року, ми платимо в середньому не менше 1,2 грн. за літр молока, а в осінньо-зимовий час - більше. Крім того, ми додатково виплачуємо колгоспам дотацію - 20% від ціни молока. За якість.

- Ще одне питання, яке дуже хвилює сельчан: чому із здешевленням молока не падає ціна на готову продукцію?

В.П.: - Чому? Падає. Ми, наприклад, на своє масло знизили ціну з 15 до 11 гривень за кілограм. Ми змушені це робити. Ринок, на жаль, переповнений дешевими неякісними продуктами. Те ж масло зараз виробляють усі, кому не лінь. Закупили пальмовий жир, соєвий білок, барвник і ароматизатор, збили в підвалі до однорідної маси - і на ринок, по 7 грн. Споживач клює на низьку ціну, не підозрюючи, що ж насправді він їсть. А справжнє масло не може коштувати дешевше 11 грн. за кілограм при закупівельній ціні молока 90 коп.

- Який же вихід ви бачите з цієї ситуації?

В.П.: - Що стосується приватних подвір'їв, то повинна бути проведена ідентифікація корів. Як можна купувати молоко з рук? А раптом у корови мастит, туберкульоз або лейкоз? У кожної корівки повинен бути свій санпаспорт. Ветеринар повинен заносити в нього всі дані про тварину. Інакше з проблемою низької якості молока нам не впоратися. У 2003 році МінАПК підготувало положення про паспорт великої рогатої худоби і положення про ветеринарну картку до паспорта великої рогатої худоби, але, як і багато інших документів, ці працюють тільки на папері.

А що буде, коли ми таким вступимо до Світової організації торгівлі? Адже світові стандарти якості продукції передбачають контроль не тільки за чистотою, годуванням і рецептурою пропонованого коровам корми, ветеринарним обслуговуванням і т.д. Там потрібні ще й документи про перевірку землі, на якій вирощувалася трава, про кількість внесених до неї за останні десять років добрив.

Потрібно навести порядок на ринку сировини шляхом знищення недобросовісних посередників. Чим займається ветеринарна міліція? А от якби зупинили молоковоз, перевірили документи і провели тест на наявність в молоці сторонніх інгібуючих речовин. Є такі? Склали протокол, завели кримінальну справу і на лаву підсудних.

Необхідно категорично заборонити використання у виробництві речовин не молочного походження, особливо пальмових, хімічних та інших жирів. З пальмового жиру в усьому світі роблять мило і шампунь. А ми його їмо! Ми давно ведемо війну проти використання пальмових жирів, і коли виходить закон, що дозволяє їх застосування, руки опускаються.

Заборонити продаж молока і масла на ринках, поза спеціалізованих торгових точок. Причина у високому ступені бактеріального обсіменіння молока. І нині 85 відсотків населення, що купує розливне молоко, піддає себе і своїх дітей ризику інфекційних захворювань. Потрібен тотальний контроль за якістю сировини та готової продукції, боротьба з фальсифікатом, що заполонили прилавки. Лише у такий спосіб можна повернути довіру споживача.

Чи буде коли-небудь наведений порядок? Сподіваюся.

- І останнє запитання. Яким ви бачите розвиток молочної галузі. Хто напоїть нас молоком?

В.К.: - Будь-якою справою потрібно займатися професійно. Тому майбутнє за сільгосппідприємствами. Приватний сектор не нагодує держава ні молоком, ні м'ясом. Хто в селі зараз ще тримає корів? В основному літні люди. Молоді це не потрібно і нецікаво. Вже сьогодні приріст обсягів виробництва відбувся саме за рахунок великого виробника. Та й переробним підприємствам зручніше працювати з нами - є реальний контроль за якістю. Так що, думаю, поступово і ми прийдемо до світового стандарту, коли 80 відсотків молока виробляється у великих господарствах, а решта - дрібними фермерами. На подвір'ях ж будуть тримати корів лише для власних потреб.