Альтернативи трудової еміграції з України

В умовах сучасної економічної ситуації в Україні трудова еміграція стала засобом відходу від проблем. Саме так можна охарактеризувати тенденцію збільшення відтоку населення з України для пошуку кращого життя в країнах ближнього і далекого зарубіжжя. Не секрет, що світова фінансово-економічна криза досить болісно вплинув на падіння обсягів вітчизняного ВВП на душу населення. Якщо на передодні кризи в 2008 році ВВП / насел. становив $ 7600, то на даний момент він знизився до $ 6,6 тисяч. Відповідно, це відбилося і на зниженні середньої заробітної плати, яка складає на даний момент 1500-2000 грн., Що недостатньо для утримання сім'ї, задоволення особистих потреб. Крім того, зростання цін, податкового тягаря абсолютно не відповідає інтересам більшості середньостатистичного населення України. Гнітючої є і тенденція зростання числа безробітних з працівників збанкрутілих дрібних і середніх підприємств, незатребуваних фахівців, випускників вузів. На даний момент загальна кількість безробітних в Україні становить 8,1%, а громадян проживають за межею бідності 35%. Крім того більше 60% наших громадян зіткнулися з проблемою виплати іпотечних, інших кредитів, узятих в першій половині 2000-х, відсотки на які збільшилися у зв'язку із зростанням інфляції, яка на даний момент складає більше 9,4%. Відповідно бажання працевлаштуватися, реалізувати себе як фахівця або бажання пошуку кращого життя змушують значну кількість працездатного населення нашої країни виїжджати на роботу або на ПМЖ в інші країни. Згідно з даними МВФ , близько 7 млн. громадян України працюють закордоном, що приблизно складає 15% населення (особливо в Німеччині - 13,6%, в США - 7,5%, в Росії - 5,2%, в Канаді - 4, 9%, в Італії - 2,8%). Крім того, говорити про повернення наших громадян досить складно, т. к. основним стимулом залишитися за кордоном служить у багато перевищує середній рівень доходів в Україні заробітна плата, яка в середньому становить 2000-2500 євро на місяць. Крім того, виходячи з даних соціологічних досліджень до 30% української молоді, випускників вузів бачать своє майбутнє за кордоном. Тому для того, щоб запобігти подальшому відпливу працездатного населення з України, а тим більше "витік мізків" необхідно знайти альтернативу здатну зацікавити громадян віддати перевагу вітчизняному ринку праці. Звернемо увагу на зарубіжний досвід. Приміром, у Польщі, до 12% населення якої виїхало до Німеччини, США, Великобританію, вже сьогодні повертаються на батьківщину. Дане держава не пропонувало ніяких програм репатріації, економічних пільг, довгострокових кредитів повернулися гастарбайтерам. На думку радника прем'єр-міністра Польщі з міграційних питань П. Казмарика вся справа в наданні перспективних можливостей для працевлаштування, кар'єрного росту для фахівців отримали досвід роботи за кордоном. Однак у випадку з Польщею не менше значення має стабілізація національної економіки, позитивним результатам "шокової терапії" початку 90-х, які дали про себе знати після вступу до ЄС у 2004 році. У Польщі проводилося стимулювання малого підприємництва шляхом субсидування процентних ставок по кредиту і зниження податків, що дозволило створити нові робочі місця. Також потрібно враховувати досвід Грузії, де для зниження безробіття серед молоді уряд надає допомогу молодим фахівцям в інтеграції на ринок праці, т. к. молодь часто опиняється в невигідному становищі порівняно з більш досвідченими старшими працівниками. Це особливо важливо для України, де основну частину емігрантів становить молодь. Слід враховувати досвід Росії, корисний для стримування еміграції некваліфікованої робочої сили. Наприклад, в деяких регіонах для безробітних були організовані громадські роботи, які полягають в організації робіт з ремонту та будівництва доріг та інших об'єктів інфраструктури. Крім того, є сенс введення програм перекваліфікації фахівців, проведення інформаційної політики для залучення населення в дотаційні сектори економіки. Як бачимо, гідною альтернативою трудової еміграції є вирішення її першопричин. Це - боротьба з безробіттям шляхом створення нових робочих місць, зниження цін і податків, стимулювання працевлаштування молодих фахівців, залучення трудових ресурсів у дотаційні сектори економіки, а також проведення грамотної інформаційної політики. Микола Гольбін, експерт інформаційно-консультаційного проекту "Universal Assistance"