Загадка Ріната Ахметова

Найбагатша людина країни, Рінат Ахметов - сьомий номер виборчого списку Партії регіонів. Домігшись усього, чого можна у вітчизняному бізнесі, створивши на просторах рідного краю справжню імперію в мініатюрі, Ахметов зацікавився великою політикою. Причому, саме публічної її сферою, адже якщо б інтерес олігарха полягав лише у придбанні мандата і недоторканності, йому б цілком вистачило і 31-го і 89-го місця в списку. Віктор Янукович вже проанонсував не тільки його можливе прем'єрство, але навіть президентство.

Не виключено, що на шляху сходження до політичних вершин, Ахметов не раз і не два вдасться до методів, що спорудили його на донецький Олімп. Методам, про чистоту, законності та моральності яких на Донбасі кажуть напівпошепки.

Хто ж він, містер Ахметов? Як став найбагатшою людиною країни, до чого прагне у великій політиці і чого від нього чекати?

Завжди напролом

"По трупах піде" - доречна характеристика кар'єрного росту Рината Леонідовича. Сьогодні вже, звичайно, ніхто не візьметься стверджувати, нібито він власноруч закопував конкурентів у земну кулю, однак перешкоди на шляху Ахметова зникали якось самі собою. Чи їх хтось "зникав". Судіть самі.

Пиво "Сармат" виробляють на заводі, підконтрольному структурам Ахметова. Свого часу "Донецьким пивзаводом" (так він раніше називався) володів відомий всьому місту бізнесмен Юрій Павленко. Незабаром після того, як підприємством зацікавився Ринат Леонідович, Павленко загинув. Подейкують, ніби віддавати власність за безцінь він не захотів. А надалі був розстріляний.

Мережа донецьких магазинів "Побуттехніка" належала нікому Сергію Гуцулу. Його теж застрелили, причому на очах у малолітнього сина. Можливо, це просто збіг, але і цей бізнес відійшов Ахметову.

Подібними історіями рясніє біографія друга дитинства Ріната Леонідовича - Бориса Вікторовича. Його авторитет теж вибудовувався на крові. Років 15 тому керівника фірми "Південь", що торгує на Донецькому колгоспному ринку, Сергія Романа, разом з дружиною і водієм розстріляли в їх власній машині. Незабаром власником цього бізнесу став доти нікому невідомий Колесников.

Про все це у свій час докладно писали місцеві ЗМІ. Поки їх переконливо не попросить замовкнути. Вельми своєрідне розуміння принципів свободи слова та взаємовідносин з пресою - ще одна якісна характеристика "донів".

Останній випадок з тих, що перетворився в надбання широкої громадськості, - скандал навколо донецького універмагу "Білий лебідь", що закінчився посадкою самого Колесникова. Розбиратися в тому, чи мало місце по відношенню до постраждалих Пенчукам-яке насильницьке поставлення, - справа не наша, а прокуратури, однак загальновідомо, що методи начебто тортур на краю свіжовикопаної могили - цілком у дусі донецьких братків, до числа яких належить також чимало представників місцевої еліти.

Спадкоємець?

Ахметовим, якого ми знаємо, Ринат Леонідович став завдяки трагічному збігу обставин. А саме - загибелі свого патрона Ахатя Брагіна. Загибель ця була відрежисувала в кращих традиціях серіалу "Бригада". Брагін загинув від вибуху бомби у ВІП-ложі власного стадіону "Шахтар" в 1995 році.

У його найближчому оточенні відразу почалася жорстока боротьба за право успадкувати фінансово-кримінальну імперію. Мабуть, відповідь на питання, чому в цій боротьбі переміг саме Ахметов, - головний ключик до розуміння його особистості. У команді Брагіна Ринат Леонідович згадувався як куратор "силового блоку". У ті часи поважаючий себе бізнесмен повинен був мати при собі компанію бритоголових "братків", "вирішують питання".

До речі, саме Ахать (він де Алік Грек) дав назву одній з найвідоміших ахметовських фірм - "Люкс" - викупивши на початку 90-х, однойменну донецький готель. До середини минулого десятиліття Ринат Леонідович був уже досить впливовою людиною, керує не банальним "силовим блоком" - цілою армією.

Нам важко повірити в ці чутки, але знаючі донеччани запевняють, ніби Василь Джарти - нинішній керівник центрального виборчого штабу Партії регіонів, 22 номер у списку - командував "силовим блоком". Так само мало що відомо про послужному списку Нурулісмана Аркаллаєва, № 72 того ж виборчого списку. А ось, наприклад, багато донеччан пам'ятають кримінального авторитета на прізвисько Нурік - керівника невеликого підрозділу.

Однак після загибелі Ахатя залишився ще один "стовп" клану - Євген Щербань, якому, очевидно, мало перейти лідерство в донецькій сім'ї. Але не перейшло - Щербаня теж розстріляли. Нахабство вбивць вражала: заїхавши на територію донецького аеропорту на старенькій "дев'ятці", вони розрядили в жертву майже повну обойму "калаша" в момент, коли Щербань з дружиною спускалися трапом літака.

Крапка в цій справі не поставлено досі. З відходом Щербаня в інший світ, більш дрібні конкуренти Ахметова усувалися легко, як би самі по собі.

Людина з нізвідки

В офіційній біографії Рината Ахметова білих плям, мабуть, навіть більше, ніж на карті Європи п'ятнадцятого століття. Нікому достеменно не відомо, як хлопчиську з простої шахтарської сім'ї вдалося сколотити перший капітал, як він потрапив в орбіту проводирів "донецького клану" першої хвилі, як після став лідером. Існує, однак, на цей рахунок чимало різномастих версій. Одна з них свідчить, що перші серйозні гроші Ринат Леонідович заробив в якості ... наперсточника, обдурюючи довірливих громадян на сочинських курортах. Відповідно до іншої, менш правдоподібною, в 18 років він "тримав" весь гральний бізнес Москви.

Так чи інакше, але вже з другої половини 90-х його називали не інакше, як "некоронований король Донбасу", господар не тільки області, але, практично, всього сходу України. Згодом - і півдня країни. Зміцнити позиції до таких масштабів Ринату Леонідовичу вдалося не в останню чергу завдяки отриманню власного форпосту спочатку у верховній регіональної, а потім і у верховній центральної влади. Цей форпост втілився в особі губернатора і Прем'єр-міністра Віктора Януковича.

Губернатор Янукович - ставленик тандему Ахметова і Колесникова. Починаючи з 1997-го року, з моменту вступу Віктора Федоровича на посаду, в області поступово припинилися гучні кримінальні розборки, закінчилися війни кланів і криваві "переділи". Підім'явши під себе конкурентів, на Донбасі утвердилася одна впливова група, яка і стала встановлювати правила. Кінець кожного, хто з цими правилами не погоджувався, був невеселий. Бунтарі або вмирали, або спивалися, або враз позбавлялися усього. У кращому випадку - залишали межі краю. З одного боку, мешканці області були вдячні її новим господарям за воцарившийся "мир", з іншого - стогнали під їх залізною п'ятою.

Збирач земель

Скоординувавши зусилля, зокрема - провернувши ряд фінансових махінацій, купивши, приватизувавши або відібравши чимало заводів, партнерам (старшим з яких завжди був Ахметов) вдалося зібрати повний виробничий цикл, замкнувши на собі ланцюжок вугілля-кокс-метал. Функціонування цієї системи приносило колосальні дивіденди, перетворюючи своїх власників у фантастично багатих людей.

У часи прем'єрства Віктора Федоровича, активи ці пречисленні. Стартувавши з рідного Донбасу, лідери клану почали експансію на всю країну. На сьогодні, скупивши практично всі металургійні підприємства України і гірничо-збагачувальні комбінати, вони контролюють більше 70% галузі, що є для економіки країни однією з ключових.

Структурний ядро ??групи - заснована в 2000-му році "СКМ" ("Систем Кепітал Менеджмент"). В її орбіту, зокрема, входять: машинобудівні, металургійні, коксохімічні, трубні заводи; більшість великих шахт і профільних виробничих об'єднань регіону. Крім того - монополія на поставки газу практично на всі підприємства області, також медіа-активи: ТРК "Україна", радіо "Люкс", видавнича група "Сегодня", місцеві "Вечірній Донецьк" і "Салон Дона і Баса" (зведені дані інтернет -порталу "Олігарх"). Улюблене хобі Рината Леонідовича - футбольний клуб "Шахтар", в розвиток якого він інвестував не один мільйон.

Сам же Ахметов починав шлях у великий бізнес з "Донецького міського банку", який до цих пір вважає головним своїм дітищем і ... своєрідним талісманом. Важливою ланкою в СКМ є "Міжрегіональний промисловий союз", в числі комерційних структур якого і фірма "АРС" - пам'ять про бурхливу молодість. Обізнані люди розшифровують абревіатура просто: Алік (Ахать Брагін), Ринат, Самсон (Яків Богданов, ще один кримінальний авторитет, ось уже одинадцять років, як покійний).

Навіщо Ахметову йти в політику?

За фактом фіаско на президентських виборах Ринат Ахметов обіцяв податися в політику тільки в тому випадку, "якщо Донбас спробують поставити на коліна". Так він говорив у лютому. При зустрічі в травні, бадьоро рапортував, що "цього, слава Богу, не сталося, так що мені в політиці робити нічого". На той період часу Рінат Леонідович вид мав досить благополучний, поточними політичними подіями НЕ стурбований. У його офіс ще наїжджали БТРи, а його самого не примушували до тимчасової еміграції.

Потім послідувала низка неприємностей, ледь не закінчилися для Ахметова довічним вигнанням. Однак восени Янукович підписав з Президентом Меморандум про взаєморозуміння, що дозволило Ринату Леонідовичу повернутися в країну. Незабаром він уже тиснув руку Віктору Ющенку, засідаючи за його круглим столом. Мабуть, саме в цьому момент Ахметов зрозумів вірність істини: якщо ти не цікавишся політикою, політика рано чи пізно зацікавиться тобою. Зрозумів і став діяти за принципом: хочеш, щоб було краще - зроби сам.

Третього грудня на з'їзді Партії регіонів він виявився у виборчому списку під сьомим номером. Якби вигода депутатства складалася для нього тільки в наявності недоторканності, Ахметов не взяв би такий низький старт. Йому б цілком вистачило і 31-го і навіть 89-го місця.

Ахметов ще досить молодий, його сорок для великої політики - не вік. Багатство і повагу прийшли до цієї людини завдяки залізній волі, наполегливості, вмінню досягати поставлених цілей всупереч усьому, як стверджують багато - жорстокості і непохитності. Очевидно, по шляху сходження до політичних вершин, Ахметов жодного разу і ні два вдасться до методів, що спорудили його на донецький Олімп.

Втім, спростувати всі вигадки, "відбілити" образ, показавши себе мудрим і виваженим політиком, людиною доброю і добросердим, Ринату Леонідовичу цілком під силу. У великій політиці, найбільший олігарх, цілком імовірно, "переродившись", зуміє почати життя з "чистого аркуша". Так чи інакше, буде його і тільки його вибір.

Цілком імовірно, прізвище лідера фракції "Регіонів" у п'ятому скликанні ВР буде не Янукович і навіть не Богатирьова, а саме - Ахметов. І все той же Ахметов перетвориться на нове "прапор" донецьких, їх нового публічного лідера. Він, безумовно, гідна заміна своєму двічі несудимому і напівграмотному протеже.

У кожному разі, Рінат Леонідович моментально стане в парламенті однією з найбільш значущих постатей. Можливо, не тільки в парламенті. Віктор Янукович на одній із січневих прес-конференцій вже анонсував його ймовірне прем'єрство і навіть президентство. Апетити збільшуються все стрімкіше. Усього за пару тижнів до цього своєї заяви той же Янукович в інтерв'ю польській газеті "Тигоднік Повшехни" (від 2 січня 2006-го) сказав: "Ахметова не буде в органах виконавчої влади. Зрештою, це не є його метою ". Кажуть, прочитавши це, Рінат Леонідович був украй роздратований. Отже Віктор Федорович свою думку швидко змінив.

Соня КОШКІНА

PS Цей текст відкриває серію життєписів людей, які, цілком ймовірно, вже в найближчому майбутньому, будуть визначати долі країни. Тобто наші з вами долі.

Викладені "Обозом" факти, ні в якому разі не є ні звинуваченнями, ні універсальними судженнями, ні вичерпними характеристиками, просто - інформацією до роздумів. Далі буде. Слідкуйте за публікаціями на нашому сайті.