Блог | Звітність зі сталого розвитку з 2028 року: чому бізнесу варто готуватися вже сьогодні
Будьте першими у курсі головного — підпишіться на Новини на OBOZ.UA у Google
20 серпня 2026 року Кабінет Міністрів України схвалив та направив до Верховної Ради проєкт Закону "Про внесення змін до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо запровадження звітності із сталого розвитку". Наступного дня законопроєкт було зареєстровано у Верховній Раді за № 15538. Наразі він опрацьовується в комітеті.
Законопроєкт є черговим кроком у наближенні українського законодавства до права ЄС у сфері корпоративної звітності. Зокрема, він враховує положення Директиви 2013/34/ЄС та зміни, внесені Директивою (ЄС) 2022/2464 щодо корпоративної звітності зі сталого розвитку (CSRD).
Для бізнесу це означає поступовий перехід від загального обговорення ESG-принципів до конкретних вимог щодо збору, систематизації та розкриття інформації про сталий розвиток. Тому вже зараз важливо розуміти, які саме зміни пропонуються, кого вони можуть стосуватися та як до них підготуватися.
Що таке ESG?
ESG охоплює три групи факторів: environmental (екологічні), social (соціальні) та governance (корпоративне управління).
Вони дозволяють оцінювати діяльність компанії не лише за фінансовими результатами, а й з огляду на її вплив на довкілля та суспільство, підходи до трудових відносин, дотримання прав людини та корпоративного управління.
Водночас ESG та звітність зі сталого розвитку не є тотожними поняттями. ESG – ширша концепція, тоді як законопроєкт № 15538 спрямований передусім на встановлення конкретних вимог до підготовки та розкриття інформації зі сталого розвитку.
Чому це важливо для бізнесу?
ESG-фактори дедалі частіше враховуються інвесторами, банками, міжнародними фінансовими організаціями та великими корпоративними клієнтами при оцінці компаній, інвестиційних проєктів і ланцюгів постачання. Тому якість управління ESG-ризиками може впливати не лише на репутацію бізнесу, а й на доступ до фінансування та співпрацю з міжнародними партнерами.
У ЄС цей процес уже перейшов у площину регуляторних вимог. Європейське законодавство передбачає розкриття визначеними категоріями компаній інформації зі сталого розвитку відповідно до встановлених стандартів. Така інформація охоплює, зокрема, екологічні та соціальні питання, трудові відносини, дотримання прав людини, корпоративне управління та боротьбу з корупцією.
Для українського бізнесу значення цих правил не обмежується майбутнім прямим обов'язком подавати відповідну звітність. Компанії, які працюють з європейськими групами, міжнародними банками та інвесторами або входять до ланцюгів постачання великих компаній, можуть стикатися із запитами на ESG-інформацію значно раніше.
Що пропонується змінити в українському законодавстві?
1. Запровадження звітності зі сталого розвитку
Законопроєкт № 15538 передбачає запровадження в Україні звітності зі сталого розвитку відповідно до європейських стандартів.
На першому етапі відповідний обов'язок пропонується встановити для підприємств, чистий оборот яких перевищує 450 млн євро, а середня кількість працівників – 1 000 осіб. Першим звітним роком передбачається 2028 рік.
Таким чином, на початковому етапі прямий законодавчий обов'язок стосуватиметься відносно вузького кола найбільших підприємств.
Проте практичний вплив нових правил може бути значно ширшим. Великі компанії, на які поширюватиметься обов'язок щодо звітності, можуть потребувати відповідної інформації від своїх дочірніх компаній, постачальників та інших контрагентів. Тому необхідність збирати ESG-дані може поступово поширюватися і на підприємства, які самі формально не підпадають під критерії обов'язкової звітності.
2. Нова законодавча термінологія
Законопроєкт пропонує закріпити на законодавчому рівні низку нових понять.
- Звітність із сталого розвитку – звітність підприємства, яка містить інформацію про питання сталого розвитку відповідно до вимог стандартів звітності із сталого розвитку.
- Консолідована звітність із сталого розвитку – звітність із сталого розвитку підприємства, яке здійснює контроль, та підприємств, які ним контролюються, як єдиної економічної одиниці. Питання сталого розвитку охоплюють екологічні та соціальні питання, а також питання, що стосуються трудових відносин, дотримання прав людини та боротьби з корупцією.
- Стандарти звітності із сталого розвитку – документи, прийняті Європейською Комісією, якими визначено обов'язкові вимоги та порядок розкриття підприємствами інформації у звітності зі сталого розвитку.
Таким чином, йдеться не просто про декларування компанією певних ESG-принципів, а про формування стандартизованої системи збору та розкриття відповідної інформації.
3.Оновлення критеріїв класифікації підприємств
Законопроєкт також передбачає оновлення критеріїв класифікації підприємств.
Малі підприємства мають відповідати щонайменше двом із таких критеріїв:
- балансова вартість активів – до 5 млн євро включно;
- чистий оборот – до 10 млн євро включно;
- середня кількість працівників – до 50 осіб включно.
Для середніх підприємств встановлюються такі критерії:
- балансова вартість активів – до 25 млн євро включно;
- чистий оборот – до 50 млн євро включно;
- середня кількість працівників – до 250 осіб включно.
До великих підприємств належатимуть підприємства, показники яких перевищують щонайменше два з критеріїв, установлених для середніх підприємств.
При цьому саме по собі віднесення підприємства до категорії великих ще не означатиме автоматичного виникнення у нього обов'язку подавати звітність зі сталого розвитку з 2028 року. Для першого етапу запровадження такої звітності законопроєкт передбачає окремі, значно вищі критерії.
З чого варто розпочати підготовку?
До 2028 року ще залишається час, однак створення системи звітності зі сталого розвитку — це не лише підготовка документа наприкінці звітного року. Компанії необхідно визначити джерела інформації, відповідальних осіб, процедури її збору та механізми контролю достовірності даних.
Першим кроком має стати оцінка того, наскільки майбутні вимоги стосуватимуться компанії. При цьому варто враховувати не лише формальні критерії законодавства, а й структуру групи, вимоги материнської компанії, банків, інвесторів та ключових клієнтів.
Наступним кроком доцільно провести gap analysis: визначити, які дані щодо сталого розвитку компанія вже збирає, де вони зберігаються та якої інформації наразі бракує. Частина необхідних відомостей уже може міститися у фінансовій, кадровій, екологічній, комплаєнс- та іншій внутрішній документації.
Важливо також визначити відповідальних за окремі блоки інформації. Звітність зі сталого розвитку не може бути виключно завданням бухгалтерії або фінансового департаменту. Для її підготовки можуть знадобитися дані від HR, юридичної та комплаєнс-функцій, операційних підрозділів, служб охорони праці, екологічних та інших спеціалістів.
Окрему увагу варто приділити процедурам збору та документування даних. Якщо інформація в майбутньому підлягатиме розкриттю та перевірці, важливим буде не лише сам показник, а й можливість підтвердити, звідки він отриманий, як розрахований та хто відповідає за його достовірність.
Нарешті, компаніям варто вже зараз проаналізувати, яку ESG-інформацію у них запитують банки, інвестори, міжнародні партнери та клієнти. Це дозволить не створювати в майбутньому декілька паралельних систем збору інформації, а поступово сформувати єдиний внутрішній процес.
Висновок
Запровадження звітності зі сталого розвитку не означає, що з 2028 року відповідний обов'язок одночасно виникне для всього українського бізнесу. На першому етапі прямі законодавчі вимоги стосуватимуться обмеженого кола найбільших підприємств.
Водночас практичний вплив нових правил може бути значно ширшим. Інформацію про питання сталого розвитку можуть запитувати материнські компанії, банки, інвестори та великі клієнти, які самі мають відповідні вимоги до звітності.
Тому підготовку варто починати вже зараз – не зі створення формального ESG-звіту, а з розуміння того, які дані компанія вже має, яких даних бракує та як організувати їх системний збір і документування.
Перехідний період до 2028 року дає бізнесу можливість вибудувати ці процеси поступово.
Для компаній, які розпочнуть таку роботу завчасно, запровадження нових вимог не потребуватиме різкої перебудови внутрішніх процесів, а стане логічним продовженням уже створеної системи збору даних, контролю та звітності.
