Реальний акціонер

В інтерв'ю Контрактам Леонід Кравчук розповів про те, що:

1) Україна знову залишилася без влади

2) другої помаранчевої революції не буде

3) президентство - не справа Ющенка

4) СДПУ (О) не пішла на вибори, розуміючи, що програє

Чому ви вважаєте, що Ющенко може ввести пряме президентське правління?

- У мене є багато підстав. Перше з них полягає в тому, що реальної влади в Україні вже не існує. Днями президент збирав губернаторів у себе на Банковій, а Микола Азаров скликав засідання уряду на Грушевського. Явно прорисовувалися дві влади, які звинувачували один одного. Це повне безвладдя, бо ніяких ознак ефективного управління країною не існує. В ідеалі всі, хто скомпрометував себе нездатністю формувати владу - лідери провідних політичних сил і президент, - повинні піти у відставку. Вони не мають права приймати Конституцію, так як вже дві прийняли, і життя в країні тільки погіршилася. Але вони занадто прив'язані до влади і не відмовляться від неї, як це зробили ми, коли пішли на дострокові вибори в 1993 році.

Друга підстава - штучну політичну кризу та ініціювання дострокових виборів. Мета кризи загальновідома - повернути собі владу. Зрозуміло, якщо вони не переможуть, то не змиряться з поразкою. Щоб не піти в політичне небуття, їм залишається або змиритися з опозиційним статусом, або не зареєструватися в парламенті і спровокувати новий парламентську кризу. Адже якщо не набереться 300 депутатських голосів, парламент буде визнаний недієздатним.

З іншого боку, такий варіант розвитку подій можуть спровокувати і біло-блакитні. Якщо вони не переможуть, то також можуть відмовитися від реєстрації. Почнуть заявляти, що їх підставили, результати фальсифікували, треба вирішувати все в суді. У результаті - знову в парламенті не буде трьохсот голосів. І в тому і в іншому випадку президентові потрібно вводити пряме президентське правління. Тільки наслідки будуть різними: якщо від реєстрації відмовиться нинішня коаліція, у президента буде можливість сказати, що вони свідомо розвалили ВР, тому він змушений взяти владу в свої руки. Тоді гаранта підтримає більшість. Але якщо він підтримає помаранчевих, може бути спровокований конфлікт. Але ж, згідно з Конституцією, пряме президентське правління можна ввести тільки за згодою Верховної Ради. Як інакше президент може оголосити одноосібне правління? - Конституція передбачає пряме президентське правління у разі введення надзвичайного стану. Але це рішення має затвердити Верховна Рада. Втім, якщо немає 300 мандатів, Верховна Рада недієздатна. Україна не може залишатися без законодавчої влади, політкризу потрібно буде зупинити, таким чином президент візьме повноваження у свої руки. Що ще робити всенародно обраному президенту, коли країна в хаосі? Зрозуміло, що весь цей політхаос створений штучно. Втім, як і нинішня парламентська криза. Як ви вважаєте, діюча коаліція може спровокувати такий сценарій у разі програшу? - Я такий сценарій допускаю. Гіпотетично все може бути. Не було підстав для припинення повноважень Верховної Ради - вона розпущена, ніхто не припускав блокування Конституційного Суду і звичайних судів - їх вже немає, ніхто не усвідомлював, що ми були на межі кровопролиття - Генеральна прокуратура це довела. У ситуації, коли немає загальнонаціонального лідера, до думки якого прислухався б народ, в країні може відбуватися що завгодно. Але, на мій погляд, Ющенко буде нелегко ввести пряме президентське правління, поки у нього рейтинг довіри не дуже високий. Так, якби у нього був рейтинг 70%, він був би сміливіше в своїх діях - тоді народ пішов би за президентом. Але ж у нас немає жодного лідера з 70% рейтингом довіри. - Проте такий лідер міг би з'явитися, якби йому дали цю можливість. Людей просто не випускають на політичну арену, не дають можливості розкритися. Не можу повірити, що в Україні тільки п'ять політиків, з року в рік обіцяють одне і те ж. Мені не дано зрозуміти лідерів, які говорять: "Я не прийняв закони, тому що мені заважала ВР", або ВР, яка говорить, що "заважав президент". Поганому танцюристу, як кажуть, завжди щось заважає. Приклад 2006 показав, що населення не голосує за малі партії. Вам не здається, що їх час вже закінчилося? - Ні. За малі партії голосують, але малою кількістю голосів. У світі є країни, де немає прохідних бар'єрів і до парламенту проходять всі партії, за які проголосували виборці. Великі політичні сили розуміють, що поки є високий прохідний бар'єр, вони можуть узурпувати владу. У такому випадку за великі політичні партії проголосують менше половини громадян України, але вони зберуть коефіцієнти партій, що не подолали бар'єр, і будуть правити від імені всіх. Чому СДПУ (О) не пішла на вибори? - Керівництво партії проаналізувало ситуацію і вирішило не брати участі у виборах. Перша причина - нелегітимність виборів, адже вони викликані лише політичною доцільністю. Друга - ми не долаємо 3% бар'єр. Для чого йти на вибори, знаючи, що вони будуть програні? А чому не йдете особисто ви, скажімо, за списком ПР? - Я не буду брати участі у виборах, які з точки зору Конституції лежать поза правовим полем. До того ж не хочу себе прив'язувати до будь-якої політичної силі, адже вони занадто часто змінюють позиції. Чим зараз займається Віктор Медведчук? - Створенням нової юридичної організації. У політику, думаю, він поки не збирається. Хто фінансує малі партії, які ніколи не подолають виборчий бар'єр? - По-перше, учасники цих партій про себе нагадують і не залишаються поза політикою. Вони, мені здається, думають, що прийде час і великі сили, які вже оскандалились, можуть зійти з дистанції, тоді на поверхню вийдуть інші сили. А бізнесмени, їх фінансують, не завжди можуть потрапити в Партію регіонів чи Нашу Україну, але так само потребують захисту. Навіть невелика партія здатна підняти шум і блокувати двері будь-якої установи. У цій ситуації у бізнесмена буде хоч якась політична захист, тому він вкладає в партію гроші. Бізнесмени йдуть у політику не тому, що відчувають гостру потребу писати закони. Шляхом прийняття законів вони лобіюють вигідні законодавчі норми, що відкривають для них мільйонні прибутки. Я в парламенті цього надивився досхочу. Пролобійована законодавча норма (з ПДВ або зняття обмежень для експорту в Україну якогось товару) приносить колосальні гроші. Як змінювалася культура лобізму з 1991 по 2007 рік? - Спочатку великий капітал тільки формувався і такого безладу не було. За час мого президентства було тільки дві гучні справи. Зараз їх сотні. Тоді люди ще перебували під впливом радянських принципів, за кумівство і сімейність карали. Зараз, якщо немає в парламенті сина, дочки, сестри або кума, то це вважається ненормальним. Чому вони не захотіли відкритих списків? Якби на ділянку треба було виставляти конкретні прізвища, куми і брати не пройшли б. Коаліція: дубль другий На ваш погляд, яка коаліція буде в майбутньому парламенті? - Можливо, така ж, як зараз. Партія регіонів і комуністи можуть набрати приблизно такі ж відсотки, як минулого разу. Соціалісти теж можуть пройти. Але за останні дні все може змінитися. Зараз пішла хвиля компромату, і, можливо, виборець в останній момент переорієнтувався. Чи можливий варіант об'єднання НУ-НС і Партії регіонів або блокування частини блоку з регіоналами? - Тільки за умови, що керівники партій справді цього захочуть. Протягом останніх років їхні лідери настільки загрузли у протистоянні, ворожнечі і боротьбі, що не можуть переступити через амбіції. Як ви вважаєте, чи буде коаліція НУ-НС і ПР ефективнішою, ніж коаліція ПР - СПУ + КПУ? - На базі економічних інтересів вони зможуть об'єднатися. Тим більше що олігархи є і там і там - їх об'єднують інтереси капіталу. Але якщо візьмемо ставлення до мови, церкви, зовнішній політиці, то у них позиції діаметрально протилежні. Як свідчить досвід українського державотворення, саме ці гарячі точки досить активно використовуються під час передвиборної кампанії і часто призводять до конфронтації.

Зміна ідеалів

Як ви потрапили в клуб бізнесменів - СДПУ (О)?

- Коли в 1996-1997 роках ми формували партію, в ній ще не було великих бізнесменів. Це вже після 2000 року той же Медведчук став заможною.

Ви народилися на Західній Україні, яка завжди з недовірою ставилася до комуністів, але зробили партійну кар'єру. Були комуністом - стали соціал-демократом. Хто ви за переконаннями?

- Я нормальний жива людина, яка любить свою землю, свою мову і хоче жити як українець. Я був і комсомольцем, і комуністом, до того ж ідеологом компартії, поки не переконався, що все це фальшива ідеологія. Зрозумів, коли побачив документи, що підтверджували страшні репресії в Україні. Тоді покинув компартію. Я стовідсотковий соціал-демократ і вірю, що у цієї сили велике майбутнє в Україні. Чим ви зараз займаєтеся? - Очолюю ряд громадських організацій. Я голова Української Ради Миру, голова форуму "Об'єднаємо Україну", президент громадської організації "Інтелект нації", почесний голова Фонду українсько-китайської дружби. Це всі неприбуткові організації. На чому ви заробляєте? - У мене досить висока пенсія. До речі, я отримую пенсію як народний депутат, а не як президент. У нас українське ноу-хау: у депутата пенсія 17 тис. грн, а у президента - 4,5 тис. грн. Я звертався з цього приводу в свій час і до Кучми, і до Ющенка. Мені вистачить цієї пенсії, адже у мене сім'я достатньо заробляє, але соромно, що в Україні таке ставлення до першого президента. Ви отримуєте прибутку від акцій ФК "Динамо Київ"? - Ні, це неприбуткова організація. Чому ж тоді бізнесмени займаються футболом, якщо він не приносить прибутку? Навіщо акції особисто вам? - По-перше, це справа іміджу. По-друге - реклама. Я став акціонером клубу, щоб захищати його інтереси. Був час, коли на "Динамо" виявлялося неймовірний тиск, - згадайте справу з Григоришиним. Ми вирішили, що я повинен стати акціонером, щоб захищати клуб не тільки як перший президент, але і як реальний акціонер. До речі, я володію лише 1% акцій.

Наталія ГУЗЕНКО, Ганна САЙЧЕНКО, Фото Світлани СКРЯБІНОЇ, Діловий тижневик "Контракти" № 40 від 1.10.07