Об'єднаної опозиції не вистачає голів
Вкотре ми стоїмо перед вибором: вибирати між меншим і більшим злом, чи ні. З партією влади все просто. Незрозуміло за кого голосувати незадоволеним. А таких більшість.
Кожен раз за півроку до дня голосування активується процес "об'єднана опозиція". Однак, чи можемо ми назвати хоча б одне таке об'єднання вдалим? Вже став хрестоматійним приклад "месії" Помаранчевої революції, який виявився лжепророком. Розчарування приносили нам і так звані "треті сили" на зразок Тігіпка, який після вдалих виборів майже відразу увійшов в команду більшості. Чи не балували постійністю і опозиціонери. То в більшість перекинуться, то в уряд. Чи можемо ми сподіватися на те, що нинішня "об'єднана опозиція" буде більш продуктивною?
На відміну від попередніх років, опозиція цього року збита навколо примарного лідера - Тимошенко, яка у в'язниці. Це сильна сторона об'єднання. За Тимошенко справжню, з плоті і боргів по газу, можуть і не проголосувати. Та й хто з нинішніх лідерів опозиції погодиться йти в її тіні десятим номером? Ніхто не хоче губитися у другому ешелоні. Та й не для того створювали вони свої партії, щоб приєднуватися до когось.
Тимошенко на волі зі своїми амбіціями зробила б майже неможливим широке об'єднання. А так вона - оракул, що віщає з Фів. Але і без "проблеми Тимошенко" залишається чимало внутрішніх протиріч.
Часто, за відсутності Тимошенко, роль самого головного опозиціонера приміряє Яценюк. Він звик відчувати себе самостійною одиницею і бути "першим номером" у своєму списку. Проте, це вже зараз викликає неприйняття з боку інших "головних опозиціонерів". Про те, що роздратування колишнім "фронтовиком" буде лише зростати, можна не сумніватися. Адже найбільш болючі питання, в першу чергу питання формування списків, ще не вирішені.
Незрозуміло, чи надовго затримається в об'єднаній опозиції Гриценко. Адже не так вже давно, лише на початку цього року, він вже покинув Комітет Опору Диктатурі, назвавши його "Комітетом Опори Диктатури", і звинувативши керівництво БЮТ у зраді. Тоді мова йшла про голосування опозиції за новий закон "Про вибори".
Не додало опозиції єдності та протистояння навколо скандального мовного закону. Після якого одні опозиціонери стали підозрювати інших в іграх "у піддавки". Яценюк, треба віддати йому належне, втримався від прямих звинувачень і навіть говорив "ми програли", а не "вони здали". Однак, як кажуть, неприємний осад залишився.
А у Гриценка залишився "неприємний осад" від розмов "про життя" з Яценюком. Як він розповів в листопаді минулого року "Українській правді": "Ставлю ключове питання: Якщо після виборів в парламент, треба ж дивитися далі, буде пропозиція від Януковича очолити уряд, Яценюк погодиться? Каже: треба погодитись. Я категорично не згоден".
Те, що багато хто з сьогоднішньої опозиції вже приміряють на себе образ Тігіпко, ми здогадуємося і без Гриценко. Але таке винесення внутрішньої дискусії в ЗМІ навряд чи можна назвати чесною грою. А пізніше саме він заявляв про те, що Литвин обіцяв не підписувати мовний закон. А адже він не прес-служба Литвина. Фігуру останнього залишимо поки без уваги. Хоча, не виключено, що і він скоро може стати "одним з лідерів об'єднаної опозиції". А що! У більшості з ним не вважаються. Деякі регіонали, взагалі кошеням обзивають і "обводять навколо пальця". Куди ж йому, як не в опозицію: "Опозиції потрібен Литвин!" Але поки не про нього мова.
Тактика Гриценко не може не дратувати колег по опозиції. Зливаючи інсайдерську інформацію наліво і направо, він-то сам залишається "весь у білому" - правдолюб, ні дати ні взяти. Але для самої опозиції така діяльність однозначно є шкідницької. Ще в листопаді 2011 року він заявляв про те, що немає сенсу співпрацювати з "лялькової опозицією", а вже в січні 2012-го - скаржився, що Турчинов не дав йому прочитати договір про об'єднання опозиції. І все ж його взяли в компанію. У нього давно накопичився такий-сякий рейтинг. Його впізнають в обличчя, але вже не пам'ятають його перебування міністром. Він досить давно стояв на запасній колії, його карту так і не розіграли на минулих виборах. Як же не взяти його в список зараз!
Дуже мало "говорящих голів" у об'єднаної опозиції. Турчинов? - Навіть в рекламі не знімається. Від БЮТ каже голос Тимошенко. Уж не під час чи сеансу зв'язку по телефону, який з таким скандалом вдалося домогтися для віп-ув'язненої, був записаний цей ролик? Але не можна ж всю виборчу кампанію слухати опозицію в записах Тимошенко!
Можливо, добре, що ми майже не чуємо Кличко. Все ж політичні дебати - це не негрів на рингу бити. Поки Кличко помовчує, все добре - за нього можуть проголосувати просто як за хорошого хлопця. Але ж хтось же повинен буде від опозиції виступати, проводити дебати, приймати швидкі тактичні рішення. І не тільки під час виборів. Але і після. Що стоїть вся ця "об'єднана опозиція", якщо перемога для неї смерті подібна?
Залишаються воєнізовані Яценюк і Гриценко, яких пов'язує давня і публічна неприязнь. Нехай професіоналізм і витримка не покинуть їх і не дадуть посваритися до виборів. Нехай навіть розподіл місць у списках і мажоритарних округах пройде гладко. Але чи можемо ми розраховувати, що подібна різношерста компанія у разі самого успішного результату на виборах зможе зберегти єдність? Багатий досвід попередніх виборів підказує, що колишні погані міністри навіть при повторному вході у владу через опозицію залишаються поганими міністрами. Будь-які об'єднання, побудовані тільки лише на бажанні пройти гуртом в Раду, нежиттєздатні. Оскільки політичний розрахунок завжди буде змушувати учасників чергової коаліції зрештою перетягувати ковдру на себе. Жодна парламентська опозиція досі не виробила якихось інших принципів об'єднання. І тому неминуче розчинялася після виборів, незалежно від їх результату.
Кажуть, розумні люди вчаться на чужих помилках. Нам же, як виборцям, так і опозиції, давно вже варто було б почати вчитися хоча б на своїх власних.