Блог | Враження від перебування в США: американцям байдуже на Україну, а росіяни соромляться Путіна
Про субєктивні враження від двох місяців перебування в США.
1. Тут все дорого.
2. Таке враження, що хтось наверху придумав тезис: "А давайте в США все буде так само як і у інших країнах, але просто до всіх цін і зарплат допишемо нолик в кінці. І зможемо за безцінь викупляти у інших країнах їх товари та робочі години".
3. Наслідок від того що все дорого - тут неймовірно цінується час.
4. Наслідок від того що цінується час - тут цінується все що його економить, або зводить на нуль. Особливо це стосується зменшення кількості оплачуваних співробітнико-годин.
5. Ще один наслідок - правило 20/80 тут працює у всій красі.
Тут роблять лише найнеобхідніші 20% праці.
І забивають на 80%.
Безліч речей які треба б робити в своїх бізнесах, і які у нас в Україні зазвичай вилизують, то тут або не роблять зовсім, або роблять тяп-ляп, лиш би пошвидше.
Приклади цін:
1. Таксі 15 хв = $15. Із ностальгією згадую львівські ціни, коли перебирав між 80 грн і 90 грн за таку саму довжину поїздки.
2. Поїздка із Сан Франциско в Palo Alto (40 км) = $30 і півтори години в одну сторону.
3. Пачка цукру ~2 кг = $6.
4. Дві літри молока, або буханка хліба = $5.
5. Взагалі, тут в все в магазинах коштує від $5.
Про людей:
1. Американці по справжньому дружелюбні.
Багато продавців в магазинах жартують із кожним покупцем. Як мінімум перекидаються кількома дружніми словами. Видно що кайфують від можливості спілкуватись та отримувати посмішки від покупців.
2. В центральній частині все ще багато неадекватних людей на вулицях. Прям сотні на вулицю.
3. Ми, як люди - зазвичай середнє-арифметичне від тих 5 людей, із ким найбільше спілкуємось. Можливо по причині великої кількості (може і 10 тис) назвемо їх так "неряшливих людей на вулицях"- тут сильно занижені стандарти краси і у звичайних людей. Наприклад, я живу в стартаперському колівінгу, кімната + ванна. То на всіх поверхах, лише у однієї людини є праска. Зустріти десь людину у поглаженій сорочці - це прям дуже дивно.
4. А можливо тому що дорого тратити час на красу. Мінімальна вартість робочої години тут - від $25. Середня - $70. Поки включиш праску, поки виключиш, то от тобі вже і $20 за 15 хв твого часу.
5. Тут рай для людей із комплексами.
Всім на тебе байдуже.
Як ти виглядаєш, як вдягнутий.
Тебе просто приймають за людину.
Про відношення до України:
1. Американцям байдуже
2. Мабуть 5% людей які чують що я із України, проявляють інтерес до війни. Інші відносяться так само як і до поляків, чи мексиканців, чи іспанців.
You are from?
Ukraine.
O, cool.
І продовжують говорити про своє.
4. Велику працю роблять українські організації, які тут підтримують інтерес до України. Найбільше на очі потрапяє "Nova Ukraine". Був на більше пяти організованих ними івентів.
5. Росіяни, із якими так чи інакше пересікаюсь - переважно соромляться, і одразу відхрещуються від путіна.
По роботі:
1. Новий дизайн обходиться сильно довше аніж очікувалось. Планували 2 тижні. То вже пройшло півтори місяці. І от, якраз залишається ще два тижні. Готовність 70%. Але розігнались, темп вже вдвічі швидший, аніж був на початку.
2. Поки запускаємо новий дизайн, то є перші три клієнти, із якими не були знайомі до початку роботи із ними. Причому, один - прийшов самостійно, побачивши платформу в роботі. Виглядає оптимістично. Оскільки навіть із старим дизайном, йому також підходить.
А що почнеться через два тижні, коли ми ще і красиві будемо.
До речі, про першого клієнта напишу окремий пост.
3. Зрозумів, що наше позиціонування, це:
Ми продаємо дорогий продукт, тим хто не може платити дорого.
Це близько 20% ринку в грошах.
Це ті, хто вже не безкоштовні події організовує, але ще не ті які продаються на $500k і вище.
Різне.
1. Приїхав із словниковим запасом - 3000 слів. Словникових слів, а не розмовних. Важко з таким.
Але, практикуюсь, поступово вчусь говорити вже фразами, а не просто реченнями послівно. Вже впізнаю близько 70% тих слів, які чую в спілкуванні.
2. Чудо, але тут зустрівся із більше десятка людей, із ким був знайомий в минулому житті. Ніби дрібничка, але це тримає в моральному плані. Якщо хтось хотів зустрітись, але соромиться - напишіть, я із задоволенням.
3. В контексті економії часу, тут придумали геніальну річ: продавати консервовану їжу. Зварили картоплю, або зупку - закрутили в консерву, і продають банками в магазині по $5. Мені якраз на ранок і на вечір. І я прям в захопленні. Швидко, чисто, акуратно, смачно, не треба вчити рецепти.
4. Якщо думаєте що у Львові Садовий спеціально погано ремонтує всі дороги. То щоб розуміли, я живу за 30 метрів від центральної вулиці в Сан Франциско, і тут на дорозі неймовірного розміру яма. Її ремонтують кожних днів 10. Перекривають вулицю, 10-15 робітників, 3-5 автомобілів. Один із них - пересувний туалет. Ремонтують. Звітуються. І через 10 днів знову приїдуть. Або просто не вміють, або одне із двох.
5. Страх пред війною - на жаль, вже в ДНК кожного українця.
Хто перетинав кордон із Польщею, памятає як дивно вперше чути звуки літака.
В США пережив щось схоже, в перші дні, коли мексиканські електрики, які не розмовляють на англійській, рішили не попереджати жильців (все одно ж не можуть пару слів сказати на англійській) а просто без попередження вимкнули світло. А я ж в Америці, тут типу надіявся порядок, світло не має зникати просто так. То прям на кілька секунд пережив страх - невже путін і сюди ракетами добив.
І ще, спостереження:
1. Тут не користуються месенджерами.
Всі сидять на продвинутих версіях СМС-ок.
Як так сталось?
Мобільні опреатори коли зрозуміли що Мессенджери заберуть у них ринок спілкування, то зробили всі СМС-ки безкоштовними. І люди не стали перенавчатись новим месенджерам, і залишились на старому способі спілкування.
2. Дивлячись на неймовірну вартість робочого часу, є розуміння невідворотності максимально швидкого переводу всіх можливих бізнес-процесів на AI-агентів.
І це "не один із" гіпотетичних прогнозів на майбутнє.
А, от реальний, на найближчі один-два-три роки, залежно від галузі. Спілкуюсь із багатьма стартапами, які прямо зараз цим займаються. Сусід, також із України, робить AI-агента для заміни сeкретарок в зубних кабінетах.
А керівник найбільшого індійського колл-центру, сказав, що вже через рік сумніваєтсья чи у них ще буде робота.
Жаль що якийсь чудо-експерт в Українському Фонді Стартапів (Ukrainian Startup Fund), два тижні назад написав що впровадження Штучного Інтелекту - не має інноваційної перспективи, і тому грант не виділять.
Особливо жаль, від того що такий експерт є в нашому Фонді Стартапів, він же не тільки для 2Event оцінки ставить.
3. Робота в нічні зміни - прям виснажує.
Відколи приїхав сюди.
На другий тиждень зрозумів що в поточному стані платформу таки потрібно доробляти.
А у нас лише два по пів фрілансера.
Вся компанія - це по факту я, Андрій (не програмує), і троє співробітниць у Львові (дякую вам що ми все ще разом).
Розмістив вакансії.
Провів море співбесід із іншого часового поясу.
Найняли 8 програмістів.
Ввів в курс справи.
Обговорення та контроль задач до 6 ранку.
Хлопці також майже всі без вихідних.
До речі, із тих двох фрілансерів один, одразу по моєму приїзду пропав на півтори місяці, але вже появився цього тижня, каже дайте роботу.
Але, всі інші - заряджені, робимо неймовірну працю.
До чого я про виснаження від нічних змін. (важко представити що у людей, які в окопах).
Минулого тижня мені треба було верифікуватись по обличчю, в одній системі (не питайте), де вже були мої фото, зроблені в перші дні після приїзду.
І ті фото які роблю зараз - вони вже не співпадають.
Верифікуватись не вдалось.
Як вийшов із цього:
1. Поставив щоденний будильник на 22:00.
2. Купив таблетки із мелатоніном. Їх якщо прийняти і посидіти в темноті 30 хвилин, то заставляє заснути.
Вже пятий день, значно краще самопочуття і здатність мислити.
.
Якщо підсумувати:
В США є неймовірне відчуття свободи, і перспективи.
Але, також - і висока ціна.
Треба дуже швидко бігти.
Прям дуже.
Але, мені такий темп по справжньому подобається.
Прорвемось.
