Анатомія зради

Минуло року підвозів по дорозі з Трускавця до Великого Любіня під Львовом жінку десь років 40-45. Розговоров. З'ясувалось, что вона з одного села, больше того, вчились в одному класі з Ганною Герман. Вона ее пам'ятає ще за дівочім прізвіщем - Стеців. Я спитав Цю жінку про ті, як вона спріймає нінішню сітуацію з ее однокласницю. Вона сказала, что подруги Дуже тяжко спрійнялі ту метаморфозу. Начебто вона їм плюнула у душу. Я ще довго згадувать Цю розмова. Та й потім часто роздумував над тим, як відбуваються Такі РЕЧІ з людьми. Хотів зрозуміті, что сидить в Основі цього Явища. Як почувається таким людям-Перекинчик.

Уважности прочитавши веб-конференцію Ганни Герман І знову замислився над ее частиною. Вона в одній Зі своих Відповідей заторкнула нещодавно опублікованій переклад апокрифу з Євангелієм від Юди. Одразу відчув, что десь под ППЗД ее то мучити. Шукає таку Собі індульгенцію.

Аджея Юда БУВ одним з тих дванадцяти апостолів, что зібралісь разом з Ісусом за последнего вечерею. І до цього ще сам ВІН Пішов до первосвященіків абі змовітісь, як ВІН відасть ЙОГО. Та взявши тридцять срібняків, все ж непокоївся, аби було це без людей. Видно, таки грізлі его внутрішня тривога, чому и Хотів, щоб Було Це не привселюдно. І покаявся после засуджених Христа, и віддав тридцять срібняків назад, а тому Пішов та й повісився.

Тому так ВАЖЛИВО для Герман мати, як захист, отої Віднайдений апокриф. Аджея там Йде мова, что мало чи не на Прохання Ісуса булу Зроблено та страшна зрада. Замало того, что в канонічному тексті Євангелії Ісус Дає зрозуміті, что ВІН вібачає Юді его вчинок. Аджея в Євангелії від Св.Івана Ісус вказує на сина Симона - Юду Іскаріотського, як на свого відступніка. Треба мати доказ, что тій страшній крок має віправдання. Що до того булу спонука вчителя. І тоді ти віправданій, хочай б у своих очах.

Цього нужно и тім, что ніні роблять таке. А таких перед нами, - не міряно. З Нашої истории - Давньої и нінішньої - маємо безліч прікладів того перекіньства. У якійсь мірі природу того Можемо віднайти у Лермонтова:

Хто ж вас жене? Долі чи рішення?

Заздрість чи таємна? Злоба ль відкрита?

Або ж вас обтяжує злочин?

Або друзів наклеп отруйна?

Дійсно, Буває таке, что до зради, до відступу людину кидають нестерпні Обставини, смертельна загроза.

Мій батько, что потрапивши под Жахливе колесо неймовірніх сталінськіх репресій, казав, что Ніяк НЕ можна засуджуваті того, хто НЕ встояв под тортура. Їм Можемо позбав співчуваті. І що наперед Ніколи не скажеш, хто вітрімає, а хто здасться. Тім больше, як розповідалі поодінокі люди, что побувалі и в гестапо, и в сталінськіх катівнях, знущання від сталінськіх "гестапівців" Було незмірно більш страшно. Перша дружина мого батька, что булу заарештовано як Румунська шпігунка, два Місяці Нічого НЕ підпісувала. І врешті-решт, аби НЕ здать, покінчіла з собою у тюремній камері.

Дійсно, среди людей є й достатньо невелика кількість особистостей, Які Ніколи НЕ Здаються и вітрімують вусі. Такими були Василь Стус, Анатолій Марченко І ще ряд наших українських дісідентів. Серед таких Багато вояків УПА, что вітримає все. Булі Такі и среди солдатів Червоної АРМІЇ.

Альо таких порівняно Небагато. Більшість, опінію перед смертельною Ділема, обірають Інший шлях. Чи не можу згадаті в цьом СЕНСІ Дуже спірну и трагічну постать єпіскопа Гаврило Костельника. Саме ВІН по війні после довга і тяжких роздумів погодівся очоліті рух з повернення греко-католицької пастви до православного лона. ВІН Пішов на компроміс Зі злочинний режим, Намагаючись буті Зі своєю Божою громадою. Провести їх тім Скорботна путем забуття трьохсотп'ятдесятірічної истории так званої уніатської церкви.

До речі, у 1596 году Багато хто назвавши зрадником и відступніком Іосафата Кунцевича, Який Пішов на такий же компроміс. Альо спрямованість тієї догоди булу в Інший Бік, до Спілки з католицькою церквою. Кунцевич и его однодумці розумілі, что альтернативою цьом Було свавільне и жорстоке поглинання західноукраїнськіх и західнобілоруськіх вірніх християн східного обряду польською церквою. Зі зміною обрядності, церковної мови. Підпорядкування примаса Польщі.

Відбулася унія. Альо обряди зберіглася, зберігся даже усталення церковний календар. Українські землі НЕ були ополячені. Саме греко-католицька церква булу Головня ревнителем и Захиснику української мови у Галичині. Унія спрацював на майбутнє України.

Альо БУВ и Інший шлях. Шлях, Який пройшов Йосип Сліпий и сотні других священніків, что НЕ розірвалі свой зв'язок з Римом. Смороду пройшли катівні и Сибір. І НЕ здал. Багато хто з них загінув. Прот, церква жила, хай в катакомбах Суспільства, та не вмирає ні на день. Засудіті Костельника я не маю ніякої змогі, бо его шлях на Голгофу теж МАВ віправдання. Бо его метою Було Допомогті вірнім у непереборніх обставинні. Людина вісокої європейської культури, ВІН розумів, что нова влада ліпше зніщіть трохи не всех, но підкоріть Собі народ.

Тому Такі люди мают право на Спокутою. Та є зовсім Інші. Чи не праведники, як Сліпий. І не жертви, як Костельник. І таких теж Багато. Над ними не чинять наруг. Їх НЕ переслідують. Смороду іноді даже, начебто, зовсім непогано влаштовані. Альо КОЖЕН прагнем досягті БІЛЬШОГО. Хай НЕ КОЖЕН, альо Багато є людей, Які НЕ могут вдовольнітіся тім, что мают. Даже коли его більш-Менш Достатньо. Того комфорту, грошів, посад, слави.

Треба Тільки Одне: переступити поріг. Згадаймо Черчілля. Невідпорній мастодонт англійського консерватизму. Можливо, точніше Було б порівняті его з крокодилом, Який НЕ має заднього ходу, рухається Тільки уперед. І від ця людина в скрутно хвилини перед Чергова парламентськиїх Вибори Пішла под протилежних прапорами. А потім, через Якийсь годину, повернули назад.

І его, вочевідь, чи можемо зрозуміті. ВІН робів це перед Чергова ВИБОРЧИЙ кампанією, а не перебігав з однієї парламентської лави на іншу. Подівіться ж на наших парламентарів. Деякі перебігалі по п'ять разів з однієї Фракції в іншу ПРОТЯГ однієї парламентської каденції.

Можемо зрозуміті, коли це робиться во время Чергова парламентських віборів, у Такий собі "Юріїв день". Саме так це відбувається на Заході. Там взагалі Перехід з однієї ПОЛІТИЧНОЇ Фракції в іншу - Явище екстраордінарне. Політична культура ціх країн находится на й достатньо Високому Рівні, Поняття моральності там Важа й достатньо Багато.

У нас же, ЯКЩО ми повернемося на Багато сторіч назад, Традиції були Дуже прікрі. Если згадаті нас немає української "Руїни", то Явища переходу з одного васалітету до Іншого були й достатньо пошірені. Альо одна справа, коли це Було віклікано Поиск для Збереження самостійності або хочай б шірокої автономії держави. Петро Дорошенко, что Пішов на союз Із турками, або Іван Мазепа, Котре Шукало долі для України у спілці Зі шведами. І зовсім Інше, як у випадка з Іваном Брюховецьким, Який ладен БУВ продати не ті, что Батьківщину, - рідного батька заради гетьманської булави, статків. А Скільки Було тихий Брюховецький - нема їм числа.

Альо и в Наші часи прікладів усіх трьох різновідів Зміни поглядів, місця в суспільному різнобарв'ї теж Дуже багато. Злам напрікінці вісімдесятіх років відбівся ЗЛАМ у частках наших людей, хоч у низах, хоч нагорі. Найбільш характерним Було решение двох начільніків української компартії: Кравчука и Гуренко.

Один, хочай й не одномоментно, альо зміг розірваті з минулим. Цього можна Було чекати від людини, что в дітінстві пріслужувала во время молитов у церкві. Альо довге перебування у лавах "керівної и направляючої" врешті-решт призвело его у стан соціал-Демократів з нуліком. Які НЕ малі Нічого Спільного Зі СПРАВЖНЯ ідеєю соціал-демократії. А від Гуренко Багато в чому остался на старих позіціях.

Дуже характерною и Показове булу сентенція Івана Салія: "Тільки дурень НЕ змінює свою точку зору под лещатах аргументів. До речі, я Ніколи ее НЕ міняв ". Від де Вже Можемо надівітіся на віверті політічного перекіньства, то це на прікладі Івана Миколайовича. Один з Головня опонентів Щербицького у 1988-1989 роках, заколотній перший секретар Подільського райкому партії. Вітер свободи кидаємо паном Іваном, як тім перекотиполе, и де Тільки и з ким ВІН за цею годину не бував. Який ТИСК аргументів відчував ВІН на Собі? Та ніякого. Просто весь годину хотілось буті коло власти.

Перелічівші ВСІ ЦІ різновіді відступніків, Варто візначіті шляхи Запобігання Цій чумі Нашої політики, нашого життя. Упередіті можлівість цього, в Першу Черга, чи можемо Завдяк подальшій демократизації Суспільства. Самперед, перетворенню наших правоохороних інституцій. Доки можливіть буде практично безкарне вбивство Журналістів, чого Ми можемо Вимагати від пересічного газетяр чі працівника Електрон ЗМІ. Альо обійтісь покарань позбав Виконавців, як це зараз робиться на наших очах у справах для Гонгадзе и Александрова, буде справжнісінькім злочином проти Суспільства. Бо воно ВТРАТИ перспективу. Тому Розкриття ціх резонансних убийства до самих їх основ є лакмусовим папірцем Нової власти.

Вочевідь, у нас Ніколи не повториться жах сталінськіх часів, коли перед людиною стояла альтернатива або поступитися, або згинути по таборах. Але на наших очах відбувається Трансформація державних машин у наших сусідів - России и Бєларусі - в Бік Збільшення за наростаючою утісків правових інстітутів. Відверто Авторитарний диктат Лукашенко і більш витонченням утиски демократії режимом Путіна. І нас чекає Якийсь з ціх двох Шляхів, ЯКЩО ми Здамо набуті позіції.

Можемо Тільки уявіті, яка метаморфоза Відбудеться з біло-сінімі вождями, коли смороду прийдуть до влади. Нінішнє керівництво Опис НЕ послідовне, альо НЕ підступне. ЦІ ж больше Всього нагадують вовків у овечій шкурі. Смороду Куди більш послідовні, альо до того ж и вельми підступні. З таких Собі зацькованіх трохи не янголят смороду после сумнозвісного Меморандуму Швидко перетворілісь в знахабніліх хазяїв життя. Тому так ВАЖЛИВО приходити на вибори и боротися своим "ні" з цієї зграєю.

Альо що робити, коли ти проголосуєш за якусь політічну силу, а потім на очах вона почінає колото и розсіпатісь. Прігадаймо пана Каськіва, лідера Жовтої Пори. Каськів Зробив свою праворуч, Каськів Пішов. Спокійно, по суті, зрадив Віталія Кличка, а тепер запопадливо, а больше нещіро, предлагает зайнятості того свое місце на чолі цього об'єднання. Отже, всегда треба вельми Обережно ставити до ціх невідомо Звідки и невідомо як з'явлення ОСІБ, Які періодічно вірінають на нашому політічному небосхілі.

Це такоже стосується проекту "Наталя Вітренко", Який вдалину БУВ Впровадження ще покійнім Сашком Розумкова. Задля розвалу партії Мороза. А опісля цею прапор перехоплювався іншімі Наймач, від чого на ньом з'являлося все больше Масна плям. Який же ставши заяложеній, альо до цього годині спрацьовує.

Та Буває інакше. Як це було во время віборів 2002 року, и кажуть, что, може, повторитися и ніні. А самє - Втеча обтяженості статки персон, як Тільки з'ясується, что їх Фракція НЕ Отримала жодних шматка Владніл пирога. Бо треба Розробити чітку систему дійсного відокремлення бізнесу від влади. Аджея, мабуть, не знайдеться людини, яка б повіріла, что пані Ахметов, Порошенко, Фельдман, Бойко з "Ілліча", ЗВЯГІЛЬСЬКИЙ и десятки-десятки других Дійсно розпрощаліся Зі своими бізнесовімі дітіщамі. До речі, як и наш заходів. Категорично боротися Зі всіма цімі "Почесна" президентами и директорами. Щонайперше, на Рівні законодавства.

Звісно, ??институт імператівного мандату, в тому вігляді, як его впроваджено у нас, ставши Додатковий фіговім листком, Який прикриває ВСІ ЦІ огідні перебігання з одного табору в Інший. Віключення таких "особистостей" з парламентського обігу буде кроком до їх ПОЛІТИЧНОЇ смерти. Водночас Пересторога для других. Відміна смертної кари для злочінців болісно спріймається нашим суспільством, альо це крок на шляху до Європи.

Смертний політичний вирок усілякім Перекинчик конче необхідній нашому Громадянська суспільству, Яке Тільки-но спінається на ноги. Цивілізована Європа має зрозуміті цею крок, Котре обумовлено багатьма десятіріччямі фарісейської власти у бувшому Радянському Союзі. Колі люди читали Виключно между рядками, свобода слова булу позбав на кухнях, та й то чи не всегда.

Цею Захід, а самє - "вжесточення" невблаганності імператівного мандату - відіграє свою роль у боротьбі з Тімі, что, як хамелеони, скідають свою стару шкіру Виключно заради чінів и слави. Як Вже згадувать Герман-Стеців, чі Інший львівський "Павлик Морозов" - Тарас Чорновіл. Можу хоч якось зрозуміті того ж львів'яніна-бізнесмена Писарчука, что плавно перетік з СДПУ (о) до регіонів. Бо боїться за свой статок, Який Вже надбавки. Зрозуміті, але не віправдаті.

Що ж до тих двох інтелектуалів, можу лишень згадаті висловлювань Максима Горького: "Зрадник гірше за тифозних вошу". Тому не Варто стідатісь створюваті вокруг ціх підпанків атмосферу неспрійняття и зневагі. Даже подавання руки таким добродіям є потуранням, компроміс Із совістю, на Який НЕ Варто йти. А як бі їм хотілось Закритого тім віднайденім апокрифом про Юду Іскаріота. Бо ж не смороду Перші. І трохи не богоугодні діла чиняться за ті тридцять срібняків.