УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

"Масштабний тренінг суспільства"

'Масштабний тренінг суспільства'

"Президент завжди Дие бездоганно "

Відео дня

В.А.Ющенко (про себе)

Будучи гостем 5-го каналу, в програмі "Аналітичний щоденник" Re.акція ", пан Гавриш, як член Національної Конституційної Ради, заявив, що вся президентська метушня навколо Конституції - це всього лише реалізація пекучого бажання Президента влаштувати черговий" масштабний тренінг "для народу.

Крім того, пан Гавриш в цій же програмі зумів приголомшити навіть бувалого "види" і багатьох політиків журналіста Романа Чайку своїм висловлюванням: "Народ повинен взяти відповідальність за свою політичну владу". Очуметь!

Що ще повинен "народ" нашим політикам? Мені здається, відповідальність "народу" перед "політичною владою" закінчується заповненням бюлетеня, в якому він, "народ", висловлює довіру чи недовіру тій чи іншій політичній силі, передаючи саме їй як раз таки ту горезвісну "відповідальність" за себе (даючи їй , тим самим, політичну владу), а ніяк не навпаки. Але пан Гавриш вважає, що ми повинні, до всього іншого, ще й за цю дивну "політичну владу" нести відповідальність. Перебір. Враховуючи діаметрально надмірну "політичну гнучкість" товариша Гавриша (то він "координатор" прокучмівської "парламентської більшості", то - заступник секретаря РНБО), можна сказати, що цього разу він усього лише озвучив позицію Президента.

А раз такий "перебір" став вже системним, то варто серйозніше подумати про відповідальність. І, в першу чергу, про відповідальність нашої "політичної влади" (а якщо сказати більш точно - про повальну її безвідповідальності).

... Дані соціологічних опитувань серед російського населення, проведені в 2007 році, висвітили парадоксальний факт: близько 42% опитаних відчувають "теплі" почуття і певну "ностальгію" по відношенню до И.В.Сталину (!) ... Ошелешує дані.

Природно, виникає питання: чому люди відчувають досі такі почуття до людини, завдяки волі якого болісно загинули мільйони людей, були зруйновані мільйони сімей, мільйони зламаних і викривленої доль? Швидше за все, основою цього феноменального парадоксу є поняття "відповідальності".

Будучи ідейним вождем радянського народу та офіційної главою держави, пан Сталін (будучи до всього іншого неперевершеним тираном, страждаючим комплексом переслідування і певної "манією" на цьому грунті) ніс на своїх плечах вантаж "повної відповідальності" (нехай і розуміється їм з точки зору "кілька хворої психіки") за свою державу і свій народ (так, викривлено, так, знищуючи чималу частину свого ж народу під "благо" державних інтересів і т.д.).

Після смерті В.І.Сталіна залишився один френч і пара стоптаних чобіт. І пан Сталін не дозволив провести "обмін" свого сина, який потрапив у фашистський полон, на значимого німецького офіцера, який перебував у радянському полоні (не кажучи вже про те, що і син його воював на "передовій" у роки ВВВ).

Я ні в якому разі не збираюся виправдовувати дії пана Сталіна і вже "фанаткою" його так точно не є. Я просто намагаюся зрозуміти, чому після всіх звірств, скоєних за його вказівкою, народ про нього плакав, і не в фігуральному сенсі, а в прямому. На поверхневому плані відповідь - залякали народ, зомбували ... Природно, це теж мало місце, але якби це була єдина причина, то по закінченню стількох років його "фігуру" всі люди ненавиділи б зі страшною силою.

А 42% росіян по ньому і досі "нудьгують" ... (та чого "гріха таїти": багато наших і бабусі, і дідусі - прихильники "комуністичного ретро" теж). Так що основою такої підсвідомої любові до свого вождя простого народу є знову-таки підсвідоме розуміння (відчуття) людьми того, що пан Сталін судив себе так само, як і рівних собі. Отрутою "подвійної моралі" його хвора (у плані нездорової психіки) душа не була уражена. Почуття відповідальності за свій народ його не покидало.

Чого не скажеш про сьогоднішню "політичної влади", яка мало того, що "відповідальністю" перед людьми не страждає, так ще хоче, щоб ми за дії цієї політичної влади відповідали! Охреніли геть, перебуваючи у вічному "політичному" кризі-маразмі.

А тепер про відповідальність перед людьми нашого всенародно і персонально обраного пана Президента Ющенка (адже саме з його особистої політичної "відповідальності" починається "відповідальність політичної влади", чи не так?)

Аналізуючи його дії за минулі три роки перебування в іпостасі Президента, можна сміливо констатувати факт віддаленості пана Ющенка від поняття "політична відповідальність" на нескінченну відстань. Замість обіцяних реформ (економічних, соціальних, судової та адміністративної і т.д.), вельми, до речі, насущних для держави Україна і його жителів, пан Ющенко тільки тим і займається, як правильно підмітив пан Гавриш, що влаштовує нам "масштабні тренінги", щоб за цим процесом масштабної тренування ми не встигали тверезо поглянути на його "реальні" дії.

Наш улюблений Президент пан Ющенко останні три роки зайнятий чим завгодно, тільки не тим, чим мав би займатися, якби мав елементарне почуття відповідальності і за країну, і за людей. До того ж поняття відповідальність включає в себе і обов'язок виконання даних обіцянок. На Майдані він з "піною у рота" обіцяв нам, в першу і головну чергу, проведення соціальних, політичних і економічних перетворень.

Нашому "головному танцюристу" на політичній сцені постійно щось (і хтось) заважає з повною "політичною відповідальністю" якісно виконати "танець демократії". Йому заважає абсолютно все: то "гадина" Тимошенко; то "зрадник" Зінченко, що розкриває "закулісні" таємниці "групи підтримки" нашого "головного танцюриста"; то "любі друзі" в особі пана д Порошенко і Безсмертного, Третьякова та іже з ними, з якими він міцно пов'язаний "ланцюгом загальних злочинів"; то "поганий неправильний" парламент; то віроломний "зрадник" Мороз, "розвалив" "демократичну коаліцію"; то "московський патріархат", підло не бажає об'єднуватися з нашим рідненький УПЦ; то знову ж, вкотре (!) "поганий неправильний" парламент; то "законні" дострокові вибори; то "неграмотний електорат", який віддав усього 14% голосів за різношерстий "націоналістів-демократів"; то "клятий" кабмін Януковича; то "Газпром"; то "джипи з донецькими номерами"; то "кульки-салюти"; то ... Продовжувати можна ще дуже і дуже довго.

"Все" і "вся" заважають пану Ющенку виконувати взяті на себе політичні зобов'язання і пам'ятати про "політичної відповідальності". Ось і влаштовує він нам "масштабні тренінги суспільства". Причому - перманентно, щоб колись нам було навіть подумати про відповідальність пана Президента перед народом за скоєне (і вже тим більше - за обіцяне, але не скоєне). Тепер ось роки два будемо "тренуватися" на Конституції, благо тема для референдуму вельми довгограюча: на два роки вистачить, а там, дивись, - і президентські вибори ...

Не знаю кого як, а мене наш Президент своєю повальної політичної "безвідповідальністю" вже "затреніровал".

І тут треба щось вирішувати. І вирішувати це доведеться саме, і в першу чергу, пану Ющенку як Президенту України. На його плечах лежить величезна відповідальність за країну і людей, що проживають в ній, навіть якщо він її "свідомо" не бажає відчувати і приймати.

Дивлячись на його дії, як на дії першого політичного обличчя в державі, у мене не виникло відчуття, що він повністю усвідомлює, які "тектонічні пласти" суспільної свідомості були зворушені завдяки його "майдан шоу" в кінці 2004 року, і недооцінює, яке розчарування відчувають люди від сьогоднішніх його дій, і яке роздратування накопичується в суспільстві завдяки цьому. Ментальні установки суспільства мають колосальну інерцію, і ні до чого хорошого недооцінка ситуації і слагающейся суспільно-політичної ситуації не призведе, оскільки, на жаль, наш Президент далеко не " завжди Дие бездоганно ".