Президент: всі ми гості з майбутнього

Президент: всі ми гості з майбутнього

Журналісти та експерти охрестили чергову прес-конференцію "на галявіні" Віктора Ющенка прощальній. Судячи з усього, ніхто не повірив запевненням глави держави про те, що він виграє президентські вибори. Та й сам Віктор Андрійович не особливо сподівається на перемогу, оскільки зазначив, що не буде великої трагедії в тому, що він повторно не стане Президентом України. Але вирішив, мабуть, тримати "марку" до кінця.

Хоча Ющенко планував поспілкуватися з представниками мас-медіа про власний проект Конституції, але торкнувся і більш актуальних проблем. Думається, Віктор Андрійович був готовий до цього, і не особливо гостро і емоційно реагував на хворі для нього питання, хіба, що пару разів. Ймовірно, йому хотілося, щоб цю прес-конференцію запам'ятали, оскільки факт зникнення "темників" у ЗМІ і можливість журналістам вільно висловлювати свої думки можна назвати заслугою Ющенка. Навряд чи б ще п'ять років тому журналісти з опозиційних видань (а таких в Україні практично не було) могли в лоб поставити провокаційне питання главі держави. Такого журналіста просто не допустили б до мікрофона або взагалі не акредитували.

До речі, сильніше за всіх від нестримної свободи слова постраждав сам Ющенко, якого критикували все. Неабияк Віктору Андрійовичу дісталося у зв'язку зі справою про отруєння. У цьому він зізнався, закликавши представників ЗМІ не відступати від своїх принципів.

Прагнення Ющенко відповісти як на якомога більшу кількість запитань, підтверджує і формат вступного слова - воно було несподівано недовгим. У ньому, як і планувалося, Віктор Андрійович повідав про власний проект Конституції. Зміни, за його словами, необхідно ухвалити до президентських виборів, бо інакше такого шансу не буде 10-15 років. І тут же висловив сумнів, що в нинішніх внутрішньополітичних реаліях швидке прийняття конституційних змін можливо.

Президент прав: Основний Закон потребує змін. Хоча Віктор Андрійович пропонує не зміни, а повністю нову Конституцію - а це вже зовсім інший документ і інший алгоритм. До того ж головна проблема України не стільки в недосконалою Конституції, але в небажанні можновладців її виконувати. Переписування з чистого аркуша нічого не дасть, якщо політики як і раніше будуть діяти суто за своїми "поняттями".

Чого гріха таїти, Віктор Андрійович намагається таким чином привернути на свій бік виборців. З цією метою був запущений інтернет-опитування, куди внесли тільки ті пункти, які можна назвати "рейтинговими". Це положення про скасування депутатської недоторканності, скорочення депутатського корпусу, запровадження відкритих виборчих списків. До того ж конституційні зміни потребують тривалої і копіткої роботи. Незрозуміло, чому Ющенко, особисто постраждав від переписування Конституції на швидку руку, пропонує сам подібний сценарій? Щоб іншим неповадно було?

У чому президент був послідовним, так це у викритті Юлії Тимошенко. По-перше, головною загрозою, на його думку, залишаються спроби ПР і БЮТ "поділити країну на двох". По-друге, "політична корупція" (це слово однаково люблять вживати всі без винятку політики, вважаючи, що українці будуть до них більш прихильні на виборах). Ющенко нагадав, що в кожному міністерстві 11 заступників, і з них 11 - комуністи. За його словами, КПУ - та сила, яка знищувала свободу в Україні, знищувала наших батьків і дідів. З цим можна погодитися. Але КПУ створена вже після 1991 року, і в цій політичній силі вкрай мало тих, хто був причетний до репресій, тим більше Голодомору. Українські комуністи лише декларативно дотримуються ідеології марксизму-ленінізму, в реальності вони набагато прагматичніше. І якщо говорити про комуністів, то не варто забувати про Тимошенко, адже Юлія Володимирівна - комуністка ще та. Просто термін з моди давно вийшов, тому Тимошенко вважає за краще називати свої дії "реформами". По суті, прем'єрська діяльність зводиться до принципу: відібрати у багатих і віддати бідним. Отже Віктор Андрійович міг би й попроще все сформулювати: червоної чуми імені КПУ в Україні давно ніхто не боїться, але мало хто побоюється її відродження під "біло-сердечними" прапорами.

По-третє, дісталося Кабінету міністрів і за спробу продати Одеський припортовий завод, і за армію. У першому випадку Віктор Андрійович опустився явно нижче рівня глави держави. Він зазначив, що в XVIII столітті "Катерина II робила на українських землях подібну ж акцію - роздавала землі своїм коханцям, своїм фаворитам", маючи на увазі великого бізнесмена Ігоря Коломойського, який майже що купив завод за не дуже великі гроші. Факт змови між Тимошенко і Коломойським не виключений, але це треба довести. Критика справедлива, але Ющенко треба було почати з себе, раз "заслуга" призначення Тимошенко на пост прем'єра в 2007-му належить йому. Вже тоді було зрозуміло, що Юлія Володимирівна велика популістка і авантюристка. Дивно виглядає і приписування Президентом собі заслуг у рекордному зростанні ВВП України за останні п'ять років, на тлі запеклої критики роботи уряду.

У чому прес-конференція точно не була прощальній, так це в підведенні підсумків. Зрозуміло, Ющенко навмисно цього не робив, хоча, за його словами, п'ять років він проводить "ту політику (яку? - Авт.), Яку повинен проводити, і кажу те, що повинен, незалежно від того, як мене розуміють журналісти, або як мене зрозуміє нація ". Тому думає не про наступні вибори, а наступних поколіннях. (Тут мимоволі згадуються слова екс-глави Секретаріату Президента Віктора Балоги про те, що Ющенко - людина майбутнього). Проте, думаючий "про майбутні покоління" Віктор Андрійович не бачить на чолі держави нікого, крім себе: "У вас є простий вибір: рухатися далі, вперед, з Ющенком, або назад - з іншими кандидатами".

Може бути, українці ще й почують, що зробив Віктор Ющенко для них за час свого президентства, які "десять кроків назустріч". Звичайно, критикувати завжди легше, а нинішнього главу держави тим паче. Він був першим, і поки єдиним, який виграв президентські вибори в драматичній ситуації, але не перший глава держави, в якій розчарувалися. Правда, ступінь розчарування набагато вище, ніж у попередників Ющенко. Не виключено, що через роки багато хто прийде до висновку, що Україна Віктора Андрійовича краще, ніж запропонована наступними президентами. Може, саме це мав на увазі глава держави, говорячи, що він виграє? Але, можливо, цього і не станеться. Зрозуміло, що за ці п'ять років було зроблено чимало хорошого, і на даний момент це ще не оцінили. Така історична закономірність. Але дуже хотілося б, щоб кожен з президентів вмів об'єктивно оцінювати не тільки промахи своїх опонентів, а в першу чергу власні. Тоді можна було б бути спокійним за долю держави.

"Вся правда"

Президент: всі ми гості з майбутнього