Про захист вітчизняного олігарха

Скажімо, в СРСР був нормативний коефіцієнт ефективності капвкладень 0,15. Це означає, що вкладення грошей у створення або розвиток / розширення виробництва вважалося доцільним, навіть якщо за рік окупалося тільки 15% цього вкладення, а повна окупність наступала, стало бути, майже через 7 років.

Зараз 7 років чекати ніхто не готовий, окупності вимагають за рік-два, максимум - два-три, а для когось взагалі "нормативний коефіцієнт ефективності" не 0,15, а 2,00, тобто гроші він бажає повернути через півроку і повністю обернути за рік двічі.

У цивілізованих країнах така швидкість обороту капіталу і непристойна, і неможлива. А наш "виробник" разопсел на надприбутки. Причина їх двояка:

1) часта відсутність (як не дивно) повноцінної конкуренції з імпортом завдяки як державному протекціонізму, який при таких ввізного мита та податку стає вже нездоровим, так і практично офіційної підтримки курсу долара до гривні (а не гривні до долара), внаслідок якої стає вигідно експортувати (за виручку у ВКВ можна купити багато гривень) і невигідно імпортувати (потрібно дорожче платити в дешевих гривнях), а значить, товари йдуть з вітчизняного ринку і конкуренції на ньому не залишається;

2) наднизькі витрати - знову ж за відсутності конкуренції - на оплату праці.

Якийсь час при Тимошенко було навпаки, "виробники" завили, і вже за Єханурова все повернулося на круги своя. Підтримка когось ще, крім олігарха, називається у нас популізмом. А відсутність реального ринку, коли і ціни простіше накрутити, і якість нікому не потрібно (а раз так - навіщо шукати або вирощувати кваліфікованих працівників, які коштують дорожче "стандартної" української робітничо-інтелектуальної сили?), Якраз породжує ті самі ножиці, в яких заводяться надприбутки, адже ціни максимально високі, наскільки це взагалі можливо в злиденній країні.

Укрупнено - так, а дрібні винятки лише підтверджують правило.

Роль же податків при такому розкладі всім зрозуміла: свої - або обійдуть їх самі, або з ким треба домовляться, а чужі - нехай бояться сюди лізти.

Олександр Кірш

Інфографіка - www.umservice.net