Солодкий оцет або безкоштовний сир

Перед виборами партійні подарунки "з агітацією на борту" стають все дорожче. Думаю, до наступних виборів на вулицях роздаватимуть вже не шапочки-шарфики, а відразу моторолери та автомобілі з партійною символікою. Принаймні, за останні кілька кампаній подарунки явно подорожчали. Згадаймо тільки далекі 98 - 99 рр.. Тоді окрім продуктових наборів (кіло січки - кіло гречки) зброєю агітаційної боротьби були хіба що одноманітні листівки да телебачення. Чи то справа зараз - і футболочки тобі, і шапки, і шарфики, а самі щасливі змогли відхопити навіть пуховики. Ось він - апогей солодощі "Халявка"!

Звідки ж взялася ця дивна традиція - обдаровувати електорат? Не будемо шукати відповідей в античному або давньоруському минулому, досить радянського досвіду. При Союзі голосувати за єдино можливого кандидата було справою сумним, але обов'язковою. І щоб якось стимулювати виборця, партія, зрозуміло, теж єдино можлива, знайшла мудрий підхід: а давайте прямо на ділянках продавати дефіцит. І адже продавали! І згущенку, і тушонку, і майонез, і все ту ж січку-гречку (хоч і не дефіцит вона). А для сильної половини людства навіть час в день голосування йшло по-іншому. Адже в інші дні горілку можна було купити тільки з другої години дня. А як вибори - так прямо тобі з моменту відкриття виборчих дільниць. І наллють, і бутерброд в якості закуски відвантажать, і на винос брати можна. Фантастичне був час - їжею да бухлом електоральний дух до неба підносили.

Зараз так просто на виборах не відбудешся - час іншого. Партій стало принципово більше. Настільки принципово, що жодна людина, що бажає зберегти психічне здоров'я, не захоче сотню назв запам'ятовувати. І щоб хоч якось виділятися серед подібних претендентів на роль політичної надбудови суспільства, партії змушені чітко про себе заявляти.

Але ж і заявляти можна по-різному! Ті, у кого є хоч трохи адекватна так Програма пара-трійка осудних лідерів, хоч пояснити можуть щось простій людині. Мовляв, країну вести будемо до світлого майбутнього, шлях обрали гідний - через ринкові перетворення да соціальне стимулювання. А в результаті отримаєте, шановні виборці, мільйони робочих місць і подвоєння ВВП на додачу. А якщо яка партія ідеології не має, досягнень теж з "кіт наплакав", а лідери такі, що без мату двох слів сказати не можуть? Так тоді на всю котушку запускається виробничий процес. Тут тобі і рюкзачки, і ручки кулькові, і вже звичайно безліч прапорів, прапорців да флажочков. Календарики, стрічки, шапочки з шарфиками - само собою.

За останні два тижні автор примудрився абсолютно безкоштовно отримати від нудьгуючих агітаторів майже весь перерахований набір виборчої атрибутики. Ось тільки ватника екологічного не вистачило і циліндра з сердечком на голову. Зате є з сердечком шапка-вушанка і зелена футболка МИ.

Нагадаю, НІХТО з агітаторів, даруючи оці непомірні блага життя, навіть не запропонував мені у вирішальний день 26 березня проголосувати за цей самий блок футболок або за малиновий шарфик з трояндочкою.

І, в принципі, правильно робили. А то б я їм відповів простими людськими питаннями: "А у вашому штабі думав хтось, що дарувати взимку футболки злегка странновато?", "А ваші політтехнологи на себе пробували ці вушанки натягувати? Вони ж у дзеркалі роблять з будь-якої особистості "однозначно-дебіловатое" вираз обличчя. Або дизайнери тільки на штабістів міряли? "Ну і так далі, до самих до околиць їх агітаційної продукції.

І ось ще що помічено. Обидва лідери виборчої кампанії - НСНУ і ПР - не дуже-то викидають гроші на роздачу "солодкої Халявка". Зате лузери, які зібрали з інвесторів мільйони в обмін на обіцянку теплого депутатського крісла да недоторканності на додачу, викидають в народ тисячі доларів щодня. А народ що? Народ - він простий і мудрий. Якщо шарфик для дачних робіт або, скажімо, для походу за грибами згодиться - так ми візьмемо. А якщо це прапорець чужої політичної сили - теж візьмемо, але через 100 метрів викинемо. Згадати тільки, як складно було в Києві випросити у агітаторів ще на початку жовтня минулого року помаранчевий прапорець, і скільки сотень блакитних прапорців летіли в смітники прямо під час чергового концерту "Молодь за". А в інших містах України ситуація, швидше за все, була абсолютно протилежною. Важливо, що результат голосування досягається не ціною агітаційної продукції, а іншими речами. Довірою, справами, та хоч словами розумними, а не істеричними криками. Дивіться на свіжі рейтинги і прислухайтеся, панове політики!