Він зміг. А ми?

І то вже інша справа, з якого боку стояла з паяльником Юля, поки хтось вкладав у президентську длань історичну ручку.

Як і те сьогодні не має значення, що Віктор наш Андрійович несподівано доблесно ризикнув шашкою розрулити ті проблеми, кожну з яких сам же і породив.

Але про це не на часі. Тепер важливіше, що сталося те, що таки сталося. І це добре. Тому як абсолютна банальність: краще жахливий кінець, ніж жах без кінця - це саме до нашого випадку.

Звичайно, бездоганного дотримання букви Конституції в Указі Президента про розгін парламенту не спостерігається. Як відсутня вже не тільки буква, а навіть і дух Конституції у перетягуванні зРаду ковдри на себе. Воно й зрозуміло - який під ковдрою дух, коли СРКа.

Вона сьогодні помітніше, ніж завжди, в особі Мороза, вертить своїм Господарем.

Тому що у Януковича, на відміну від Мороза, що не край в перспективі насправді - чомусь ж він терпить тортури архізакритим п'ятигодинним розмови з Ющенком, це не кожен витримає - навіть з подвійною тюремній стажуванням.

Може, Віктор наш Андрійович живописует Віктору ихнему Федоровичу, як воно буде класно і модерно - об'єднати, нарешті, країну після нових виборів "широкою коаліцією" вже без всяких корисних кайданів і, природно, без "морозної" зашморгу.

Зрештою, якщо опозиційні демсили не візьмуть безумовна більшість - цим і закінчиться. І це вже не найстрашніше - у порівнянні з сьогоднішнім безконтрольним всепокритіем України донецькій "демократією", розворотом курсу та повної "прихватизацією" країни.

Але сьогодні вся країна в заручниках у Мороза? Ні, звичайно, пацанам самим в падло з влади з'їхати, не за поняттями це.

Але фактор Мороза погіршує ситуацію.

І справа не тільки в тому, що Морозу більше нічого на нових виборах не світить (якщо, звичайно, днями когось не вб'ють, і Сан Санич не виявиться головним героєм-викривачем з касетником в кишені). Він, як використана гумка, на хрін нікому не потрібен. А на голову собі хто його ризикне натягувати? Він сам всіх натягнув.

Але справа ще й у тому, що, поставивши на карту все, включаючи колись славне ім'я колись морального авторитету, щоб повернутися в крісло за завчасно посиленими під себе повноваженнями, та за підсумком увійти в історію спікером (ні, главою!) вперше розігнаного парламенту? І ким? Ющенко! - Це для Сан Санича куля в лоб. Або навіть дві.

Тому проти цієї вищої справедливості - тобто, такого ганебного іудине фіналу - він буде битися, навіть якщо ціна його особистого питання - вся Україна з усім її народом, включаючи ще ненародженої покоління.

А поки що Янукович згортатися не збирається і проголошує: "Мі будуємо демократичну країну!".

Одного демонстративно знакового відновлення зРаду ЦВК Підрахуя достатньо, щоб весь світ переконався, яку "демократію" ми знову "будуємо".

А в Криму дони луплять журналістів, наче так і треба - і це, до речі, вже не тільки не топ, але і зовсім не всеукраїнська тема. Проїхали?

Ну, правильно, той урод, який "перший почав", після (привіт, Ганка!) Показового шуму навколо нього залишився не тільки безкарним - він, Калашников, герой. Ну. "Польовий командир Майдану". І "5-й канал" підставляє йому мікрофон ... Тьху.

Він виглядає, звичайно, на Майдані, як даун він на льоду ... Опозиція, залишивши Майдан і не полощіть в одній річці двічі, може, і права: "сині" на Майдані - це саме по собі запалює. Однак, наскільки - розтин покаже. Або, може, краще не чекати розтину?

Ситуація-то загострюється. Януковичі зі СРКой, оговтавшись від шоку, вже відверто кладуть на Президента і його Указ.

Зухвало не визнаючи, що дія його не відміняється зверненням до Конституційного Суду. З вердиктом якого обіцяють рахуватися з такою наполегливістю, ніби заздалегідь знають, що його не буде. Як досі немає ніяких вердиктів.

А волчара стають небезпечніша з кожною годиною.

Ось, візьмемо Ваську. Не за яйця, просто візьмемо для прикладу. Тому що він же ж обличчя і голос "регіоналів", їх інтелектуальна планка, якої, мабуть, повинна відповідати нація - а інакше звідки ж єдність.

Тут, кажуть, американські тренери веліли Януковичу зобов'язати Васьков з'являтися на публіці лише в каракулевій шапці. Навіщо? А на мізки схожа.

Так тут ось Кисельов загрожує міністру оборони Гриценко і главі (в.о.) СБУ Наливайченко відставкою. "За політизацію".

Нє, тут нічого дивного. Всі побачили, що Гриценко - дійсно людина Честі і в кабмінівської зграї, упускати антипрезидентську піну, має свій голос, мужність і переконання.

Наливайченко - теж, виявляється справжній мужик, який нагадав, що СБУ теж щось може ...

Але рупор "донів", "від імені та за дорученням" замахнувся на них, вже не згадуючи ні про які президентських повноваженнях щодо силових кандидатур, тільки лише засвідчив: будь-які компроміси з бандою - акуратна упаковка здачі в полон.

Що і сталося в історії з главою МЗС. Тому що спостерігати в телевізорі, як езгал під тяжким поглядом прем'єра Яценюк, ніби під ним не стілець був, а цей ... ну, може, Головатий, коли на екстреному Кабміні голосувався отлуп Указу Президента, а він, цей улюбленець Ющенки, всяк являв болісну вимушеність проходження за позицією Гриценко ... Окружна відпочиває.

Коротше, сьогодні справа, звичайно, не в Президенті, і нафіг б мені його, Сусаніна, рятувати. А справа в тому ... Не, спочатку про веселе.

Тут ось малюк Шуфрич, розмірковуючи про те, що "гра у вибори" для Ющенка погано закінчиться, тому як "відповідь" на Указ можна наблизити дату президентських виборів, стверджує, що "на це погодяться не тільки депутати провладного табору" (УП).

Ги. Ну, є питання, є.

Їде ковбой по преріях. Бачить - димок попереду. "Не інакше індіанці, - думає, - треба валити". А внутрішній голос йому: "Нічого не бійся. Скачи, куди скачеш ".

Ну, поскакав. А тут із заростей і справді індіанці - багато, грізні такі. "Тика треба! - Думає ковбой. - Порвуть на хрін! ". А внутрішній голос: "Все нормально. Зупинись і стій, нічого тобі не буде ".

Ну, індіанці оточили ковбоя, набичив, піками махають, кричать. "Пиздец ..." - думає ковбой. А внутрішній голос: "Не дрейф. Всі окей. Плюнь червоношкірому вождю в морду ".

Ковбой примружився - і плюнув ... Внутрішній голос: "Ну, тепер тобі точно пиздец!".

Деякі продовжують втулять, що цей "внутрішній голос" насправді весь в косі і Луї Віттоні ...

Але це вже інша історія.

А поки що Мороз зі зРаду заявою авторства Бокого і Баранівського звинуватили Президента в "посадовому злочині - спробі державного перевороту".

Так я і кажу: сьогодні справа не в Ющенко. Справа в тому, що якщо Президента, який зміг, чи не підперти тими силами, нами, усіма, хто з Ваською всіх модифікацій зроду навіть срать на одному гектарі не погоджувався, то країні, яку ми хотіли, яка так і не трапилася, але маленький шанс ще є - не бути зовсім.