Лісові брати 2, або Ода недорогому зеленому

Цей текст прийшов до редакції у відповідь на статтю Михайла Подоляка " Лісові брати ". Ім'я автора "Обозревателю" не відомо. Ім'я шановного Михайла Подоляка з'явилося в підписі до статті вследствии технічної помилки, за що ми приносимо і авторам, і читачам свої вибачення. Текст же відповіді пропонуємо нижче.

Працюючи над продовженням серії матеріалів про функціонування, так-так функціонуванні, а не роботі Державного комітету лісового господарства, я довго думав над назвою другої статті. Багато варіантів приходило на розум, більшість з яких носили виключно обвинувальний характер. Але мені, як автору сього безстороннього викривального матеріалу, не пристало робити висновки. Свої висновки повинен зробити шановний читач.

Але все-таки повернемося до назви, на якому зупинився я. Багато хто з вас подумають, що в статті, назва якої "ода недорогому зеленому" мова, природно, повинна йти про долар. Я б подумав також, але насправді, оповідати я знову-таки буду про зелений ліс, вірніше, про його недбайливих господарів. Але про це пізніше, зараз зроблю невеликий екскурс в історію і розповім про те, як нашу багату і унікальне лісове спадщина виявилося в руках спекулянтів і корупціонерів від політики.

Останні два роки влада своїми діями робить все для того, щоб населення країни панікувати і істеричний від її непрофесіоналізму, коли кожен громадянин нашої України не знає, що його очікує в несвітлого майбутньому популізму і нездійсненних обіцянок. Що обурює найбільше: всю свою неспроможність представники так званої "більшості" вміло маскують і прикриваю під різними приводами. На початку вона прийшла піднімати країну з руїн (2007 рік - рік, коли спостерігалося зростання ВВП, коли стабілізувалася економіка після "помаранчевого" шабашу, коли зростання інфляції був найнижчим за останні 10 років, хочу назад в таку розруху!), Потім вона знайшла другий виправдання - економічна криза, завдяки якому "тімурша та її команда" збагачувалися не тільки фінансово, а що найстрашніше, а й електорально: адже з блакитних екранів наших телевізорів не припинявся потік неприкритої брехні і облуди. Добре, що захлинулися в цьому, вже не "блакитному", потоп не все.

І рік нинішній - 2009, а особливо його закінчення - час передвиборної агонії, коли імідж вже сформований і в умах населення вже давно засіло "хто є хто". І тут вона каже спасибі грипу, який блискавично відвів нашу увагу від заяви Путіна, що Україна нічим платити за газ, від того, що друкарський верстат уже давно запущений і що вже на сьогодні рівень інфляції досягає 30%, від того, що бюджет на 2010 рік, який вона просуває, поверне країну в моторошні 90-е.

Перераховувати можна ще довго, прикладів наводити тисячі. Але якщо все так погано, запитаєте ви, тоді чому б просто не зібратися народним депутатам, які нарікають на кожному кроці, що відстоюють наші з вами інтереси, та і не відправити цю владу у відставку?

Ось тут-то і вся колізія, яка і поверне мій оповідь на лісову тему. І буду я оповідати про те, як у нашій країні справи робляться да суперечки йдуть на лад.

Питання про винесення недовіри нинішній владі в парламенті ставили на порядок денний вже не раз, але, на превеликий жаль української нації, все безрезультатно, а то, може, і жили б зараз при курсі 5,5 і хоч якийсь мало-який стабільності .

Ось один їх таких прикладів: 11 липня 2008 року Верховна Рада не змогла висловити недовіру Кабінету Міністрів. Всього 174 народних депутата проголосували за підтримку резолюції недовіри Кабміну. При цьому за таке рішення не голосували і затяті "опозиціонери" - комуністи. Виникає питання: як вдалося Тимошенко на день закохати в себе такого лівого лідера чесних червоних, як Симоненко? Не буду зараз проводити паралель, але думаю, що кожен читач зробив для себе висновок, де і головне, ким продається така погодинна любов.

Будемо називати це простіше - політична корупція. Адже після цього Непроголосований комуністами рішення про винесення леді Ю недовіри, а саме 23 липня, ця ж леді призначає депутата від комуністичної партії Миколи Тимошенко головою Державного комітету лісового господарства України. А чи був торг? Все геніальне просто до такої міри, що в нашій країні купується і продається навіть політична лояльність. І де тут партійна ідеологія і національна самосвідомість, запитаєте ви? А ніде, відповім я!

А тепер давайте проаналізуємо роботу цього "незаангажованого" Миколи Тимошенко, який не одного разу в ЗМІ заявляв про те, що він єдиний керівник Держкомлісгоспу, хто чесним шляхом прийшов на займану посаду. Сподіваюся, що в нашій країні ще не так "чесно" вирішуються державно важливі питання. А якщо так, то у нас просто немає шансів на хоч якесь європейське існування.

Так от, чесний Тимошенко наліво і направо рапортує про те, що очолювана ним галузь чи не єдина в Україні, яка в умовах глобальної кризи дала приріст виробництва на 1,2% за підсумками третього кварталу цього року.

На жаль, такі цифри - не що інше, як неприкритий популізм і абсолютна неправда. Ви запитаєте: що може спонукати людину на таке неприкрите перекручення цифр і фактів? Я вам відповім: перше - це особистий приклад безпосереднього керівника, адже за майстерністю спотворення фактів Юлії Тимошенко в країні рівних немає, а друге - це нова квартира, площею 170 м2, яку Тимошенко (той, який Микола) отримав від держави, й року не пропрацювавши в лісовому господарстві.

Тепер давайте порахуємо ціну питання для двох Тимошенко. Перша - отримує ручного управлінця, який сидить на "зеленому" (уже в доларах) ліс, а всі "губські" і "Капітошки" мають вільний доступ не тільки до лісових, а й земельних ресурсів України.

Другий - збагачується значно меншою мірою. Якщо вартість одного квадратного метра житла в столиці в середньому дорівнює 2,5-3 тисячам у.о., тоді по максимуму, що отримав Микола Тимошенко - це 510 тисяч доларів. Тобто всі неосяжні лісові простори нашої батьківщини з легкої руки керівника Держкомлісгоспу оцінили в півмільйона доларів.

Щоб не бути звинуваченим в інформаційному кілерстві і упередженості, наведу вам деякі цифри, здобуті в ході мого журналістського розслідування.

Аналіз фінансового стану Держкомлісгоспу за 2005 - 2009 року показав, що починаючи з 2008 року спостерігається чітка тенденція щодо зменшення темпів приросту прибутковості об'єкта, що підтверджує мою теорію про умисне банкрутство та подальшої приватизації галузі лісового господарства, яку я виклав у попередній статті.

Найбільше обурює те, що в 2006 - 2007 роках галузь переживала системний підйом, а саме протягом зазначених двох років фінансовий результат від операційної діяльності збільшився в 2006 році на 11,9 млн грн, в 2007 - на 22,7 млн ??грн, що відповідно становить приріст на 17 і 28%. Однак розмір фінансового результату від операційної діяльності в 2008 році і за I півріччя 2009 року у порівнянні з минулими періодами зменшився на 3,1 млн грн і на 59,5 млн грн відповідно. Тільки вдумайтеся в ці цифри.

Таким чином, проведений аналіз підтвердив існування низки глибоких і системних проблем в Держкомлісгоспі України і прорахунків в управлінні ним. Більш того, протягом 2008 - 2009 років спостерігається чітка і стрімка тенденція збільшення збитковості Держкомлісгоспу України. Отримані доходи не покривають витрачені на утримання галузі кошти. У порівнянні з 2007 роком непокритий збиток галузі лісового господарства в 2009 році збільшився на 16,3 млн грн, або в 1,6 рази.

Всі перераховані вище дані говорять і доводять тільки одне - якими руйнівними можуть бути дії непрофесійного та неграмотного керівництва, які згодом призводять до збільшення боргів галузі та до відсутності можливості їх погашення.

Одна надія на те, що після президентських виборів ця корупційно-хабарницька торгівля державними посадами на догоду особистим амбіціям окремо взятих політиканша припиниться. А якщо буде інакше - ми з вами скоро за грибами і ягодами ходити не зможемо, бультер'єри "губських" і "Капітошки" не нас, простих смертних, пускати на "приватну територію".