Суд не шукав умислу?

Антисемітизму в селі Несваткове Олександрівського району Кіровоградської області немає, не було і не буде! З помітними заголовками, складеними з будь-якої комбінації цих слів і винесеними на перші шпальти, можуть хоч завтра вийти всі газети Кіровоградщини, України, Європи та світу. Педагог, звинувачений в розпалюванні міжнаціональної ворожнечі, виправданий. Вердикт суду першої інстанції у вівторок, 10 жовтня, підтвердив Апеляційний суд Кіровоградської області.

Але що ж насправді мало місце в Несватковской середній школі більш ніж півтора року тому? Цікаве питання! І судячи з того, що прозвучало в залі апеляційного суду, відповідь є. Правда, зовсім несподіваний! Мала місце ... "запланована провокація". Мабуть, спрямована на те, щоб перетворити педагога цієї школи, українця, громадянина України й істинного патріота своєї Батьківщини в злобного антисеміта, який закликає "знищувати жидів".

На цю провокацію по черзі купилися прокуратура, райвно, а в якійсь мірі і облуно, і тільки кіровоградський суд, який як і раніше залишається самим справедливим судом у світі, не дав ввести себе в оману.

Слова, взяті в лапки, - справжні цитати з висловлювань в залі апеляційного суду.

Нагадаємо, більше року тому, 23 травня 2005 року, прес-служба обласної прокуратури офіційно повідомила, що "прокурор Олександрiвського району порушив Кримiнально Справу вiдносно вчителя української мови та лiтератури за ознакой злочинна Передбачення ч. 1 ст. 161 (" Порушення рiвноправностi громадян залежних вiд їх расової, нацiональної належностi або Ставлення до релiгiї ") Кримiнально кодексу України".

На питання, що послужило тоді підставою для порушення кримінальної справи, відповідає ще одна цитата з того ж документа: "48-рiчній вчитель пiд годину проведення уроку лiтератури в прісутностi учнiв шостого класу допустивши некоректнi висловлювань в адресу Нацiональне меншин (євреїв). Зокрема, пiд годину уроку покаравши шестікласніку Знято шапку, оскiльки "таку шапку носячи позбав євреї". На запитання учнiв 6 класу, хто такi євреї, вчитель вiдповiв: "Євреї, дiти, це поганi, наглi люди. Смороду сидять i в нашiй школi, бурмочуть i тiльки мiсце займають. Їх треба зніщуваті i їм НЕ мiсце среди людей ". При цьом вітягнув уперед руку i показавши у Напрямки кабiнету iншого вчителя цiєї школи". Фактично по канві цього офіційного повідомлення було пізніше побудовано і обвинувальний висновок.

Втім, пора, мабуть, перейти від цитат до оціночних суджень.

Такий майже півтора роки тому бачилася ситуація прокуратурі, нині, треба думати, повністю осоромленої рішенням суду. Не виключено, що аналогічне бачення було у райвно. У всякому разі, цей орган оголосив педагогу догану і направив профкому школи подання про його звільнення. Але профком згоди не дав. Як прозвучало в апеляційному суді, повірили педагогу, а не шестикласникам, які після того несподіваного уроку розповіли про нього своєму класному керівнику і батькам. Треба думати, і суд першої інстанції повірили не дітям, а педагогу 3 квітня цього року місцевий суд Олександрівського району виніс відносно названого педагога виправдувальний вирок. Пішли на нього три апеляції: від прокурора Олександрівського району Олександра Бабікова, від педагога Тетяни Шевченко, визнаної у даній справі потерпілої, а також від адвоката Юрія Черкаси, що представляє в цьому судовому процесі інтереси дітей, яким "пощастило" бути присутнім на уроці (за оцінкою багатьох - "уроці" міжнаціональної неприязні) і які з цієї причини також були визнані потерпілими. Ці апеляції і стали предметом розгляду апеляційного суду 10 жовтня.

Головуючий на засіданні судової колегії суддя Олексій Драний оголосив обвинувальний висновок (що включає в числі іншого і цитату "жидів треба знищувати") і вирок першої інстанції: вина підсудного не доведена, оскільки суд "не знайшов умислу на розпалювання міжнаціональної ворожнечі".

Потім на підтримку своїх апеляцій виступили представник державного звинувачення і адвокати потерпілих. Примітно, що держобвинувачення не просто акцентувало увагу суду на те, що попереднім слідством вина підсудного була повністю доведена, а виправдувальний вирок винесено необгрунтовано, але і вказало, що по ходу слухання справи в першій інстанції мали місце процесуальні порушення. А Тетяна Шевченко зупинилася і на соціальні наслідки: "Тодішні шестикласники вже стали учнями восьмого класу, і сьогодні вони живуть з переконанням, що" жідiв треба зніщуваті "".

По-своєму цікавий момент пролунав у виступі адвоката Юрія Черкас: він процитував публікацію "Україна-Центр". В опублікованому в свій час інтерв'ю екс-керівник райвно визнав, що ситуація в Несватковской середній школі вимагала реагування - тому-то й пішли догану і подання на звільнення, однак, зазначив адвокат, в залі Олександрівського суду екс-керівник висловив іншу точку зору. Але ще більш неймовірну річ повідомив суду адвокат Тетяни Шевченко Борис Шулькін, цитуючи фрагмент вироку: честь і гідність дітей, які були присутні на тому нещасливому уроці не постраждали, так як вони ... не належать до єврейської національності. Цей маленький штришок не змусить вас, читачу, запідозрити антисемітський душок в самому виправдувальному судовому вироку?

Вкрай короткими були виступи самого підсудного і його адвоката. Ні той, ні інший не торкнулися ніяким чином обставин справи, обмежившись тим, що вирок справедливий і законний і скасуванню не підлягає. Підсудний визнав потрібним сказати, що ніякого злочину не скоював, а "став жертвою запланованої провокації".

Отже, як бачить читач, сам питання про те, що ж насправді сталося на тому нещасливому уроці в Несватковской середній школі, залишився за рамками апеляційного розгляду. Прозвучали на тому уроці жахливі слова, гідні Адольфа Гітлера, "євреї - це поганi, наглi люди, їх треба зніщуваті" чи ні? Або ж все це придумано авторами "запланованої провокації", нашептали ці слова дітям, які пізніше дали свідчення спочатку на попередньому слідстві, а потім і в залі Олександрівського суду? І що означає "я ніякого злочину не скоював"? Тобто не говорив цих слів? Або ж говорив, але це не злочин? Немає відповіді ... А може бути, відповідь на це питання ні одну із судових інстанцій не дуже-то і цікавив, тому-то суд і "не знайшов наміру"? ..

І ще: як у всій цій ситуації розуміти слова про "запланованої провокації"? Чи не свідчать вони про злочинну змову, який повинен переслідуватися в кримінальному порядку? І прокуратурі впору скоренько порушити нову кримінальну справу - але вже щодо зовсім інших осіб? А заодно - і проти самої себе! Дійсно! Хто інший, якщо не прокуратура опинилася в змові з змовниками і довела цю справу до суду?

Гранично коротким виявилося і перебування судової колегії в нарадчій кімнаті. З'явившись після наради, колегія стрімко оголосила резолютивну частину, оставляющую в силі виправдувальний вирок першої інстанції, і покинула зал засідань.

Юрій Петров, "Україна-Центр", Кіровоград.