Костянтин Затулін: "Замість сала Україна експортує революції"

Депутат російської Держдуми Костянтин Затулін особисто вносив проект заяви "Про політичну ситуацію в Україні". Він вважає, що в Україні проходить "полювання на відьом", а Микола Білоконь - політичний біженець чистої води.

Інтерв'ю "Обозревателю" дав депутат Державної Думи, директор інституту країн СНД Костянтин Затулін.

- Костянтин Федорович, Вас не здивувало, що Верховна Рада ніяк не відреагувала на заяву Державної Думи "Про політичну ситуацію в Україні".

- Я думаю, це сталося з простої причини. Дуже не хочеться дивитися в дзеркало, і зізнаватися в тому, що все те, що відбивається в дзеркалі, - це і є ти. Але МЗС України відреагував і називає це недружнім актом, який покликаний компрометувати "широку демократизацію української суспільно-політичного життя". Якщо приймати за демократію звільнення 18 тисяч чоловік (про яку говорив нещодавно Віктор Янукович), єдиною виною яких була нібито участь у фальсифікації виборів, то у нас різні уявлення з українським МЗС про демократію.

Багато діячів "помаранчевої революції" спробували експортувати з України не сало, і не трудові ресурси, а революції, тому що для них є справи "важливіші внутрішніх". Не вийде. Особисто я вносив проект заяви Державної Думи ще в березні. Мені відомо, що заява Держдума було зустрінуте в Україні опозицією з вдячністю і розумінням.

- Ви вважає е, що заява Держдуми вплине на внутрішньополітичні процеси в Україні?

- Я весь час думаю, чому все те, що вважається нормою для західних друзів України, вважається негожим для РФ. Нещодавно президент США Джордж Буш публічно називав суми, витрачені на розвиток демократії в пострадянських країнах. Російські депутати були щиро у своїх намірах - свого часу всі були залучені в президентську кампанію в Україні.

- Україна стане парламентською державою?

- Ставлення до політичної реформи у різних учасників "помаранчевої революції" неоднакове. Ясно, що соціалістична партія Олександра Мороза ні за яких умов не погодиться на відмову від політичної реформи. Саме з реформою багато політичних партій пов'язують своє майбутнє. І невипадково президент України Віктор Ющенко, публічно виступаючи, забуває називати соціалістичну партію в числі своїх союзників.

В "святу трійцю", яка намагається розділити парламентський пиріг в 2006 році, входять: "Наша Україна", Блок Юлії Тимошенко та Народна партія Володимира Литвина. Реформа вигідна і спікеру, і прем'єр-міністру України. Їм і хочеться, і колеться, та Віктор Андрійович Ющенко не велить. Є всі підстави стверджувати, що президент поставив прем'єр-міністра перед вибором: або спільна участь у зриві політреформи, або відставка за президентським указом. Всі останні скандали, які стрясали благородне сімейство - заборона на поїздку прем'єра до Москви, бензинова проблема - це етапи примусу Юлії Тимошенко до дружби.

Що стосується Володимира Литвина, то його фактично шантажують нововиявленими обставинами у справі Гонгадзе і зрослими апетитами Івана Плюща на спікерське крісло - причому зараз, не чекаючи виборів.

Правда, до пори до часу Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко змушені один одного терпіти. Адже їх об'єднує не тільки дружба, а й страх перед реваншем з боку біло-блакитних. Одіозна полювання на відьом - це головний зміст і підсумок роботи перших місяців влада жовто-помаранчевих. На політичному мові це називається - обезголовити опозицію на далеких підступах до парламентських виборів 2006 року.

- Ви вважаєте, що в політичному керівництві є конфлікт?

- Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко, за всіма опитуваннями громадської думки, після своїх популістських заяв про приватизацію давно обігнала Віктора Ющенка за рейтингом. Друзі Віктора Андрійовича дуже цим стурбовані. Наприклад, радник президента України Борис Нємцов, виступаючи в Центрі Карнегі в Москві, заявив, що "пора Тимошенко відправити негайно у відставку - вона розвалює Україну". Борису Нємцову як помічнику Ющенко, напевно, видніше, ніж будь-кому, що робити.

- І все-таки, як закінчиться конфлікт між цими лідерами?

- Це прямо пов'язано з долею політичної реформи. Вже було кілька заяв Юлії Тимошенко, Володимира Литвина про передчасність реформи. Але якось не віриться, що прем'єр-міністр проти реформи. Як тільки нинішня влада переконається, що їм за силою протягти через Верховну Раду скасування реформи, вони це зроблять.

- Яка політична доля очікує лідера соціалістів Олександра Мороза?

- Я думаю, що лідер українських соціалістів вийде зі складу правлячої коаліції. Не знаю, чи підуть за ним його міністри - іноді буває легше розлучитися з партквитком, ніж з міністерським кріслом. Соціалістична партія не підтримає голосування щодо скасування політичної реформи, а якщо питання буде стояти принципово, то і вийде з правлячої коаліції. І, до речі, заробить на цьому певні політичні очки. Сьогодні в соцпартію "перетікають" і ті, хто розчарований в радикалах, і помірні адепти "помаранчевої революції".

- Два дні тому головний військовий прокурор РФ знову заявив, що кримінальна справа Юлії Тимошенко в Росії не припинено.

- Мені, здається, що прокуратура чинить правильно. Не можна прикривати справу тільки на тій підставі, що фігурант став прем'єр-міністром. Ця вимога неправомірне і надмірне. Але існує міжнародне право, Юлія Тимошенко володіє дипломатичним імунітетом від неприємних зустрічей на території РФ, допитів, приводів, арештів і так далі. Про це було сказано, в тому числі, і президентом Володимиром Путіним.

- Як, на Ваш погляд, розвивається ситуація в Криму?

- Доля Криму завжди буде хвилювати Росію. Сьогодні ситуація в Криму нагадує мені ситуацію 1993 року, коли до влади прийшов "Русский блок". У Криму новий намісник - Анатолій Матвієнко, призначений після викручування рук депутатам кримського парламенту. Сам парламент, обраний у 2002 році втратив авторитет в кримському суспільстві, він доживає до виборів 2006 року. Тому його депутатів, які забули, з якими гаслами вони йшли на вибори, легко схилити на ту чи іншу сторону. Але ж Крим на президентських виборах голосував за Віктора Януковича.

Сьогодні у Анатолія Матвієнка важкий вибір: потрібно задовольнити апетити кримських татар, які голосували за Віктора Ющенка, і при цьому татари повинні відмовитися від самозахоплення дорогою кримської землі, від вимог національної автономії.

- Чи згодні ви з думкою радника президента РФ Андрія Ілларіонова про те, що сильні регіони в Україні визначають стабільність української держави?

- Андрій Ілларіонов - екзотичний державний чиновник. Я вважаю, що до його суджень треба ставиться з інтересом. Він мислить самостійно, і в тому, що говорить, можна знайти раціональне зерно. Водночас, я не думаю, що пан Ілларіонов є експертом з України.

Різноманіття політичного життя, регіони надають стійкість державі. У цьому полягає ідея федерації. Але вона не визнається в Україні. Українська еліта відмовляється навіть обговорювати цю проблему. На їх думку, це кримінальний злочин. Українські політики виступають за унітарну державу, але в цьому і полягає найголовніший етнічний конфлікт, який реально існує в Україні.

- Московські ЗМІ багато пишуть про реекспорт російської нафти і газу ...

- Реекспорт російських енергоносіїв до України - це одночасно і джерело існування для багатьох економічних і політичних груп, і предмет постійних сварок і домовленостей в будь-якому складі влади України вчора і сьогодні. Досить згадати про скандал, головним учасником якого став міністр юстиції Роман Зварич, який якщо не сам, то через свою дружину займається реекспортом російської нафти.

- Чому в Росії знаходяться люди, які розшукуються українськими правоохоронними органами. Адже Київська прокуратура пред'явила звинувачення пану Ігорю Бакаю, і мова зайшла про екстрадицію Бакая в Україну.

- Раз у Конституції Російської Федерації записано право на політичний притулок, то Росія, безумовно, повинна свідомо таке право надавати, а не йти на поводу у одіозних режимів сусідніх держав, які вимагають своїх політичних вигнанців назад для вчинення незаконного правосуддя та репресій. Я принциповий прихильник такого підходу. Цілий ряд загальновідомих політичних діячів з країн СНД - Аяза Муталібова, Георгія Георгадзе та ін - Росія дійсно не видавала нікому. Це ганьба, якщо політик вдається до політичного притулку в Росії, а ми його раптом візьмемо та видамо його опонентам.

У випадку з Ігорем Бакаєм і Миколою Білоконем мені б хотілося бути впевненим, що вони є політичними біженцями. Відносно Бакая такої впевненості немає, а от екс-міністр внутрішніх справ Микола Білоконь, мабуть, цілком може претендувати на статус політичного емігранта.

Що стосується Бакая, то він був звичайним главою компанії "Нафтогаз України". А російський паспорт йому вручив у Києві Надзвичайний і Повноважний Посол РФ в Україні пан Черномирдін. У них там були якісь спільні газові справи, і ось в подяку за співпрацю Віктор Степанович зробив його громадянином Російської Федерації. Я думаю, що це було незаконно. Про це розповідав сам Віктор Степанович.