"Бог дав семеро синів і дев'ять дочок"
У поліському селі Стобихівка Камінь-Каширського району на Волині з майже тисячі жителів 434 - діти. Семеро жінок мають звання матері-героїні. Остання зірку від президента отримала 46-річна Марія Мороз, яка сама виховує 16 дітей.Дітвора бігає по вузьких вулицях Стобихівка.
- У нас більшість сімей євангелістської віри, - розповідає сільський голова 55-річний Іван Рекачук. Нещодавно його вчетверте переобрали. - Їм заборонено оберігатися від вагітності. Ось і народжують, скільки Бог дасть.
У селі є православна церква, євангельський молитовний будинок, медпункт, клуб і два магазини. Горілку не продають, віруючі взагалі не п'ють. У клуб ходять небагато - у середу, суботу та неділю молодь відвідує релігійні "зібрання".
Живуть селяни за допомогою лісу, мають 16 пилорам. Сім'ї купують ліс "на корені", виготовляють європіддони, якими вистилають фури. Продають їх перекупникам за кордону.
Двоповерховий цегляний будинок пані Марії стоїть на околиці села. Недалеко дерев'яний хлів. Біля нього запряжений у віз конячка, невеликий трактор. Між соснами з мотузків висять 12 зимових курток. Одяг сохне.
- Здрастуйте, - вітається пані Марія. - Дивіться під ноги, бо діти можуть бити, - намагається зловити шестирічного Мойсея.
Дерев'яна підлога в будинку встелена тканими килимками. Стіни обклеєні шпалерами в квіти і оббиті вагонкою. Пахне хвоєю і соснової смолою. Зручно знаходимось на дивані.
- Живеш, щоб день до вечора, - зітхає господиня. - У сім'ї нас було четверо. Батько помер, коли мені було чотири ... З чоловіком познайомилася в Росії. Буряк разом сапали. Через три місяці побралися. Привіз до свекрухи. Любили мене - перша невістка, за дочку їм була. Віру народила в 20 років. Щоб діти велися, перших трьох так і назвали: Віра, Надія, Любов. А далі - через рік і кілька місяців - по дитині. Дав Бог семеро синів і дев'ять дочок. Днів народження відзначаємо, тому що їжі потрібно багато.
Малий Мойсей обстежує фотоапарат.
- Будувалися десять років. Чоловік тільки рік в новому будинку пожив - помер. - Марія виглянула у вікно. - Там - дитяча кімната: живе в ній вісім душ, сплять вздовж і поперек ліжок. А там - кімната дочки Люби, із зятем Васею і дитиною. Син Даник восени одружився і переїхав у свій будинок. Вже дві кімнати закінчив.
Заходимо на кухню. На плиті вариться борщ. Дві доньки чистять картоплю.
- Їмо всі разом, - поправляє косинки дівчатам. - Вариво НЕ запасаємося. На сніданок, обід і вечерю готуємо переважно борщ і картоплю, дітям дуже подобається. На ранок смажили картоплю - три сковорідки. Кілограмів п'ять пішло. Сніданок готує Люба, інші діти в школу йдуть. Обід - Люба з Танею. А вечеря - хто під рукою.
- Я вам розповім, хто як господарює, - говорить 19-річна Тетяна. - Я прибираю в будинку, стираю, корови дою, свиням варю. Коли Люба заміжньою не була, вона прибирала. А тепер з дитиною, готує їжу. Бачили, куртки висять? Моя робота. Прального порошку два кілограми пішло. Мама ціле відро купує, дев'ять кілограмів, вистачає на два тижні. Є машинка-автомат, німці подарували, але перемо і руками - речей багато.
На другому поверсі починає плакати маленький Мойсей. Біжимо наверх.
- Ох, дебошир! - Марія заспокоює малого. - Він слухняний, але грає на публіку. Виховую їх з Божою допомогою. Телевізора немає - віра не дозволяє, та й сама не хочу. Нехай ходять на збори, куди ми з дитинства ходили. Може, вони і хочуть телевізор, але поки живуть з матір'ю - повинні слухати. Звичайних книги не тримаємо. А релігійної літератури вистачає. Щоб був час читати: у селі колись про книжки думати.
Коли чоловік помер від інфаркту, - згадує, - ми вже мали пилораму. Два гектари поля нас годують. Тримаємо коня, двох корів, теля, троє поросят, 20 курей.
Біля коня і на пилорамі син Тарас керує: у батька навчився. Купили ділянку лісу. Теж будемо виготовляти піддони. Отримую пенсію - 580 гривень. На двох дітей по втраті годувальника отримую ще 330. Зараз додали, цього місяця отримала 480. До тисячі набереться.
Але для такої сім'ї хіба це багато? У мене семеро учнів: потрібні і зошити, і ручки, і одяг, і взуття. З Німеччини та Америки одяг нам надсилають. Хочу в Київ їхати, Ющенко подякувати за звання. Як не як, а 60 гривень до пенсії додали. Розповім, як важко живу. Хіба збідніє держава, коли буде платити пенсію по втраті годувальника чи не двох, а на всіх дітей?
З груповим фото на пам'ять довелося повозитися: діти розбіглися.
- Приїжджайте через два місяці на весілля, тоді всіх знімете, - пропонує Марія. - Віддаю заміж Таню за Стьопу. Йому 24 роки, теж з багатодітної сім'ї: 14 дітей у них. Позичу тисяч п'ять гривень і відгуляємо в курені, за будинком. Горілки не буде, але душ 400 прийде. А потім буду чекати онуків. Їх у мене дев'ятеро, скоро десятий буде.
У Йосипа та Софії Фенів - 18 дітей
На Волині найбільше багатодітних сімей в селі Бірки Любешівського району. Там 40 сімей виховують по десять і більше дітей. У сім'ї Романчук - три матері-героїні. Родоначальниця цієї сім'ї - Агафія Романчук - отримала медаль "Матері-героїні" в 1949 році. Її дочка Юстина і невістка Галина виростили по 11 дітей.
У Йосипа та Софії Фенів з села Карпилівка Ківерцівського району виросло 18 дітей: 13 синів і п'ятеро дочок. Останній дитина народилася на 22 році подружнього життя.
1960 - народилася в селі Нові Червища на Волині
1979 - вийшла заміж за 23-річного Андрія Мороза
1980 - народилася дочка Віра
1981 - народилася донька Надія
1983 - народилася дочка Любов
1984 - народилася дочка Марія
1985 - народився син Данило
1986 - народилася донька Тетяна
1987 - народився син Тарас
1989 - народився син Рувим
1991 - народився син Віктор
1993 - народилася донька Олена
1994 - народився син Анатолій
1997 - народилися близнюки Софія та Соломія
1998 - народився син Дмитро
2000 - народився син Мойсей
2003 - народилася дочка Лідія
2004 - помер чоловік Андрій
Роман Жижара, "Газета по-українськи"