Блог | Чужая Нобелевская медаль

Фотографію американського президента Дональда Трампа з лідеркою венесуельської опозиції Марією Коріною Мачадо і медаллю лауреатки Нобелівської премії опублікували, здається, всі світові медіа. І дійсно – це один із таких епізодів, коли політичний анекдот стає реальністю. Ще кілька тижнів тому на тлі постійних згадок Трампа про Нобелівську премію хтось з американських коментаторів пожартував, що ласий до нагород президент може "конфіскувати" медаль колишнього президента США Теодора Рузвельта й виставити її у власному кабінеті. Але Трампу, очевидно, була потрібна саме медаль Мачадо – бо політикиня отримала її саме в той рік, коли на нагороду претендував сам президент Сполучених Штатів. І я не виключаю, що тепер Трамп намагатиметься колекціонувати нагороди всіх наступних лауреатів Нобелівської премії миру – принаймні за наступні три роки.

Але насправді ж це зовсім не смішно – постійне бажання отримувати нагороди, готовність приймати вигадані премії, бажання назвати власним іменем все, що тільки можна, щире незадоволення рішеннями незалежних інституцій. Так, американці можуть і не розуміти, що відбувається, бо ніколи не опинялися в подібній ситуації. Але людям, які пройшли через радянський досвід, достеменно відомо, що блиск нагород – яскрава ознака поступової деградації влади.

Я належу до генерації, яка ще пам’ятає численні нагороди Леоніда Брежнєва – чотири рази героя Радянського Союзу, героя соціалістичної праці, кілька разів героя майже всіх підвладних Кремлю країн. А ще лауреата ленінської премії з літератури. І, звісно, лауреата міжнародної ленінської премії "За укріплення миру між народами" – Трампа могла б така нагорода також зацікавити, бо це ж якраз і був варіант Нобелівської премії миру, вигаданий самим Сталіним (і перші роки свого існування премія називалася саме на його честь).

Тим, хто жив у епоху Брежнєва, його пристрасть до нагород здавалася старечою деградацію не тільки самого генерального секретаря, а й самої влади – справжнім символом геронтократії. Парадокс ситуації, втім, був у тому, що попередник Брежнєва Микита Хрущов теж був тричі героєм соціалістичної праці і героєм Радянського Союзу. Ну і, звісно, лауреатом міжнародної ленінської премії "За укріплення миру між народами" він також був. Не було премії з літератури, проте, хоч як це парадоксально звучить, була Шевченківська премія, яку Микита Сергійович банально не встиг отримати, бо був усунутий соратниками з посади невдовзі після українського вшанування.

Зацикленість Хрущова на нагородах у останній період його буремного правління також сприймалася як ознака деградації – і хоча інші керівники радісно підігравали самозакоханості першого секретаря, вони водночас думали про те, як його позбутися. І Брежнєв у перші роки після отримання влади думав якраз про владу, а не про нагороди. Бажання генерального секретаря отримувати одну зірку героя за іншою дійсно свідчило, що режим почав вироджуватися.

І з того часу пристрасть до брязкалець стала для мене покажчиком того, чого бажає політик – влади чи слави. Наступник Брежнєва Юрій Андропов, який тривалий час боровся за можливість стати генеральним секретарем і зрештою заклав засади того самого режиму, який тепер атакує Україну, помер "усього тільки" героєм соціалістичної праці. Але після нього недовго був Костянтин Черненко, сірий невиразний бюрократ, який встиг нагородити себе третьою зіркою героя – і помер.

Трамп – можуть мені сказати – бажає і влади, і слави водночас, чого тут порівнювати. Але володар, зосереджений на мідних трубах, не може не втратити адекватності, бо думає не тільки про те, як посилитись, але й про те, як подобатися своїм прихильникам. Людина, яка шукає орденів і медалей, програє політику, зацикленому на посиленні власних можливостей і ще на тому, що буде потім про нього написано в енциклопедіях і мемуарах. Ну і, звісно, коли ти хочеш подобатися, це позначається на твоїх кадрових рішеннях. Ти оточуєш себе підлабузниками й підлесниками і втрачаєш відчуття реальності.

І, напевно, саме це ми і спостерігаємо в кабінеті, який тепер буде прикрашати чужа нобелівська медаль.