Видео дня
«Насолоджуйтесь війною. Мир буде жахливим!»
Український народ має поводитися, як британський уряд. Британія весь час дбала за рівновагу в Європі. Поки європейські країни звично сварилися між собою – все було добре. Проте, лишень котрась посилювалася - Британія спускала собак. Всі мали бути рівномірно слабкими. Коли європейцям вдавалося примиритися, Британія виділяла гроші комусь з них на нову війну.
Поки наші магнати гризуться між собою, ми можемо спати спокійно. Нам не потрібна політична стабільність, нам потрібна рівновага. Коли їм вдається домовитись між собою - це завжди домовленість проти нас. Експортерам потрібна дешева і дисциплінована робоча сила. Вони хочуть перекласти на нас всі витрати на утримання країни, відмінити єдиний податок для дрібних підприємців, і ще багато гидкого. Якщо вони дійдуть згоди, у нас не буде позачергових виборів і майданів, з яких годуються сотні тисяч людей.
За останні п’ять років в країні з’явився клас виборчого пролетаріату. Працівники штабів, рознощики листівок, махальщики прапорами, мешканці наметів. А ще - професійні пікетувальники, рекламщики, журналісти, піарники. Це передовий клас, який звик, що з ним діляться своїми прибутками олігархи і начальники, що перед ним запобігають і його улещують з усіх трибун, звик запанібрата спілкуватися з небожителями і вважати себе вершителями долі вітчизни. Це – нове козацтво, легке на підйом, веселе, жадібне і безсоромне. І от нещодавно їм повідомили: «війну закінчено, всім спасибі».
На щастя, наша рівновага б’є їхню стабільність. По областях їздить Луценко, збирає виборчий пролетаріат і каже те, що всі хочуть почути: 1. У мене є каса. 2. Мєнти в’язати не будуть, я сам мєнт. 3. Він не каже, але в кожній козацькій душі дзвенить гасло свободи: щопівроку – нові вибори, щодвароки – нова конституція!
І це справедливо! Грубі сотні мільйонів доларів, які олігархи витрачають на вибори й майдани, осідають в кишенях народу. Змушуючи їх до позачергових виборів, ми змушуємо їх позачергово ділитися з нами. Передова частина народу, виборчий пролетаріат, в інтересах рівноваги завжди має підтримувати слабшого з князів. В часи помаранчевого бєспрєдєла ми співчували Януковичу, нині, в часи антикризового свавілля варто підтримати Юлю. Втім, здається, Ющенко з Луценком будуть платити більше.
Поки що виборчий пролетаріат не виробив власної ідеології, не дозрів до постановки власних завдань. Він цілком задовольняється випадковими гаслами, які час від часу кидають йому політичні магнати: «В Європу!», «Даєш федералізм!», «Чесні вибори!» (замість чисельні вибори), «НАТО – геть!», «Бандитам тюрми!», і таке інше.
Проте, Ваш покірний слуга, будучи «олігархом люмпен-пролетаріату» вже прозріває часи, коли нове козацтво підніме власні прапори. Щодо гасел на цих майбутніх прапорах, необхідно дещо зауважити. Коли ми проявляємося в якості публіки, тобто обсмоктуємо актуальні питання національного буття, займаємося політичною рефлексією, про що ми тоді говоримо? За комунальні платежі, за газ, за прем’єр-міністра, за судоустрій – і це неправильно! Ось чому. Кожне суспільство вирішує два завдання: покращення власного існування і служіння великим абстракціям. Колись я мав сміливість звернути увагу прискіпливого читача на той факт, що зазвичай не вдаються спроби будувати суспільство виключно на раціональних засадах. Ефективне й динамічне суспільство повинно виділяти значні ресурси на вирішення ірраціональних надзавдань. Як, наприклад, Сполучені Штати.
Виключно оці ірраціональні надзавдання, великі абстракції, романтичні мрії і повинні бути предметом обговорення і писатися на прапорах. Проблеми життєзабезпечення потрібно залишити депутатам і чиновникам. Раніше задля скорочення робочого дня доводилося влаштовувати революції, нині система саморегулюється і революції лише заважатимуть. Хто бореться проти підвищення комунальних тарифів? Трудящі? Аніскільки! Мільйонери з фракції БЮТ! Хто у відповідь на це змагає до підвищення зарплат бюджетників? Бюджетники? Анітрохи! – Регіонали. Хто торпедує корупційні схеми в газопостачанні? Революціонери? Експортери! Нещодавно відбулася неформальна сходка олігархів. Що їх турбувало? Ви не повірите! Судовий бєспрєдєл. Вони самі колись розбещували суддів, зараз це їм вже заважає. Будьте певні: не ми з вами, вони спільно з бюрократією з часом вирішать цю проблему.
Навіть помаранчевий майдан був способом саморегулювання системи. Сподіваюсь, здогадливий читаче, ти розумієш, що головне було не те, що ТИ підтримав майдан, а те, що його підтримало СБУ, Київське управління внутрішніх справ, Київська міська адміністрація, всі західні посольства та театр оперети. Система саморегулюється і твоя помірна соціальна активність є хоча й другорядним, але одним з її важливих механізмів.
В сімдесятих роках європейські ліві екстремісти та ісламісти починали одночасно, і подекуди разом вчилися в одних тренувальних таборах. Нині ліваки в занепаді, а ісламісти на підйомі. Виявилося, що соціальне – химера, а релігійне – реальність. Незважаючи на самопожертву RAF, кмітливі трудящі зорієнтувалися, що буржуазна держава краще і швидше вирішить їхні проблеми, ніж терор. Натомість жодна держава і жодна система не забезпечать Царства Небесного, бо небо НАД ними.