Юлю шкода!
В давні добрі часи вистачало посвідчення співробітника НКВД. Нині якому-небудь заму районної податкової для статусності необхідне «Бентлі», на худий кінець «Порше». Але справжнього кривавого диктатора прикрашає лише скромність. Узурпатор носив капелюх випускника артилерійської школи та сіру шинелю. Згодом вона дісталася дядечку Джо. Біснуватий харчувався, мов пташка, і на бенкетах пригощав своїх помічників не ікрою, а застільними бесідами. Навіть Путін обмежився скромними шістдесятьма відсотками, а міг би, якби захотів, взяти і втричі більше!
І що характерно, він президентом вже два терміни, а ці бідні люди з балалайками все ще люблять його, як білоруси бацьку, щоб там не співали ті, хто танцює під чужий саксофон. Я непокоюсь за Юлю — українці не здатні любити більш ніж на 30 % і всіх своїх потенційних путіних затоптують ще задовго до того, як вони стануть лукашенками.
Ми почитаємо начальників і боїмося вождів. Колись кандидата в лукашенки запідозрили в Лазаренку. І на мить воскресли Афіни! Процедура остракізму — голосування в Раді. Вигнання з Аттики — тобто з України. Втеча до персів. І вони, ці новітні перси, ув’язнили його. Його? Вони ув’язнили власні витоки, власні гени, США були створені такими марнославними вигнанцями, як він.
А потім ми злякалися міністра внутрішніх справ — Кравченка. В ті часи варто було зайти до міністерства — там відкрито казали, що прапорщики, що генерали — це наш майбутній Президент, а ви всі - наші майбутні підслідчі. І воскресла Гетьманщина. Суть її в тому, що ти можеш піднятися на найвищу гору, якщо ти в горах, але в болоті ти можеш піднятися лише на поверхню, де всі — на одному рівні. Їх тягнуть за ноги і топлять ті, хто хочуть на поверхню. Болото ховає сліди, трупи і амбіції. Сховало воно і Кирпу.
Суть болота не в тому, що воно тхне, а в тому, що воно гомогенне. І воно консервує себе саме. Поки не з’являться загарбники — іригатори.
Це не означає, що ми не здатні захопитися. Здатні, але ніколи тільки одним. Ми рефлекторно диверсифікуємо власний фанатизм.
Ні щоб закохатися в одного Ющенка! Ми врівноважили його популярністю Юлі. Ми підтримуємо Януковича, але ніколи не на 51% — завжди на 49%, щоб недодати краплі, яка переповнить.
«Що було, те й буде». Коли Богдан вів нас до перших НАЦІОНАЛЬНИХ перемог, ми міцно чіплялися за його ноги, бо боялися ми його все ж таки більше, ніж любили. І коли він піднісся занадто високо, з глибин національного підсвідомого простяглася рука, щоб всипати йому до чари отрути. Він не проголосив «Князівства руського» бо знав , що українці не вміють майструвати трони, але добре обтісують палі. Як писав Жан Блюз, народ в Україні волелюбний і гордовитий: мало любить тих, хто ним керує. Волелюбність вдалося розстріляти, гордовитість виморили голодом, а нелюбов до керівників певне помре лише з останнім з нас.
Взагалі в нас рідко бувало менше двох гетьманів одночасно, не лише з марнославства, а тому, що два — це все одно, що жодного.
Як би не ставитись до цієї фігури — Мазепа зіграв одну з ключових ролей в Націогенезі. Він 21 рік був гетьманом, проте не протримався б жодного дня, якби не сидів на московських бердишах, а після петровських реформ — багнетах. За відсутністю цезарів, брути полюють один на одного.
Від цього і треба танцювати. Не треба себе силувати. Хай цим займаються сусіди і світове співтовариство. Якщо наша природа суперечить імперії — треба вдосконалюватися в анархії. Якщо нам не вдається порядок — хаос може бути прекрасним, мов грозове небо. Нудно пахати — треба козакувати. Невдачі в економіці можна компенсувати успіхами в контрабанді.
Хай китайці працюють, цивілізовані країни торгують ефемерними речами. Вони продають споживачам поведінкові стереотипи, сенс, гламур, образи, тощо.
Ви гадаєте «Мерседес» продає ходову і двигун? Ні — він продає спосіб життя. Спосіб життя — це 90% собівартості. Майкрософт продає спосіб життя. Голлівуд продає гламур і спосіб життя.
Нам поталанило, і ми живемо у надзвичайно варіативному і багатому світі. Світу потрібне різне. Він за великі гроші купить у нас все що завгодно, якщо це буде «спосіб життя».
Бунт — чудовий спосіб життя. Ним почали приторговувати до нас, як цигани свого часу торгували льодяниками на паличках. Але потім прийшла геніальна компанія «Чупа-чупс» і заробила мільярди на циганських льодяниках. Я вірю в Україну більше, ніж в «Чупа-чупс». Свобода — солодша за циганський льодяник. Тому попит на циганщину переживе попит на льодяники. А ми маємо постачати світові українщину. І це не метал, не хімія, і не насіння соняшника. Що це? — добре обтесані палі і здатність поміняти жінку на тютюн та люльку. Не ту жінку, яку ви подумали. Будь-яку жінку.